На перехрестях історії · “На жаль, в Україні не приділяли належної уваги проявам неприхованої українофобії, пропаганді брехні та ненависті”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Велика польська брехня
Слово Просвіти, №32 за 2020 рік
Дмитро ЧОБІТ, письменник
Закінчення. Початок у № 26-31 за 2020 р. Але не лише “Польське радіо” дозволяє собі ширити брехню — незліченну кількість таких бздурів польські пропагандисти брехні та ненависті виставили в Інтернеті і не лише польською, а й англійською мовами! Чого варте твердження, що Гуту Пеняцьку знищив полк “Нахтігаль” дивізії СС “Галичина”! Про цей неіснуючий полк та інші вигадки йдеться у фільмі з промовистою назвою “Український злочин у Гуті Пеняцькій” (Dokument Ukrainska zbrdnia w Huciе Pieniackiej / youtube. сom / wateh ? v = K 83 fk OXUmEC). Ми навели лише окремі фрагменти з кількох телета радіопередач, але у Польщі їх були сотні. Окрім центральних, у кожному великому місті трансляцію здійснювали ще й місцеві телеорганізації та радіостанції: “Радіо—Жешув”, “Радіо— Люблін” тощо.
Урочистості у Варшаві 28 лютого 2020 року Головні цьогрічні урочистості вшанування пам’яті жертв Гути Пеняцької відбулися у Варшаві 28 лютого 2020 року; вони широко висвітлювалися у ЗМІ і супроводжувалися обов’язковим елементом у назві — “76-а річниця злочину скоєного українськими націоналістами над польською людністю в Гуті Пеняцькій”. Об 11-годині розпочалася панахида у кафедральному костьолі Війська Польського. В полудень урочистості продовжилися біля могили Невідомого Вояка, у них взяли участь посли до сейму, міністри, ветерани Війська Польського, представники громадських організацій, військові підрозділи почесної варти. За урочистостями спостерігали численні глядачі, а ще більше поляків побачили це дійство по телевізору та почули по радіо. За видатний внесок у справу збереження пам’яті про трагедію Гути Пеняцької орденом “Polonia Restituta” (“Відродження Польщі”) нагороджено голову Товариства “Гута Пеняцька” Малгожату Госьньовську-Коля і колишнього мешканця Гути Пеняцької Францішка Боньковського. Своїм порятунком Ф. Боньковський завдячує німецькому вояку, який розмовляв польською мовою із сілезьким акцентом. Цей сілезець порадив сусідці Боньковських сховатися з дітьми, серед яких був і семирічний Францішек. Сусідка і п’ять дітей заховалися у соломі ями з-під картоплі, там вони пересиділи цілий день аж до вечора і залишилися живими. Про таке Ф. Боньковський говорив на камеру Розповідь Ф. Боньковського про полякасілезця свідчить про те що, поляки були у німецькому війську під час пацифікації Гути Пеняцької. Виходить дуже цікава ситуація: у німецькому війську були поляки-сілезці, завдяки яким Ф. Боньковський вижив, але він в усьому звинувачує українців. Ф. Боньковський чомусь безпідставно пов’язав німецького офіцера-сілезця з дивізією СС “Галичина”, якої там не було і не могло бути, бо її щойно набрані вояки тоді проходили навчання на полігонах Німеччини та Франції і з’явилися на території України наприкінці червня-початку липня 1944 року, тобто через 4 місяці після знищення німецьким військом Гути Пеняцької. Урочистості у Варшаві 28 лютого 2020 року з приводу 76-ї річниці загибелі Гути Пеняцької: месу у кафедральному костьолі, процедуру нагородження, заходи біля могили Невідомого Солдата, — показували по каналах телебачення, передавали по радіо, розміщували в Інтернеті в обов’язковому супроводі усіляких звинувачень на адресу непричетних до цього злочину українців; про німців — дійсних винуватців дуже типової гітлерівської каральної акції ніде не згадували жодним словом. До учасників урочистостей листовно звернулися найвищі керівники державної влади Польщі. Вже постійний декламатор Адам Квятковський зачитав чергового листа президента А. Дуди, його текст нагадував зміст попереднього, виголошеного п’ять днів тому в Гуті Пеняцькій, але у підзаголовку варшавського документа з’явилося суттєве уточнення щодо “злочину вчиненого українськими націоналістами на польській людності”. Прем’єр-міністр Польщі теж надіслав послання у якому було написано: “Ми винні перед пам’яттю поляків — жертв геноциду у Гуті Пеняцькій і сотнях інших місць, скоєних українцями з УПА, ОУН, СС “Галичина” та інших злочинних частин. Вони загинули від рук сусідів, бо відчували себе поляками, були поляками”.(Radio Marja// 28-2019-13-52/w infor- macje Polska// Radio Maryja.pl). 28 лютого 2020 року, починаючи з 6-ї години ранку, практично усі ЗМІ Польщі висвітлювали питання пов’язані із загибеллю Гути Пеняцької. Телеі радіостудії не обмежувалися репортажами із місць подій, а й випускали в ефір авторські програми про Гуту Пеняцьку. “Польське радіо захід”, почавши о 6-й годині ранку, кілька разів повторило годинну передачу “Історія написана наново”, центральною темою якої стала трагедія Гути Пеняцької. У студію запросили гостей, зокрема керівника товариства “Гута Пеняцька” Малгожату Госньовську-Коля.(Zachod.pl/audycia/nie- o-zemsta-a-o pamiec-wolaja-ofiary-3). “Польске радіо” теж випустило в ефір годинну передачу про Гуту Пеняцьку. (Polskie Radio/28.02.2020.//06-00//www.polskieradio. pl /39/156/artycul/227086, zbrodnia-w-hucie- pieniackiej). Подібне спостерігалося чи не на всіх польських теле і радіоефірах, так що практично кожен громадянин Польщі впродовж 28 лютого 2020 року по кілька разів дивився, або слухав щось про Гуту Пеняцьку крізь призму небаченого у цивілізованому світі обману. Наголошую на очевидному і незаперечному факті: станом на 1.05.2020 року польська історіографія не мала не те що наукової монографії, а й жодної наукової статті про причини та обставини загибелі Гути Пеняцької; у Польщі навіть не провели жодної наукової конференції на цю тему — лише масово поширюють усілякі вигадки, наклепи і фальсифікації та переповідають їх одне одному. І усе це огидне і наскрізь брехливе неподобство польські керманичі та професори-історики називають “пошуками історичної правди”.
Польська дипломатія нахабства і брехні Варто відзначити, що польські дипломати відіграють далеко не останню роль у кампанії брехні та наклепів, пов’язаних із Гутою Пеняцькою та при першій-ліпшій нагоді чинять тиск на українську владу. Про ноту протесту з приводу кавалка фанери із цілком правдивим і пристойним текстом потрібно розповісти докладніше. Нота протесту амбасади Польщі у Києві до Міністерства закордонних справ України у справі Гути Пеняцької У понеділок 26 лютого 2019 року, тобто вже наступного дня після недільної панахиди у Гуті Пеняцькій, амбасада (посольство) Польщі у Києві надіслала ноту протесту до Міністерства закордонних справ України з приводу, цитую: “інформаційної таблиці, встановленої українцями неподалік пам’ятника у Гуті Пеняцькій, на якій було вміщено неправдивий напис про те, що за злочин відповідають “німецькі нацисти”, а у самому селі діяли польські боївки”. (Ambasada RP w Kijowie protestuje przeciwko relatywizacji zbrodni w Huсie Pieni- ackiej // https:// rudy – ogon. Livejournal. Com/2019 – 02 – 26 10:25:00). Повідомлення про ноту протесту з докладним описом її змісту прес-служба амбасади негайно розповсюдила і вона стала топовою у ЗМІ, особливо Польщі, тому такі дії посольства більше нагадують примітивну пропаганду,
ніж дипломатичний хід заради встановлення правди та досягнення згоди й порозуміння. Посольство назвало інформаційну таблицю такою, що релятивізує злочин у Гуті Пеняцькій. Цей термін походить від латинського relativus — відносний, те, що не узгоджується, заперечує об’єктивну істину. Протест посольства викликав ще й пам’ятник українцям, закатованим польськими шовіністами і радянськими партизанами, які постійно базувалися у Гуті Пеняцькій з осені 1943 до березня 1944 року. То не обмова — архівні документи та спогади очевидців свідчать, що на свою постійну базу в Гуті Пеняцькій загони радянських партизанів та цілі тисячні з’єднання продовжували йти навіть після її знищення! Посол стверджував, що українці “загинули в місцевостях, віддалених на біля 20 км від Гути”. (Там само). Тому ці випадки, мовляв, не можуть стосуватися Гути Пеняцької. Встановлення інформаційної таблиці та пам’ятнника українцям — жертвам польських бандитів гутапеняцької АК, на думку посла, “ставлять під сумнів декларовану владою України політику добросусідства і співпраці з Польщею через, що польська сторона просить Міністерство закордонних справ України вияснити відповідність легальності “обидвох об’єктів”. Наголосимо — жодної так званої релятивізації, тобто заперечення об’єктивної істини, ні на таблиці, ні на пам’ятнику замордованим українцям немає. По-перше. На таблиці вкрай делікатно і занадто толерантно викладено суть справи — Гуту Пеняцьку дійсно знищено німецьким окупаційним режимом і німецьким окупаційним військом. До загибелі Гути Пеняцької, тобто розстрілів її мешканців — поляків, українців, австрійців, п’яти євреїв і одного росіянина, — та спалення вщент села українці не мали найменшого стосунку — то робота гітлерівської айнзатцгрупи “Рейнгольд” з числа вояків 4-ої поліцейської моторизованої дивізії СС, сформованої у Сілезії з тамтешніх німців, поляків і чехів. По-друге. Пам’ятник закатованим бандитами АК українцям, порівняно із помпезним польським меморіалом, дуже скромний — і напис на ньому теж далеко неповний, бо там зазначено імена лише п’яти осіб із десятків жертв польської різанини і сокировбивства —у буквальному розумінні цих слів! Насправді польські бандити гутапеняцької АК вкупі із союзниками — радянськими партизанами-енкаведистами у січчні-лютому 1944 року здійснювали в околицях Гути Пеняцької не лише безперервні грабежі, а й коїли справжні етнічні чистки, вбиваючи авторитетних у краї людей: священиків, вчителів, кооператорів, та активних у суспільному відношенні осіб. У ході цих польсько-радянських акцій в околицях Гути Пеняцької: Підгірцях (6 км), Жаркові (4 км), Пеняках (4 км), Ясенові (5 км) та інших сусідніх селах загинули десятки українців. На одному лише цвинтарі села Пеняки поховано 14 таких жертв. Вбивали українців і в самій Гуті Пеняцькій, куди їх зв’язаними привозили для допитів. Останнє добре відоме вбивство українця у Гуті — 21 лютого 1944 року, тобто за 7 днів до загибелі села. Посол Польщі запитує Україну про легітимність встановлення у Гуті Пеняцькій інформаційної таблиці на кавалкові фанери, і це тоді, коли польська сторона під прикриттям громадської організації “Товариство Гута Пеняцька” самовільно, тобто нелігитимно і незаконно, тишкомнишком (у дні Помаранчевої революції) збудувала у Гуті Пеняцькій цілий меморіальний комплекс!
З чого все починалося На жаль, в Україні не приділяли належної уваги проявам неприхованої українофобії, пропаганді брехні та ненависті, які вже кілька років невпинно розкручуються у Польщі на усіх можливих рівнях: найвищої державної влади, дипломатії, громадських організацій, католицької церкви й ЗМІ. Щодо інформаційної таблиці на кавалкові фанери з цілком правдивим і толерантним написом який ґвалт тоді зчинила польська сторона! Звинувачували українців у “антипольських проявах” та “спробі переписати історію”. Таблицю встановили 25 лютого 2019 року, а вже наступного дня о 10 годині ранку Міністерство закордонних справ України отримано з цього приводу ноту протесту посольства Польщі у Києві. О 10 годині 25 хвилин інформація про ноту протесту з’явилася у польських ЗМІ і стала у Польщі чи не головною подією дня. Українська сторона у подібних випадках мовчить, тим самим спонукаючи наших західних сусідів ще більше розкручувати маховик брехні та вимагати все нових і нових поступок. Дійшло до того, що сейм Республіки Польщі на законодавчому рівні назвав польсько-український конфлікт в роки Другої світової війни геноцидом і за заперечення такого, штучно нав’язаного трактування історичних подій, навіть передбачив кримінальні покарання тим хто піддаватиме сумніву “польську правду”. У такий “законодавчий спосіб” усьому світу намагалися підступно нав’язати польське бачення воєнного протистояння на західно/українських землях. Згодом поляки вимушені були самі вносити до прийнятих законів зміни, а деякі шовіністичні недолугості скасував Конституційний Трибунал (аналог Конституційного суду). А все почалося з протизаконного встановлення без будь-яких погоджень з українською владою меморіалу у Гуті Пеняцькій. Час для цього польські шовіністи вибрали дуже слушний – зима 2004-2005 років. Йшла Помаранчева революція, уся увага була прикута до неї, а така собі польська, нібито неурядова, але щедро фінансована організація “Товариство Гута Пеняцька”, блискавично провела роботи і встановила меморіал. Аби хоч якось освятити його законність, у 2009 році запросили туди аж двох президентів — Польщі Леха Качинського та України Віктора Ющенка. “Освятили”. І пішло, і поїхало. Наступний важливий крок розкручування маховика українофобії, на який українці не звернули жодної уваги, поляки провели у костьолі скромного містечка Бабичі Опольського воєводства 28 лютого 2016 року. Там тоді відбувався молебень пам’яті жертв Гути Пеняцької. Про те, що він не був простою службою Божою, свідчила присутність міністрів, послів до сейму, воєводи, бургомістра, керівників громадських організацій з Варшави. Молебень ретельно зафіксували телекамери, радіомікрофони; дійство показали на усю Польщу З цього кіна даємо лише окремі, найбільш характерні фрагменти.
З виступу польського ксьондза (прізвище у фільмі не вказано) “Ми зібралися в костьолі Бабичів аби помолитися за замордованих 72 роки тому мешканців місцевості Гута Пеняцька, яка розташована на давніх кресах східних Польщі,тепер то Україна… Ми зібралися тут аби показати, що пам’ятаємо про ті кривди – жахливе мордування невинних поляків і як польські патріоти передаємо пам’ять про це наступним поколінням аби вони того злочину не забули… Ми молимося за поляків замордованих дивізією СС “Галичина” і бандами УПА… Цю історичну правду не можна применшити і забути, бо то фундамент нашої духовної дороги і нашого життя… Ми шукаємо правду, правда вимагає
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
