Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Стежками історії · “Це місце освячене самими Богами, Сонцем, Місяцем і Зірками”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Хорунжий Армії УНР Михайло Гаврилко

Слово Просвіти, №32 за 2022 рік

– Добридень, мій Бережок! Наповнюєш землю травичкою! Сонечко мене цілує й диво2 квіточку дарує! Намалюю фарба2 ми цілий світ, веселкові кольори розлетяться скрізь! Коли трохи підросла, трапи2 лася зі мною ще одна пригода. Бувало, вигадаю якусь нісенітни2 цю, або щось пообіцяю, тоді му2 шу виконувати. Так і цього разу: – Зараз залізу на криницю, – кажу до своєї двоюрідної сестри Віри. – Не залізеш, бо слизько. – А ось і залізу! Щоб я та сво2 єї криниці злякалася? Це ж моя криниця, у мене під хатою, а ти з Боярки! Влітку частенько, щоб ніхто не бачив, пробігала по цямрині тієї глибоченної криниці, чіпко вхопившись за брусочки де2 рев’яної стінки, мов мавпеня, пе2 рестрибуючи з одного місця на інше. Над криницею маленький дерев’яний дашок, зробле2 ний батьком, а в глибині вже дерев’яні колоди замінені на бетонні кільця. Щороку колодязь хлору2 ють якісь дядьки з міста, то вже й воду пити не можна, всі на них сердяться. Тоді довколишні люди ставлять у криницю високу драбину, і сміливець, випивши чарку, лізе у фуфайці та гумових чо2 ботях у холодну глибочінь. Нагрібає мулу у відро, а чо2 ловіки тягнуть раз2по2раз його нагору. Криниця очи2 щається, знову починає бити чисте джерело. Я завжди кру2 чуся там, біля тих людей, все мені цікаво. Здавалося, від2 бувається якесь святе дійс2 тво, а я – частинка його. За2 зираю в криницю заздрісно: – Чому дядьку можна ліз2 ти в криницю, а мені зась? Моя Криниця То моя вода, Моя Криниця бі2 ля мого ж городу і всі люди схо2 дяться до нас. Навколишні кри2 ниці пересихають літом, а наша ніколи. П’єш ту воду й не нап’єшся, така вона добра – хо2 четься ще. Як зустрінуться сусіди біля криниці, то їх уже й водою не розіллєш. А на Зелений Тиждень, коли пробуджується Матінка2 Земля, буяє зелень, сходить жито, з’являються у нас криничні ру2 салки, які разом з Богинею Мо2 кошею, освячують животворну воду. Саме цим русалкам, в на2 мисті з квітів водяних лілей, – криниченькам, – жінки розвішу2 ють полотно, стрічки, рушники. Це місце освячене самими Бога2 ми, Сонцем, Місяцем і Зірками. Влітку бігала по краю того бездоння, а зимою хіба не зможу, не вистачить сміливості? Ні, я мушу переконати сестру, що не боюся, що не брехуха якась і я не можу зрадити тебе, моя улюблена криничко! Але не розуміла я, що-то була вже зачарована криниця: чаклуни обкували її товстою слизькою кригою, в глибину по2 садили чудовисько з довгим під2 ступним та холодним язиком, що очікувало на жертву. А бач, здале2 ку – як казковий палац: із цямри2 ни звисають прозорі довжелезні бурульки до самого низу, веле2 тенські й дуже смачні. Ми їх від2 ламували й довго хрумтіли, мов солодкими цукерками2льодяни2 ками, що їх у нас продавали цига2 ни. Сонце блищить, а мороз трі2 щить. Криниця, немов казкова де2 рев’яна хатинка, манить, заворо2 жує. Однією ногою я вже ступила у той чарівний світ, міцно трима2 ючись обома руками за поперечні бруски стіни. Ось і друга нога на Хорунжий Армії УНР, началь2 ник штабу Сірої дивізії Армії УНР, повстанський отаман, ху2 дожник і скульптор народився 5 вересня на хуторі поблизу Рунів2 щини. До 1402-річчя від дня на2 родження славного земляка на його малій батьківщині з ініціа2 тиви очільника громади Євгена Бови, місцевих депутатів та Пол2 тавського офісу Українського інституту національної пам’яті започаткували історико2культу2 рологічний фестиваль “А ми тую стрілецькую славу збережемо”. У межах фестивалю відбулася урочиста церемонія відкриття пам’ятного знаку видатному бор2 цю за незалежність України у XX столітті. Знак освятили священ2 ники ПЦУ. Виступали: дослідник життєвого шляху Михайла Гав2 рилка, президент історичного клубу “Холодний Яр” Роман Ко2 валь, голова Новоселівської сіль2 ської ради Євген Бова, регіональ2 ний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пус2 товгар, представники Департа2 менту культури і туризму облдер2 жадміністрації, обласного краєз2 навчого музею, територіального центру комплектування та соці2 альної підтримки, депутатка обл2 ради Ірина Степаненко, заслуже2 ний юрист України Юрій Кулі2 шенко. “Понад сто років ім’я видат1 ного митця1воїна залишалося неві1 домим. Але ситуація змінилася: про Михайла Гаврилка написані книги, знято фільм “Стеком і шаблею”, опубліковано десятки статей, йо1 го іменем називають вулиці та школи, ставлять меморіальні дош1 ки, створюють музеї… Поверта1 ється із забуття ім’я цього шля1 хетного чоловіка, геніального мит1 ця, вояка і творця українського війська. Тепер його вшановано на малій батьківщині. Якби Гаврилко нині опинився в Україні, то порадів би величезним зрушенням у психо1 логії народу, став би свідком того, що мільйони українців зрозуміли, що росіян “бить треба”, бо всі во1 ни заперечують право українців на своє національне державне бут1 тя”, – зазначив Роман Коваль. Олег Пустовгар наголосив: “Всі ми – і воїни ЗСУ, і небайдужі патріоти в тилу, які їх всіляко під2 тримують, і воїни культурного, іс2 торичного фронту – перебуваємо у самісінькому горнилі історії. Досі триває наша столітня народна вій2 на за незалежність. Україна – пра2 вонаступник УНР. Сто років тому заклали початок ключових держав2 них інститутів – парламенту, уря2 ду, Збройних сил, дипломатії, ака2 демії наук. І нині, як і тоді, україн2 ці протистоять тому самому воро2 гу – російському імперіалізму. Знан2 ня про життєві шляхи таких по1 статей дає глибше розуміння сучас2 них подій. Михайло Гаврилко – це зріз епохи боротьби з червоною і бі2 лою росією понад 100 років тому. Тоді і зараз ціла когорта митців, письменників, інтелектуалів стала на захист незалежності”. Вела фестиваль завідувачка відділу культури Новоселівської громади, бандуристка Юлія Заг2 реба. Звучали пісні українських січових стрільців “Червона кали2 на”, “За Україну, за її волю!”, піс2 ні Української революції 1917–1921 рр. та ін. Учасники урочистостей дізналися більше про життєвий та творчий шлях Михайла Гаврилка, переглянули тематичні виставки закладів осві2 ти громади, виставку картин ав2 торитетного місцевого художни2 ка Івана Юхна, мали змогу прид2 бати книги Романа Коваля. Чимало цікавинок можна бу2 ло придбати й на благодійному ярмарку виробів декоративно2 прикладного мистецтва в парко2 вій зоні села Рунівщина. Там зіб2 рали майже 5 тисяч гривень на підтримку ЗСУ. Молодь громади, гуртківці закладів культури, вій2 ськово2патріотичному клубу “Штурм 2”, активісти скаутської організації “Пласт” виготовили сувеніри для ярмарку й допома2 гали їх продати. Гості фестивалю не лише насолоджувалися мис2 тецтвом, а й пригощалися різно2 манітними смаколиками. Вмить розлетілися понад 200 порцій ку2 лешу. Усі охочі могли взяти участь у майстер2класах, а малеча розва2 жалася на гірках та батутах. Яск2 раві концертні номери подарува2 ли глядачам найкращі колективи Новоселів2 ської, Полтавської, Мачухівської, Тереш2 ківської, Щербанів2 ської та Чорнухин2 ської громад. Напередодні фес2 тивалю у бібліотеці Новоселівської грома2 ди для дітей та молоді було організовано пе2 регляд документаль2 ного фільму “Михайло Гаврилко. Стеком і шаблею”. Полтавський офіс УІНП (за матеріалами пресслужби виконкому Новоселівської сільської ради) Світлини Олександри Шилової- Маркіної У Новоселівській громаді Полтавського району відзначили 140-річчя від дня народження скульптора і хорунжого Армії УНР Михайла Гаврилка. У мальовничому селі Рунівщина зібралися мешканці та гості громади, громадські діячі, освітяни, творча інтелігенція, діти та молодь для вшанування пам’яті видатного земляка.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин