Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №33 за 1997 рік
Слово Просвіти, №33 за 1997 рік
лово ПРОСВІТИ
Бог коОмеФОРТУ, слабкий і ЛукАвЛіЙ
з листа до редакції.
«Останнім часом у пресі й по телебаченню точиться багато розмов про те, що нам належить «приєднатися до цивілізованого світу», стати «нарешті цивілізованими»?
й тому подібне. Що це означає? Ми що, не маємо власної культури чи вона якась не така як треба? Чим ми прі від інших?»
На початку нашого століття було створено інтернаціональний засіб спілкування: есперанто, дуже проста, логічна, милозвучна мова. Однак, попри всі свої переваги та героїчні зусилля ентузіастів, вона не прижилася на Землі з тієї простої причини, що мови без народу бути не може, латинку ж від забуття врятувала численна армія науковців. Чому не може? За цим питанням постає інше: що робить людське угрупування нацією, народом, етносом зі своїм неповторним обличчям, або, як нині кажуть, -- менталітетом? Чи не можна якоюсь «коОСметичною операцією» на колективній свідомості підігнати всі оті «оООЛИЧЧЯ» під наперед заданий ідеал? У чому взагалі сенс національного розмаїття?
Вслухайтеся в мелодії народних танків. У грецькому сіртакі ви вчуєте дзенькіт хвиль, що накочуються на рінь, від аргентинського танго на вас війне млістю тропічної ночі. Індійські апсари чи японські гейші акцентують рухи рук, бож навколо мало простору, зате нестримний гопак міг народитися тільки серед степового привілля. Ймовірно, групу людей об'єднує в націю внутрішній ритм, що твориться із взаємодії між космічним випромінюванням і географічним рельєфом, серед якого живе та група.
- Так, нація - явище космічне, визначене одним із законів нашої планети, де немає навіть двох однакових листочків
на дереві, - закон генетичної неповтор-
ності всього сущого. Бо все суще бореться за життя в умовах, які постійно змінюються, і щоб вижила ціла система, кожна частина її мусить нагромадити і внести до спільної скарбниці свій неповторний досвід. Людські уявлення про правильне й неправильне, добре чи погане неминуче позначені суб'єктивністю, а націю творить і береже сила, яка перебуває за межами наших уподобань, соціальних та політичних пристрастей, -- закони природи.
Візьмімо крайній випадок: цигани. | місця вони не тримаються, і правила гігієни не дуже шанують, і промислом займаються непевним, а головне -- За тисячоліття їх не вдається перевиховати. І не вдасться. Бо коли вибухнуть (а хто може гарантувати, що цього ніколи не станеться?) всі оті нагромаджені цивілізацією запаси ядерної зброї разом з АЕС, то на Землі тим, ХТО ВЦІЛІЄ, доведеться відроджувати життя в диких, зате чистих від радіації куточках земної кулі, біля вогнища, без будь-яких вигод. Отоді придадуться циганські радощі - відчуття волі та гармонії з довкіллям. Чи не цей досвід бережуть для всіх таємничі племена ромен, що з глибини доісторичних віків бредуть у ХХІ століття ? За якими мірками належить судити циган, які ніколи ні з ким не воювали, а відтак за великим рахунком завдали менше лиха, аніж будь-яка інша нація?
На порівнювати треба народи один з
одним, роблячи висновки на користь того або того, -- необхідно збагнути сенс 1сігу вання кожного на планеті. Так, німці вчать усіх організованості в роботі: вони нїкуди не поспішають, зате ніколи й не спізнюються. Китайці -- відданості
власній державі (не марно ж колись
обносили свою землю муром) і обереж пості на історичних поворотах, суспільство, яке підлягає всім фізичним законам, не було розірване на окремі
шоб
(Лариса Праслава, Чернігівська область).
прошарки. Японці умінню жити за «умов космічного корабля», коли всього обмаль: з їхніх островів прийшла до нас філософія миті, втілена в чайній церемонії, мистецтво короткого вірша - хокку га ікебани: вміння творити красу з мінімальної КІЛЬКОСТІ ВИХІДНОГО матеріалу. Унікальність маленького гагаузького народу в тому, що він зберіг себе, не маючи писемності, б0 МОЛОДЬ зобов'язана відповідати старшим ТІЄЮ мовою, якою до них звернулися
Один з яскравих мислителів нашого часу Микита Мойсеєв твердить, що зникнення будь-якого народу ставить під удар ціле людство. «Але ж скільки народів уже пішли з лиця Землі», -- слушно зауважить дехто. На це можна відповісти: не пішли -- трансформувалися в іншу якість на новому витку еволюційної спіралі, можливо, через те, що не виконали своєї місії. Генетичний колообіг - складова колообігу матерії.
Три фактори творять націю: власна територія, мова й історична пам'ять, а коли добре подумати, то все зводиться до території -- отого самого рельєфу, що приймає космічне випромінювання. Тюркські племена булгар, що перебралися за Балкани, ослов'янилися й стали болгарами: вихідці з Грузії на Піренейському півострові відомі як баски; цигани, лишаючись собою, неодмінно переймають риси народу, серед якого кочують; за кілька століть -- мізерного часового відтинку -- з представників найрізноманітніших народів формується нація принципово нова -- американці, що і вдачею, і фізично починають різнитися від інших. Не може бути чогось природнішого Ввід патріотизму, 1 ностальгія -- не вигадка, а стогін лЛюдСького єства, що потребує середовища, яке сформувало його спадкові задатки. Посправжньому великий митець може сформуватися тільки на рідній землі, де його внутрішні ритми підсилюються космічними. Поляк Аполлінер, живучи у Франції, став великим французьким поетом, та польським він стати не міг -- 1 таких прикладів багато. Діаспора творить тільки відлуння культури землі, з якої вийшла.
Генетична інформація, яку несе в собі людина, так званий «голос крові» може бути дужесильним. Так, російс ькомоОвниЙй поет Максиміліан Волошин, котрий, народившись у Києві, на батьківщині ніколи не був, не втомліовався повторювати: я 7 українець. «Моє родове ім'я Кириєнко- Волошин: йде воно із Запорожжя. Я знаю з Костомарова, що в ХУЇ столітті був на Україні сліпий бандурист Матвій Воло: шин (з якого живцем здерли шкіру За політичні пісні), -- пише він у «Автобіографії». А в поясненні до виставки акварелей, що відбулася 1920 року, можна прочитати: «Автор акварелеіїї, що їх запропоновано увазі публіки під заг гальною назвою «Коктебель», не є уродженцем Киммерії через походження, а лиш через усиновлення. Вік родом з України. .». Письменник Еміль Миидлим на пропозицію Максима Горького порівняв Максиміліана Волошина а ес:
гором Махном ї зробив висновок «Спільне те, що обоє за природою апархісти-індивідуалісти, один
примітивний | дикий, другий свропетзований ерудит | обоє українці». Справді, Волошин представляв вельми
нні л- - - -
характерний для нашої землі тип - МУД рагеля-характерника, для ЯКОГО оули затісні рамки земного часу 1 простору таких наша земля дала чимало, ІХНІМИ пошуками збагативши СВІТОВИЙ ДОСВІД
Однак немає ніякого парадоксу ! Втому, що чутлива людська особистість, дозрівши на генетично не СВОЇЙ Землі, стає палким її патріотом 1 навіть утіленням найкращих рис, притаманних п народові. Максим Кривоніс був шотландцем з походження; Олександр Яната - видатний науковець, репресований за український буржуазний націоналізм, 7- сином чеського переселенця 1 німКені. Наша, на жаль, покійна сучасниця Олена Компан, велика патріотка, яку називали «втіленням українськості», не мала й краплини українсько! крові
Ні перше, ні друге явище не суперечать однеодному - вони є виявом діалектичного закону взаємного проникнення протилежностей. А тому однаково Помилково І! шукати істинного патріотизму в «чистих генах», ставлячи під сумнів усе, що не є ними, і штучно долати «голос крові», З яким людина приходить у світ.
Доктор медичних наук, неонатолог Олена Сулима, що прийняла на свої руки сотні й тисячі новородків, свідчить, що немовлята реагують на українську мову, мову своєї землі й своїх пращурів Який же стрес доводиться їм переживати, якщо матір звертається до сина чи дочки російською мовою! Чи не в цьому витоки неврозів, безвілля, асоціальної поведінки й тому подібних явищ?
«Кожна людина -- король», - співали повсталі шотландці. Так буває тоді, коли для людини її батьківщина або ж земля, де вона почула адресований ІЙ «наказ Космосу», є центром світу, коли відчуття самого себе збігається з відчуттям «мертвих, живих і ненароджених» -- Свого етносу, свого народу. Правильний він чи неправильний, кращий від інших чи гірший -- так навіть питання стояти не може: мова про те, щоб зрозуміти свою суть, своє місце і свої обов язки на трудному шляху цілого людства.
Так, обов'язок, що випливає з природного закону неповторності всього сущого, -- це обов'язок пагромаджувати власний досвід, сконцентровуючи його в культурних здобутках. Без цього нація приречена на «переплавку» в котлі генетичного колообігу. Хіба не культура тисячоліттями береже древні народи Греції, Єгипту, Гидії? ГІ чи не є причиною таємничого щезнення могутніх хозарських племен те, що вони не лишили по собі пам'яток ані матеріальної, ані духовної культури, а торгові угоди перед лицем Вічності неба: гато варті...
Так що ж таке цивілізація? І чи випад-
ково заклики «приєднатися до цивілізованого світу», естати нарешті цивілізованими» збіглися 3
упослідженням української культури, української літератури -- тим більше див пим, що й тиха наша революція ще зовсім недарно вершилася нібито заради відродження українського духу? Ні, не випадково -- на власному доОсііді ми підчули гостроту протистояння культури і здобутків науково технічного прогресу, проблему, над якою сушили голови пайвизначниииі рілософи століття Б. Рассел, О. Шпенглер, А. Швейцер, М. Бердяєв, Т Фіхте, ) Соловиов та ни
Гривалий час культура була сенсом
цивілізації, бо вона сповняла гуманістичийм змістом усі ра людської діяльності, несла В СОЇ те, що протистояло біологічному б людині Іавіть У царині матеріального люди споконвиав цінували речи, У яких обезсмертисно частину особистості Культура поповнювала скарбниці, які робили єдиним цілим поколіШиям в хижках то були вишивки, мережива; карбування; в палацах -- картини, с кульптура, книжки. . Образно кажучи, культура прономлуммуа шлях до Царства Божого в Кинязівстві тьми; творена здебільшого особами нібито не від світу цього, вона насправді рятувала світ від самознищення, матеріалізуючи історичний ДОСВІД
Та з прискоренням пауково-технічного прогресу стався розрив між метою розвитку цивілізаци 7 етичним та духовним удосконаленням людини ? засобом: звільненням п від надзусиль, яких потребувала боротьба за існування. За логікою речей, людина мала б віддавати більше часу нарозвиток культури І власне самовдосконалення, однак сталося інакше. «Бог комфорту, слабкий і лукавий», за висловом філософа Я кова Голосовкера, почав заступати в п душі Бога істинного Цивілізація у звуженому розумінні цього слова поставила на ПОТІК безликі імітації людського генія, знецінила реч Й Замість скарбниць створила звалища непотрібу, замість мудрої бережливості й пошани до грудів попередників -- стандарти споживання, що неминуче природні ресурси Як зразок для наслідування людству нав язали так звану поп-культуру, створену безбатченками начужій землі. Тож на кінець ХХ століття серед комп'ютерних чудес та різних інших досягнень науково-технічного прогресу у світі почало наростати відчуття Апокаліпсису, породжене різким погіршенням екологічної ситуаці і страшною небезпекою, пов'язаною з відкриттям сил. що чаяться в глибинах атомів окремих елементів. Чорнобильська катастрофа -- де тільки перше попередження, з якого треба робити негайні висновки будувати одержиме манією споживання суспіЛЬСТВО як мінімум нерозумно, бо ж людина з творчої сили на своїй планеті перетворюється на знаряддя руйнаци Довкілля, а ВІДТак і власної цивілізації У широкому розумінні
От за таких умов Україні й запропоновано «приєднатися до цивілІЗОВАаНОГО світу». Зчим? З пеповторним історичним досвідом чи з готовністю, заперечивши його, ловити чуже слово та поклонятися інтернаціональним кумирам - співакам, спортсменам, патентованим красуням, акторам? Із знаннями про наслідки Зп нобильської катастрофи, що можуть виявитися рятівними для світу, чи з праг" ненням модерних унітазів Та СОТОВИХ телефонів? Для чого приєднатися? Щоб прискорити апокаліпсис чи щоб запобігти пому?
Всі ці запитання потребують глибокого осмислення, однак поки що лишаються 0е3 ВІДПОВІДІ
«...Дивитися на світ не з висоти, ЯК Есхіл, Платон, Данте 1 Гете, а з погляду повсякденних потреб і настирливої дійсності -- я визначаю це як заміну орлиної перспективи життя перспекти" вою жаб'ячою. Таке опускання ВІЯ культури до цивілізації», -- Писав Отто Шпенглер. У правоті цих слів ми переконалися протягом років україн: ЬКОЇ державності, коли всупереч сподіванням відчули себе зайвими на власній зем.1і, де простір української культури перетворе" но на ринок чужого товару в барвистий обгортці, коли критерії так званого цивілізованого життя під тріс котінняЯ псевдопатріотичних словес, мов шірує, впорснули свою програму у генетичний код нашої духовності, знищуючи й, а З гим 1 себе -
Що може цьому протистояти? Поки що "адоровий глузд отого самого зневажено-" го народу, котрий не Пп ринммає е«ЦИЛІЛІЗОНМНУВАЯанНи » пого життя, як рани не приймав полонізації чи русифікації
А адоровий глузд це | є ІнтУЇТИВНе відчуття законів природи, в даному ВИ" падку закону генетичної неповторною вового сущого, за яким не є ГІДНИМ ЖИТТЯ усе, що перестає бути собою
Наталія ОКОЛІТЕНКО
асо т
розвитку
Р - Р жи
1 |
дай (іо інші 0| іній 0/- іий Прйо 4-й
виснажуваМи Пп"
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
