Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · с. 7сторінка оригіналу ↗

НА ФРАНКОВОМУ

Слово Просвіти, №33 за 2005 рік

ВЧОРА І НИНІ ПІДГІР’Ї СТРИЙ Сюди ми прибули на запрошення п. Василя Дмитришина, посадника м. Стрия. Тут відбувалися дві надзвичайні події: 1-ий Світовий конґрес вихідців зі Стрия і З’їзд випускників стрийської гімназії. Після розвалу совєтської імперії Стрий втратив багато підприємств, які давали людям працю. Тепер майже немає робочих місць. Пан Дмитришин старається нав’язати контакти із чужоземними містами, сприяє майбутнім інвесторам. У Стрию недавно побудували малий готель на західний стиль, так що чужоземні відвідувачі мають вже де перебувати. Посадник зацікавлений налагодити зв’язки з якимось містом-побратимом у Америці. Стрий — справжнє українське місто; посадник міста — правдивий український патріот; також є великий потенціал для чужоземного туризму, бо Стрий знаходиться близько Карпат. У Стрию недавно відсвяткували 15-річчя підняття синьо-жовтого прапора на ратуші міста (уперше в Україні)! Під час цих святкувань відкрито меморіальний комплекс “Борцям за волю України” — на місці, де була стрийська тюрма, у якій перед війною польська влада, а по війні КГБ катували українських патріотів. Правда, якби не зусилля п. Дмитришина, то “бізнесмени” поставити б там “автомийку”. ЛЬВІВ Наша зустріч із проводом “Просвіт” відбулася у домі штабу В. Ющенка, тому що напередодні виборів “банда” колишньої влади кинула бомбу до канцелярії “Просвіти” (на вул. Друкарській). Тяжко собі уявити, що такі речі могли діятися у Львові. До Львова з’їхалися провідники обласних “Просвіт” Івано-Франківська, Хмельницького, Тернополя та Рівного. Також присутніми були керівники районних “Просвіт” Львівщини. Зустрічі на Львівщині зорганізував п. Ярослав Пітко, голова Львівської обласної “Просвіти”; тепер він також займає пост заступника голови облдержадмістрації. Львівська “Просвіта” випускає газету “Просвіта”, видає книги, та має проблеми із їх розповсюдженням. На зустрічі від львівської філії промовляв шановний письменник Роман Іваничук — почесний голова “Просвіти”. Заступник голови Львівської “Просвіти” п. Іван Слободян пові- Новоград-Волинський. У Музеї Лесі Українки йонних “Просвіт” Золочева й Самбора. Голова Золочівської “Просвіти”, п. Леся Юськевич, організувала нам зустріч із п. В. Зубарем, заступником голови районної адміністрації; також відвідали ми Золочівський замок, який тепер реставрують. Пані Олександра Сумарук очолює “Просвіту” в Самборі. Мають свою домівку, а також книгарню у центрі міста. домив, що приготовляють святкування ювілею Франка на 2006 рік. Також “Просвіта” пропонує “круглі столи” для всіх партій для узгодження дій на виборах 2006 року. Від Івано9Франківської “Просвіти” промовляв голова п. Степан Волковецький. Видають газету “Галицька Просвіта”, працюють над відродженням “Просвіт” у кожному селі. Українське село переживає тепер нелегкі часи. Звільнившись від рабської праці в колгоспі, сільське населення залишилося сам на сам зі своїми життєвими проблемами. Із земельного наділу не проживеш, немає машинерії; люди масово виїжджають за кордон. Колишні будинки “Просвіти”, сільські клуби переважно зачинені, неопалені; молодь не має чим зайняти свій час, шукає розради в горілці, наркотиках, а звідси — розпуста, розпад молодих родин, злодійство, бійки й навіть убивства. Голова Хмельницької обласної “Просвіти” п. Віталій Мацько оповідав, що хмельниччани були змушені створити “міні-помаранчеву революцію”, аби викорінити новопризначеного губернатора, який був “перефарбованим” партократом. Також інформував, як московська церква проводить антинаціональну-антидержавну роботу між своїми вірними. Тепер хмельниччани приготовляються до 100-річчя хмельницької “Просвіти”. Пан Петро Шимків, голова Тернопільської обласної “Просвіти” розповідав про урядження “Просвітою” фестин обласного масштабу. Голова обл. “Просвіти” із Рівного, п. Микола Федоришин, поінформував, що завдяки обласній адміністрації (п. Червонію) об’єдналися поділені “Просвіти” в одну. За старанням п. Пітка, ми мали нагоду зустрітися із головами ра- ПІСЛЯСЛОВО Підсумовуючи наші останні зустрічі із проводом “Просвіт” в Україні, можна прийти до таких висновків: 1. У більшості областей “Просвіта” активно працює. Прийшли нові, молодші люди, які приносять нові бачення й оптимізм. 2. Російська меншість робить великі заколоти, ніби російську мову витісняють зі шкіл України. Це все — неправда!!! Ніхто ніяких російських шкіл не замикає; навпаки, на півдні/сході, у т. зв. “українських школах” переважно навчання відбувається російською. Хоч деякі обласні “Просвіти” видають газети, на жаль, вони виходять дуже маленьким тиражем і нерегулярно. Тим часом Росія завалює книжковий ринок російською літературою. 3. Іде великий тиск на Президента Ющенка від частини його оточення, щоби проголосити російську мову другою офіційною. Це абсурд! Проти цього виступають всі “Просвіти”, бо без мови немає нації! Пересічний громадянин нарешті повинен позбутися комплексу меншовартості, і не трактувати українську мову як “селянську”! По 14 роках незалежності кожний громадянин, який працює в Україні (особливо в уряді), мусить говорити українською мовою! На цю тему поет Д. Павличко написав статтю (звернення до Президента Ющенка): “Quo Vadis, Domine?” (“День”, 24/ 6/ 05). 4. “Просвіта” пропонує йти в село й надавати національний провід. До цього також треба заохочувати священиків, аби, крім Богослужби в церкві, також виховували молодь у національному дусі. 5. У православних церквах московського патріярхату духовенство часто проводить антидержавну політику й бунтує вірних проти Президента Ющенка (наприклад, у Ялті). Держава повинна звернути на це увагу. 6. Найважніша справа тепер — підготуватися до наступних виборів до Верховної Ради. Як сказав високошановний письменник Роман Іваничук, незважаючи на особисті, партійні інтереси, всі мусять іти разом і підтримати народного Президента Ющенка! Др. Богдан БОДНАРУК, орг. реф. z Хтось неуважно прочитав “3” як “9” — і в просвітянську історію Дрогобицька філія “Просвіти” потрапила з датою заснування “1909 рік”. Насправді ж матеріали Центрального історичного архіву у Львові засвідчують, що Дрогобицька “Просвіта” заснована 6 липня 1903 року. Спробу організувати в Дрогобичі просвітянське Товариство після створення “Просвіти” у Львові 1868 року робив Іван Верхратський (гімназійний учитель І. Франка), прибувши зі Львова на працю в Дрогобицьку гімназію та не зумів через надто сильну тут москвофільську хвилю. У Дрогобичі, де панував тоді нафтовий ажіотаж у зв’язку з масовим напливом експлуататорів бориславських родовищ, створити “Просвіту” було нелегко. Це вдалося зробити греко-католицькому священикові Михайлові Бачинському, парохові села Ріпчиці, який відомий також як поет Орест Філаретів. На Установчих просвітянських зборах у Дрогобичі 6 липня 1903 року, якими керував дрогобицький декан, парох села Модрич о. Микола Іванівський, головою Дрогобицької “Просвіти” обрали о. Михайла Бачинського. Його заступником став Яць Олексовський — селянин із Ясениці Сільної, щирий приятель Івана Франка. Секретарем Дрогобицької філії “Просвіти” обрали адвоката Григорія Кузіва. М. Бачинський одразу взявся за справу: порушує на засіданні “Просвіти” питання про відкриття в Дрогобичі бурси для виховання незаможних українських дітей (відкрито восени 1904 року), про будівництво в місті пам’ятника Т. Шевченкові (задум реалізовано лише 1991 року). Наприкінці 1904 року головою Дрогобицької “Просвіти” обрали адвоката Ярослава Олесницького (1875—1933), М. Бачинський став його заступником. Ярослав Олесницький добився відкриття читалень на Зварицькому передмісті Дрогобича, у селі Унятичі, музичної школи в селі Улично. Пізніше Я. Олесницький був радником в уряді ЗУНР, як дипломат представляв уряд УНР у Лондоні. Повернувшися в Україну, жив у Золочеві, був послом до польського сейму, виступав проти польських пацифікацій на терені України. Весною 1910 року М. Бачинський удруге очолив “Просвіту” і вже головував до кінця своїх днів. Він заснував багато просвітянських читалень. У 1906—1907 роках на Дрогобиччині діяло 44 читальні. Усього в них було тоді 2184 члени Товариства; на 44 читальні — 4245 книг, 10 крамниць, 10 хорів, 9 драмгуртків, 8 кас, 2 молочарські спілки у Довгому й Ріпчицях і 1 шпихлір у Сільці. Третім головою Дрогобицької “Просвіти” був лікар Володимир Чапельський (1882—1956), який пробував також сили у новелістиці. Під час Першої світової війни його покликали на військову медичну службу. Помер В. Чапельський в еміграції. Від 1916 до 1921 року в Дрогобичі, де був найбільший повітовий суд в Австро-Угорській імперії, працював адвокатом колишній редактор газети “Діло” і посол до галицького сойму Антін Горбачевський (1856—1944) — згодом діяч ЗУНР. У дрогобицький період він був повітовим комісаром, організовував набір добровольців до УГА, а 1918 року зробив спробу відновити в Дрогобичі роботу “Просвіти”. Фактично “Просвіту” було тут відновлено на початку 20-х років. У грудні 1922 року В. Чапельський, який перейнявся “Просвітою” після Горбачевського, провів у Товаристві збори, котрі рекомендували на голову адвоката Рудольфа Скибінського (1886— 1966). Очоливши “Просвіту” в 1923 році, Скибінський виявив турботу про відбудову читалень, про економічне становище “Просвіти”, але намагався використовувати її в своїх партійних інтересах. За його ініціативою віче пам’яті І. Франка в Дрогобичі 1926 року завершувалося співом “Інтернаціоналу”, а на Франківському святі в Нагуєвичах 31 травня 1936 року комуністи вчинили “червонопрапорний бешкет”. Від 1926 до 1939 року Дрогобицькою “Просвітою” керував Степан Витвицький (1894—1965), адвокат, державний діяч, з 1954 року — Президент УНР в екзилі. Його заступником у “Просвіті” від 1932 року був отець Северіян Бараник, ЧСВВ, якого замучили енкаведисти, а Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив його святим. Незважаючи на протидію польської окупаційної влади, на Дрогобиччині напередодні 1939 року діяло 68 читалень “Просвіти”. Польська влада чинила перешкоди, вишукувала причини, аби закрити ту чи іншу читальню, та заборонити “Просвіту” не наважилася. Інакше повели себе московські окупанти. Як тільки з’явилися вони в Галичині у вересні 1939-го, Товариство було заборонено, а просвітянські діячі, які не встигли емігрувати чи надійно заховатися, потрапили до тюрем, були розстріляні. *** Сучасна відроджена просвітянська організація працює з 15 січня 1989 року. Дрогобицька “Просвіта” спричинилася до піднесення національної свідомості, розвитку української духовності на Франковому Підгір’ї: немало зробила для повернення законних прав забороненій у радянські часи Українській греко-католицькій церкві; за участю Товариства у Дрогобичі споруджено пам’ятники Тарасові Шевченку, Юрієві Дрогобичу, перейменовано міські площі й вулиці; організовано десятки віч, мітингів; урочисто відзначено багато ювілеїв, свят; проведено наукові конференції; традицією стали періодичні “Дрогобицькі просвітянські середи” — загальноміські творчі вечори, присвячені певному мистцеві. Дрогобицька філія “Просвіти” — чи не єдина в Україні, при якій діє Народний університет українознавства. Тривалий час працював при Товаристві дискусійний клуб “Полілог”. Здійснює Дрогобицька “Просвіта” й значну видавничу роботу — спершу через своє видавництво “Бескид”, тепер — через видавничі фірми “Відродження”, “Коло”. Мають дрогобицькі просвітяни й свою газету “Провісник”. Дрогобицька міськрайонна організація Товариства “Просвіта” імені Т. Шевченка — потужна українська інтелектуальна сила, яка об’єднує понад 4000 просвітян. Колективними членами Товариства є Народна чоловіча хорова капела “Бескид”, Союз Українок Дрогобиччини. Кущові просвітянські об’єднання функціонують у місті Стебнику, у колишніх районних центрах Мединичі, Підбуж. “Молоду Просвіту” у Дрогобицькій філії створено 17 лютого 1998 року. Нині “Просвіта” має ще багато роботи, і кожен свідомий українець, коли хоче побачити Україну справді багатою і щасливою, повинен ставати в ряди цього найдавнішого і найславнішого українського Товариства. z Михайло ШАЛАТА Стрий. Після зустрічі з провідними членами стрийської громади

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин