Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · с. 4сторінка оригіналу ↗

МОЛОДІЖНИЙ РУХ БАНДИТАМ — ДЕПУТАТСЬКИЙ МАНДАТ ПЛАСТУНИ ТАБОРУЮТЬСЯ

Слово Просвіти, №33 за 2005 рік

Закінчення. Початок на с. 3 Стосовно ж, за словами захисту Колесникова, “чесного продажу акцій” підприємства, адвокат зазначив, що всього було близько 1 мільйона 220 тисяч акцій, номінальна ціна однієї — 2, 78 грн. Простий підрахунок покаже, що вартість усіх акцій на той момент складала 640, 867 тисяч доларів, натомість заплачено було по 63 копійки за акцію — 145 тисяч доларів за всі. 495, 637 тисяч доларів — це ті гроші, які були недоплачені. “Чому не закінчене розслідування? З точки зору доказів і розслідування це справа проста, це справа районного масштабу. Рядовий слідчий її б за 2 місяці закінчив і передав би в суд для розгляду по суті. На сьогодні змінився четвертий слідчий. Ви уявіть, що в Святослав Піскун кожному томі десь 250 сторінок рукописного тексту, а сьогодні вже є 16 томів. Розслідування справи перетворилося для сім’ї Пенчуків у катування. Це знущання над сім’єю Пенчуків. Проводиться очна ставка із Пенчуком-батьком, хворою людиною, гіпертоніком. Замість півгодини очна ставка тривала 7 годин у маленькій кімнатці із зачиненими вікнами. Доводилося бігати, брати ліки, бо батько був на грані втрати свідомості. Очна ставка, яка проводиться для ліквідації суперечностей між показаннями двох людей, перетворилася на знущання. У цьому випадку слідчі дозволили Колесникову та його адвокату допит. Наприклад, чи не перебував потерпілий у психіатричній лікарні, чи не страждав він на психічні захворювання”, — зауважив Віктор Чевгуз. А Борис Пенчук додав: “Після цих семигодинних допитів від Колесникова та його адвоката Федура в Лук’янівському слідчому ізоляторі мій батько пролежав майже півтора місяці в лікарні. У черговий раз у нього після пережитого почалася гангрена, й він ледь не позбувся ноги. Слава Богу, що в Києві є прекрасні медичні спеціалісти, які врятували йому ногу”. КРИМІНАЛЬНЕ УГРУПОВАННЯ ЧИ ГОСПОДАРІ ДОНБАСУ? Борис Пенчук показав журналістам усю глибину проблеми Колесникова та його кримінального оточення: “До 2002 року я працював директором найбільшого в ті роки в Україні Донецького універмагу “Білий лебідь”. Наше підприємство — акціонерне товариство з кількістю акціонерів 13800 осіб на період, коли ми ще працювали на цьому підприємстві. До 2002 року підприємство стабільно працювало, розвивалося, мало плани, були інвестиційні можливості. Підприємство прибуткове, яке насправді давало роботу 2 тисячам власних працівників і виплачувало з наростаючим результатом своїм акціонерам дивіденди з року в рік. До того моменту, коли головою Донецької облради не став Борис Колесников, у нас не було жодних проблем ні з владою, ні з правоохоронними органами. З того моменту, як Колесников став саме головою Донецької облради, його структури стали моніторити практично весь потенціал Донбасу, всі прибуткові підприємства потрапили у поле зору Колесникова та його структур. Як тільки підприємства починали одержувати прибуток, вони відразу ж потрапляли в зону уваги Колесникова та його угруповання. Саме угруповання, тому що мешканці Донбасу, керівники підприємств, які й сьогодні працюють і які втратили свої підприємства, знають, що таке Колесников. Наше підприємство також потрапило в зону уваги Колесникова й дуже його зацікавило. Він говорив, що “всі великі торговельні центри й підприємства Донецької області будуть нашими”. Його прикриття, його спина — люди, які сьогодні є господарями Донбасу. Методами погроз життю, вимаганням Колесников примусив нас передати пакет акцій, який належав нашій родині. Однією з наших умов було залишити нас на попередніх посадах і залишити нам із батьком, головою правління акціонерного товариства, по 5 % акцій. У нас в сім’ї залишилося 10 % акцій, решту ми вимушені були передати під тиском і погрозами особисто Колесникову й тим людям, яких він визначив. Серед цих людей я можу назвати прізвища: Ахметов Ігор Леонідович, рідний брат Ахметова Рината Леонідовича, Чертков, Кій, Карташов, Ляшко (також відомий у Донецьку). Ми продали свої акції практично за безцінь. Вартість була конкретно вказана комісією з цінних паперів — 2,78 грн. за акцію. А реальна вартість підприємства в 10—15 разів вища, ніж зафіксовано… З нашим відходом підприємство різко стало збитковим. За минулі роки жодного разу ні по одному документові не було показано прибутку підприємства. Я вважаю, що прекрасно відпрацювали працівники правоохоронних органів, розбираючись із цією справою. Зафіксовано багато фактів, коли орендна платня офіційно виплачувалася тільки на 30 %, а 70 % ішло в кишеню певним особам… До мільйона доларів щомісяця — це сума, яка не підлягала оподаткуванню. Куди вона йшла? У результаті 13800 акціонерів залишилися справді ображеними. Це підприємство в квітні 2005 року повинно було стати банкрутом і перейти в приватну власність визначеного кола осіб. Колесников заявляє в своїх виступах про те, що він не є акціонером “Білого лебедя”, що він свої акції передав. Кому? Усі великі акціонери, на яких переписали свої акції ми та інші люди, сьогодні перебувають у розшуку понад 3 місяці. Особисто свої акції я переписав на громадянина Бабака, який також у розшуку. Питається: якщо все зроблено чесно, чому їх немає? Чому немає головних фігурантів у справі розкрадення власності? Чому немає головних фігурантів у справі ухиляння від податків? Чому немає Чижикова, нового генерального директора торговельного центру “Білий лебідь”? 8 осіб сьогодні перебувають у розшуку. Де вони? Якщо Колесников такий білий і пухнастий, яким він хоче себе представити перед ЗМІ, якщо він такий чесний і правдивий, то чому тоді ці люди, на яких він примушував переписати свої акції, сьогодні ховаються? Колесников намагається втекти від правосуддя. І він втікає від нього… Колесников на очній ставці при моєму адвокатові й при своєму адвокатові Андрію Федурі, при слідчому, якого змінили, заявив мені, що, мовляв, я багата людина і знаю, які неприємності ви перенесли, що у вас були великі проблеми, і я готовий усе це компенсувати. Далі він уже на слідчому експерименті, який тривав більше 7 годин, заявив: “Нічого у вас не вийде, я протягну час до січня-лютого, стану кандидатом у народні депутати й тоді вам усім…” Далі нецензурна лайка, яку він дуже любить, що означає “дуже погано”. Тобто це відверті погрози, які продовжують звучати на мою адресу, на адресу членів моєї сім’ї та мого батька. Вони звучать постійно. І від Колесникова, і від його людей, таких, як Федур. І я бачив виступ Богатирьової — це неприхована погроза. Фальсифікуються дані, факти. Те, що вам оголошують з екранів телевізора й говорять, що є незаперечні докази того, що Пенчуки все отримали, — це все розрахунок на той електорат, на ту публіку, яка в Донецьку і яка повинна сьогодні зазнавати тих принижень, які зазнавала в попередні роки. Велика проблема всіх нас і Донбасу в цілому в тому, що ті люди, які нами керували в минулому, фактично залишаються й сьогодні. Людина, яка збудувала свій статок, своє багатство на чужому горі, чужих сльозах і на крові, залишається головою Донецької облради. Він говорить про те, що він — обличчя партії. Яка партія?! Це суцільна кримінальщина. Це людина, яка з’явилася несподівано після вбивства директора великої донецької фірми “Юг” Сергія Михайловича Романа. Раптом як генеральний директор з’являється Колесников, якого до цього мало хто знав. Це та людина, яка за 7 років Віктор Чевгуз і Борис Пенчук z нажила мільярди й стала олігархом. Якими методами? Я вам демонструю на власному прикладі. Девіз цих людей, говорю буквально, вибачте за їхній жаргон: “Мочить лохов святое дело!” Якщо ти живеш чесно, якщо платиш податки, якщо ти допомагаєш іншим людям, то ти лох — їхньою мовою. Досить! Усім набридло! Чому я виступив? Тому що відбувся Майдан. Це неординарна подія для нашої держави. Ми всі повірили в те, що в житті має змінитися абсолютно все. Якщо ми всі продовжуватимемо мовчати, ми нічого не змінимо. У справі Колесникова суцільний кримінал, жодної політики. Основна проблема, що відбувається те, про що Колесников відверто заявляв: “Я затягну час і стану кандидатом в народні депутати”. Збуваються всі його слова. Колесников намагається вилити бруд абсолютно на всіх фігурантів цієї справи... Чому саме Колесникову стало потрібно забрати це підприємство? Подивіться, як на Донбасі йде розподіл. Якщо в громадянина Ахметова власні фабрики, заводи, шахти, промисловість, металургія, то в зоні впливу Колесникова інші підприємства, які мають соціальне спрямування, тобто торговельні центри, відома “Київ- Конті”, завод шампанських вин і багато інших підприємств. Тут чітка структуризація бізнесу, кому що має дістатися. Колесникову в житті вдалось багато що. Він зламав багатьох. Він не зламав однієї людини, яка виявилась йому не по зубах, — Костянтина Воробйова. У день виходу Колесникова на свободу з-під варти на підписку про невиїзд мені погрожували, працівники спецслужб зареєстрували це, і зараз проводиться розслідування”. Борис Пенчук, крім того, поінформував, що ті 500 тисяч доларів на їхньому рахунку, які подаються в ЗМІ як виплата Колесникова за акції, насправді є особистими коштами Пенчуків, з яких було виплачено всі податки. Своєю чергою, заступник Генпрокурора Віктор Шокін заявив після прес-конференції Бориса Пенчука, що Генпрокуратура вже закінчила розслідування справи щодо вимагання Бориса Колесникова й з цього тижня обвинувачений та його захист зможуть познайомитися з нею. З іншого боку, реальність така, що найбільш імовірним видається те, що бандити замість ув’язнення отримуватимуть статус народних депутатів. Олександр СОЛОНЕЦЬ З 2 по 12 серпня поблизу села Білики Кобеляцького району Полтавська станиця Національної скаутської організації України “Пласт” проводила міжстаничний вишкільний екологічно-патріотичний табір для юнаків 13—18 років “Перевернути двічі”. У ньому взяли участь хлопці й дівчата з різних осередків Полтавської області (Оржиці, Кременчука, Семенівки, Біликів, Полтави). Виховниками ж були старшопластуни Мирослава Чиркова, Дмитро “Більбо” Панов, Орися Шептун, Данило Данилейко, Сергій Остапієнко. Табір пластунів розташувався на мальовничій лісовій галявині неподалік берега Ворскли. При встановленні наметів несподівано виявилося, що у різних кінцях галявини, просто у землі є два гнізда: осине й джмелине. Але люди і комахи поставилися одне до одного з повагою і розумінням. Гнізда негайно обгородили стовпчиками, щоб ніхто на них випадково не наступив. Протягом десяти днів юнаки мали змогу здобувати традиційні скаутські навички, такі, як в’язання вузлів (піонірка), надання першої медичної допомоги, самозарадність (вміння виживати в умовах дикої природи), таборування, мандрівництво, сигналізація. Крім того було й кілька незвичних уроків — верхова їзда, стрільба з пневматичної зброї. До речі, найкращою у стрільбі виявилася комендант табору старшопластунка Мирослава Чиркова, яка вперше в житті узяла до рук гвинтівку. Провідна ідея табору, відображена у назві “Перевернути двічі”, полягала у потребі час від часу дивитися на давно знайомі речі по-новому, при необхідності виходити за межі свого звичного світосприйняття, аби не допустити його закам’яніння і не впасти у снобізм. У руслі цієї ідеї пройшло кілька “тематичних днів”. Наприклад, “День навиворіт” почався із церемонії закриття о 22-ій годині, потім була вечірня ватра, вечеря, обід о 13-ій, сніданок, відкриття дня, вставання о 7-ій — усе навпаки, навіть час. Також було святкування Нового року з ялинкою (роль якої виконувало сухе дерево, щедро оздоблене паперовими прикрасами, цукерками і фруктами), зі Снігуронькою і подарунками. “Гороховий день” порадував учасників різноманітними стравами з гороху й жартами. Наприкінці табору юнаки отримали посвідки учасників, а ті, хто проявив себе з найкращого боку, було нагороджено відзнаками, котрі тепер прикрашатимуть їхні однострої. Та всі вони отримали дещо набагато цінніше за посвідки і відзначки — добірну українську мову, неоціненні знання і навички — те, що дозволить молодим українським патріотам гідно протистояти викликам життя, творити сильну і горду Україну. z Орися ШЕПТУН

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин