“З колодязя власної пам’яті часто бачу сонце”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
ПРАВДИВА БУВАЛЬЩИНА До річниці підняття синьо-жовтого прапора
Слово Просвіти, №33 за 2008 рік
Анатолій ЧМІЛЬ, голова Ананьївського районного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, Одеська обл.
Трапилася ця важлива по" дія під час першотравневих свят 1990 року. В Українській державі назрівала самостій" ність і незалежність. Від про" радянських звичаїв і традицій пересічне населення не в змо" зі було відійти, а українських ніхто не поспішав запровад" жувати. Пригадаю крамоль" ний анекдот тих часів. У проку" ратурі на допиті. “Що ти бачив вранці на даху бібліотеки? — Йшов по справах, висів черво" ний прапор, повертаюсь до" дому, бачу вже й наш повіси" ли!” Ось таке сталося в м. Ана" ньєві під час першотравневих свят 1990 року. Знайшлися і в нашому місті сміливці, які ві" рили й передбачали Україну самостійною державою. Так, у той день попереду святкової колони на розі вулиць Совєт" ської й Аносова замайорів наш український синьо"жов" тий прапор. Це було настільки несподівано, що правоохо" ронні органи і керівники райо" ну не могли оговтатися — як бути з прапором і сміливими прапороносцями? Звідки во" ни, де працюють, хто дозво" лив, де взяли прапор? Доки вирішували, як бути з прапо" ром і його ініціаторами — синьо"жовтий безперешкодно наближався до святкової три"
Богдан САВКІВ
Наше товариство повинно зробити рішучий крок до ут" вердження його великого істо" ричного призначення. Адже ми живемо вже у незалежній Укра" їні. Тож слушна думка голови Івано"Франківського обласно" го об’єднання “Просвіти” Сте" пана Волковецького довести організаційну мережу товарис" тва до кожного населеного пункту. Пригадалася діяльність “Просвіти” з далеких, зовсім дитячих дошкільних років. Зу" силлями сільської організації в нашому селі на Тернопіллі від" бувалися різноманітні культур" ні заходи, фестини, працював хор, драматичний аматор" ський гурток, організовували виступи українських професій" них артистів. Пропагували здо" ровий спосіб життя, критикува" ли зловживання алкоголем (тоді горілку вживали рідше, ніж тепер). У читальні “Просвіти” були українські газети (ні про яке за" силля російськомовної чи то пак польськомовної преси не йшлося), радіоприймач. До ці" єї читальні приходили люди, затамувавши подих та зі сльо" зами на очах слухали рідну мо" ву — передачі радіо із Закар" патської України, яка воювала за державність. “Просвіта” відкрила в селі український дитячий садок, де ми вчили патріотичні вірші, піс" ні, танці, навіть вчилися сидіти “по"козацьки”. З далекого ди" тинства запам’яталися рядки: Я хоч малий хлопчина, А вже українська дитина, Українці батько й мати,
буни. Та невдовзі вирішили — ініціаторам із синьо"жовтим перекрити шлях до трибуни. Та не сталося так, як гадалося. Сміливців, які пронесли си" ньо"жовтий попереду колони квартал, примусили звернути на вулицю К. Лібкнехта, але й тут вони не пасли задніх. Пе" ред гордо піднятим ними пра" пором на перехресті вулиць Совєтської й К. Лібкнехта про" ходила, нібито рівняючись на прапор, святкова колона представників усіх верств різ" ного віку мешканців району. Упевнений, що подія із синьо"жовтим прапором не залишила жодного учасника свята байдужим. Одні вима" гали покарання, термінового звільнення ініціаторів"прапо"
роносців з роботи, інші обра" ли позицію — моя хата скраю, і лише незначна мен" шість підтримувала смілив" ців"прапороносців. Дістало" ся тоді на горіхи й директору СПТУ"54 П. Кушніру, від якого вимагали на районних зіб" раннях безпідставного звіль" нення його учителів"вихова" телів, ініціаторів"прапоро" носців: Валерія Янкевича і Миколи Кушніренка. Та пот" рібно віддати належне і подя" кувати Петру Петровичу, який з великим ризиком і власною національною свідомістю пе" реконав керівників району, що ніякого злочину не було, звільняти з роботи вчителів немає підстав. Та найцікавіше учасників
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
