Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Хор — унікальне явище у мистецькому світі України, яке за тембровим забарвлен+ ням нагадує акварелі Катерини Білокур”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

НОВЕЛИ ПРО АНАТОЛІЯ АВДІЄВСЬКОГО

Слово Просвіти, №33 за 2008 рік

Володимир КОРНІЙЧУК — І то було незабутнє, неповторне творче спілкування, яке відбулося, вважаю, не ви" падково, — між мною як композитором і Ана" толієм Тимофійовичем Авдієвським як дири" гентом"виконавцем, — навдивовижу лагідно (бо вимова у неї така, наче Отче Наш читає чи сповідується), з ангельсько"оксамитовим тембром сказала мені невеличка на зріст, повновида, з розкішними чорними кучерями, народна артистка України, композитор, лау" реат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Леся Василівна Дичко, коли ми з нею всілися за довгий"предовгий стіл у кабінеті Націо" нальної спілки композиторів України, де Леся Василівна обіймає почесну посаду секре" таря спілки, і від якої щойно вийшов один із численних відвідувачів, аматорів"компо" зиторів, який доволі довго і настирливо доводив їй, що його музика таки чогось варта… — Але хоч і була моя творча спів" праця з ним нетривалою, — продовжува" ла Леся Василівна, — зате вона відбула" ся, — і це важливо! — з ласки Божої, про яку я мріяла впродовж життя. І яка стала" ся порівняно недавно, а саме 30 жовтня 1999 року, коли в Національній музичній філармонії святкували моє шістдесятиліт" тя і проходили концерти “Київ"музик" фесту”. Так"ось, на одному з них і прозвучала частина моєї хорової опери “Золотослов” у виконанні Національного хору ім. Г. Ве" рьовки під орудою академіка Анатолія Ав" дієвського, зосібна “Плач”, або “Плач дів" чини” — саме таку назву має ця частина опери. Тож на цьому концерті хор заспівав ще й невеличку комедійну частинку"сценку із весільних пісень опери, а ще — фінал “Ой дзвонкеє деревце”. І хор виконав це блис" куче, якось по"народному соковито, бар" висто, урочисто, де були і “видумка” хор" мейстера, і жарт, і величезна режисер" сько"постановочна його робота як дири" гента. А в цьому творі таки є де “розверну" тися”, “розігнатися”, “розгулятися”, ос" кільки в його основу покладено тексти дох" ристиянської доби. Отже, Анатолій Тимо" фійович, на мою думку, досить цікаво, ори" гінально й своєрідно потрактував мій за" дум саме цих частин опери “Золотослов”. Тому твір мав у слухача великий успіх. Цікаво, що задовго до згаданого кон" церту мою оперу “Золотослов” виконува" ло чимало інших академічних колективів, приміром, “Хрещатик”, “Орейя” тощо. Але так, як зумів виконати Національний заслужений академічний український на" родний хор ім. Г. Верьовки, вдалося впер" ше — мій твір так ще не звучав. І це, ма" буть, не випадково, бо й окремі фраґменти, і сама опера припали до душі й диригентові, й артистам хору. Та й сама я у творчості давно тяжію до фольклорних витоків, тому й споді" ваюся, що мою акапельну оперу “Золотос" лов” колись таки повністю виконає хор. Хор — унікальне, неповторне явище у мистецькому світі України, як і у світовій му" зичній культурі загалом — за складом, за звучанням, за тембровим забарвленням на" гадує акварелі Катерини Білокур або ж кар" тини Марії Приймаченко з дивовижним, фантастичним і неповторним світом тонів, напівтонів і відтінків. А наш Анатолій Тимофі" йович — ще й своєрідний філософ у хорово" му мистецтві — художник, що поєднує яск" раві риси диригента і філософа"митця, яко" му притаманне оригінальне бачення світу. А ще він має просто вражаючі організаційні здібності. До того ж, неабиякий оратор, оп" тиміст із тонким почуттям гумору, вміє роз" веселити і згуртувати людей у міцний мис" тецький колектив, творчо запалити їх. Зверніть увагу, який він композитор! Його “Колискову” на слова Лесі Українки, твір яск" равий, талановитий, виконує чимало різних хорових колективів. Тож люблю його твор" чість і унікальний хоровий колектив, який очо" лює А. Авдієвський. У репертуарі хору не ли" ше народні, духовні, а й академічні хорові тво" ри, не цурається він й сучасної хорової музи" ки. І те, що Національний хор створив свого часу разом із композитором Євгеном Станко" вичем фольк"оперу “Цвіт папороті”, було про" ривом у нову музичну сферу, бо досі жоден із народних хорових колективів нічого схожого не виконував. Приміром, хоч естонські акаде" мічні хори професійно виконують твори Тор" міса і його численні обробки народних пісень, але ж не фольк"оперу! А тут — Національний народний хор ім. Г. Верьовки і раптом — фольк"опера! Тому не дивно, що за Радянського Союзу цей твір прозвучав, як вибух, як справжнє ху" дожнє відкриття. Інша річ, що невігласи від мистецтва таки зуміли “затінити”, “прикрити” його звучання на певний час, як і виконання самої фольк"опери “Цвіт папороті”. Але ці не" вігласи ніколи не зуміють прикрити чи затіни" ти щедрої, буйної, багатої і навдивовижу ме" лодійної української народної пісні. МАЕСТРО (Fortissimo) Гадаю, переважна більшість читачів “Укра" їнської музичної газети” знає історію хору, ко" ли його очолив головний диригент Анатолій Авдієвський. Та не всі поціновувачі таланту Маестро знають, як він прийшов у колектив. Тож на початку — невеличкий екскурс у минуле. Напровесні нинішнього року (1993. — Авт.), коли відбувався реґіональний тур Все" українського конкурсу хорових колективів імені М. Леонтовича, мені поталанило побу" вати у складі журі конкурсу, яке очолював го" лова Всеукраїнської музичної спілки Анато" лій Авдієвський, в Одесі. Чи доводилося вам бачити людину, яка їде на побачення з юністю? Ні? Тоді вважайте, що вам не пощастило: я бачив дивовижної вроди обличчя людини, яка, перевтілившись, стала юною. Мовби вдруге народилась: осяя" ні очі палали молодечо. Тепла усмішка зігрі" вала кожного, хто дивився на обличчя. І щось невловиме, загадкове іскрилося в очах. А що — збагнути не можна. Таким я побачив Маестро, приїхавши в місто його юності — Одесу. Ви лишень гляну"

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин