Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Він освітив на століття шлях до жаданої волі та незалежності…” · с. 11сторінка оригіналу ↗

З КОБЗАРЕМ У ДУШІ

Слово Просвіти, №33 за 2008 рік

Надія КИР’ЯН Українська народна казка “Мудра дів" чина” розповідає, як пан загадав дів" чині, щоб вона з’явилася до нього водночас не взута й не боса, не прийшла йне приїхала, з подарунком і без подарунка. Цей епізод пригадався, коли цього року ми відвідали Академію мистецтв у Санкт"Пе" тербурзі, де навчався Тарас Шевченко. Коли ми з головою Київського обласно" го відділення МО “Жіноча громада” Тама" рою Бігун прийшли до Академії й запитали, як потрапити до Меморіальної майстерні" музею Шевченка (відкритої 1964 року під час святкування 150"річчя з дня народження поета), музейний доглядач відповіла: “А во" на зачинена. Приходьте 9 березня, тоді й відвідаєте. Ви не пошкодуєте! Тут цього дня українців багато, вони в красивих націо" нальних костюмах і пісні співають, і танцю" ють, так цікаво! Правда, цього року кімнату ще раз відкривали, коли приїжджала деле" гація з Богуслава у зв’язку з ювілеєм їхньо" го земляка Івана Сошенка, також випускни" ка Академії”. Отже, кімната"му" зей, якою пишаються українці, нібито є і вод" ночас немає. А життя геніально" го поета тісно пов’яза" не як з Петербургом, так і з Академією мис" тецтв, яку він закінчив. Рада Академії надала йому звання академіка з гравіювання. Вже після заслання, з чер" вня 1858 року, він там жив і працював. Поет мешкав у приміщенні, яке мало одну кімнату, поділену на дві части" ни: антресолі й май" стерню. На антресолях стояли робочий стіл і ліжко. Внизу — май" стерня, з якої вузьки" ми тісними сходами можна було піднятися на антресолі. У цій кімнаті 10 бе" резня 1861 року поет помер, і в церкві при Академії його відспівали. Невже всією громадою не можна зроби" ти кімнату"музей доступною для відвідува" чів? Адже тих, хто цікавиться культурою, чи" мало не лише серед українців. На Смоленське кладовище, на відміну від музею, потрапили без проблем. Тут біля входу, поруч із церквою, вста" новлено камінь, на якому викарбувано на" пис: “Здесь 12 марта 1861 г. было первое за" хоронение Великого Поэта Украины Тараса Шевченко”. Біля нього постійно лежать кві" ти. Разом з нами пошанувати пам’ять поета прийшли українці з Миколаївської області. У Санкт"Петербурзі ім’ям Тараса Шев" ченка названо майдан, на якому за зібрані українцями кошти виготовлено і встановле" но пам’ятник генію роботи скульптора з Ка" нади Лео Мола. Перед пам’ятником на ка" мені українською та російською мовами ви" рубано напис: “Цей майдан 2001 року наз" вано на честь видатного українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка. Пам’ятний камінь встановлено 2003 року коштом територіальної громади м. Києва на честь 300"річчя заснування Санкт"Петер" бурга”. А щодо нашої петербурзької діаспори, то я переконалася: українці живуть із Шевченком у душі. Там існує Петербурзьке товариство ім. Т. Г. Шевченка, яке було ініціатором створення “Української національної культурної автоно" мії Санкт"Петербурга”. Разом із нею бере участь у багатьох просвітницьких заходах, значна частина яких присвячена Тарасові. Одна з найактивніших петербурзьких ук" раїнок Тетяна Лебединська видала книжки “Шевченківські місця Санкт"Петербурга”, де наведено приблизно сто місць, пов’язаних з іменем генія, “Санкт"Петербург і Україна”… З 2000 року щорічно організовує наукові конференції на цю тему. Тетяна Миколаївна народилася в Києві. У її родині завжди була творча, духовна атмосфера. В гостях у її батька, поета Миколи Шпака, були Максим Миколаївні вдалося організувати в будинку Гріна музей, куди приходило багато людей. Через ці проблеми поховати її біля Гріна заборонили. За вказівкою влади приїхали, забрали труну і поховали на пустирі метрів за 100 від кладовища. 22 серпня 1971 року, в день народження Гріна, близька знайома дружини письменни" ка Перлова та четверо студентів за ініціати" вою Віктора Костянтиновича уночі таємно викопали труну з Ніною Грін і перепоховали в сімейну могилу, як вона заповідала. Усі ці обставини змусили Віктора Кос" тянтиновича покинути Україну. Оселився в Петербурзі, де живе досі. З успіхом прово" дить екскурсії, люди захоплюються його прекрасними розповідями. Підготував екс" курсію “Шевченко в Петербурзі”. Від нього петербуржці та гості міста можуть дізнатися багато про найвидатнішого українського по" ета, побувати в місцях, пов’язаних з його життям і творчістю. Це, наприклад, Загородний проспект, будинок 8, на якому Меморіальна дошка з написом: “У цьому будинку в 1832—38 рр. мешкав видатний український поет, рево" люціонер"демократ Т. Г. Шевченко”. Тут, у будинку Крестовського, в квартирі В. Г. Ши" ряєва він мешкав і працював за контрактом у цього майстра малярського цеху. Літній сад, який Шевченко постійно відвідував, де 3 квітня 1836 року познайомився з Іваном Сошенком; ця зустріч круто змінила його долю. Анічкін палац на Невському проспек" ті біля Анічкіного мосту через Фонтанку. Тут відбувалася лотерея, у якій розіграли пор" трет В. А. Жуковського, написаний Карлом Брюлловим. За кошти, одержані за пор" трет, викупили Шевченка з кріпацтва (22 квітня 1838 р.). Васильєвський острів, 5 лі" нія, будинок Кастюріна, на якому меморі" альна дошка: “У цьому будинку 1840— 1844 рр. жив видатний український поет, революційний демократ Тарас Григорович Шевченко. Тут написано поеми “Сон”, “Гай" дамаки”. Це відома Академія мистецтв, ін" ші пам’ятні місця… Тепер Віктор Падалка готує екскурсію “Українці в Петербурзі, починаючи з XVIII сторіччя й донині”. Українців тут було багато: видатних і звичайних, прогресивних і зрад" ників свого народу, які за подачки, графські та князівські титули забували про Україну, допомагали її грабувати й руйнувати. Було тут багато дисидентів, тих, хто не сприймав комуністичної ідеології. Валентина Блащук керує нині україн" ським ансамблем “Сузір’я”. У кімнаті, де збирається ансамбль, на чільному місці пор" трет Шевченка, а пісні на його слова — пос" тійно в репертуарі. Рильський, Микола Бажан, Олександр Кор" нійчук, Андрій Малишко та інші класики. Нав" чалася спочатку у Львівському, потім у Ле" нінградському університетах, закінчила ас" пірантуру, 40 років викладала у ВНЗ Ленін" града. Кандидат філософських наук, доцент, член Національної спілки письменників Ук" раїни. Невтомно працює, генерує нові ідеї та втілює їх у життя. Професор Т. М. Зубик виступає з допові" дями про Шевченка перед громадою, доно" сячи до людей значимість його постаті: “В іс" торії кожного етносу є свої герої — пасіона" рії. Вони акумулюють енергію, що століття" ми накопичується в суспільстві. Для них ха" рактерне внутрішнє непереборне прагнення до активної діяльності в інтересах свого на" роду. Пасіонаріями були переважно герої ме" ча. Кожен нарід, що досяг зрілості, має сво" їх пасіонарних героїв. До них, безумовно, на" лежить геній українсько" го народу Тарас Шев" ченко. Але він пасіонарій незвичайного складу, бо його зброя — не меч, а слово. Шевченківське слово допомогло укра" їнцям усвідомити себе і своє місце в історії. Ве" ликий Кобзар нагадав їм славне минуле, розкрив очі на важке поневолен" ня. Освітив на століття шлях до жаданої волі та незалежності…” Віктор Падалка — ві" домий у Петербурзі екс" курсовод із непростою біографією. Народився 1945 року в селі Сосно" ва Переяслав"Хмель" ницького району на Ки" ївщині, школу закінчив у Криму, навчався в Київ" ському державному уні" верситеті ім. Тараса Шевченка. Стосунки з університетським керівництвом не склали" ся через його критичні погляди на радян" ську дійсність, так зване “дисидентство”. Повернувся до батьків у Сімферополь. Саме тоді, у жовтні 1970 року, в Старий Крим, де був будиночок Гріна, привезли труну з тілом Ніни Миколаївни, дружини письменника. Вона заповіла, щоб її поховали в сімейній могилі біля чоловіка та матері. Але радян" ські органи вважали її зрадницею: перебувала в радянських таборах 10 років, 1955"го повернулася. І після цього були проблеми з комуністичною владою — Ніні Світлана Мирвода з учасниками ансамблю української пісні “Сузір'я”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин