Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Протягом десятиріч людське серце вірило, що святий образ оживе”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

РІДКІСНА ІКОНА ОБНОВИЛАСЯ ПІСЛЯ 70-РІЧНОЇ ТЕМНОТИ

Слово Просвіти, №33 за 2008 рік

В оселі Марії Омельчук із села Свищів Млинівського району обновилася ікона, яка має рідкісну і водночас символічну назву “Різдво Твоє, Христе Боже наш”. А раніше святий образ пройшов воістину страдницький шлях — майже 70 років був повністю темним, дивом врятувався під час пожежі, влаштованої під час війни гітлерівцями; потрапляв у поле зору відомого партизанського командира Сидора Ковпака; ледь не опинився на смітнику. Цікаво також, що ікона хоч і обновилася раптово, але в її воскресіння Марія Федорівна вірила все життя. Принаймні, як сама зазначає, через відчуття прийдешнього дива постійно тримала “темний” образ на видноті. 1943"го через наше село проходили партизани"ковпа" ківці. На тітчиному дворі по" ставили похідну кухню, і сюди місяців зо три майже щодня навідувався сам Ковпак. Уже під час перших відвідин він за" питав у тітки Матруни, чиї це маленькі діти і чого я лежу. “Вона калічка”, — почув у від" повідь. “То давайте заберемо її у госпіталь. Там, можливо, дитину вилікують, ще заміж дівча вийде”, — ці Ковпакові слова досі згадую. Але баба чомусь відпові" ла, що не віддасть дитини нікуди. Тоді пар" тизанський командир зробив ще один шля" хетний крок — наказав поварові, щоб нам давали їсти те, що й партизанам. У них бу" ли і консерви, і м’ясо. Ікона неабияк здивувала Ковпака на" самперед своєю темнотою. Мама з тіткою думали, що військовик накаже зняти “пе" режиток минулого”. Але він лише здивова" Марія Омельчук з обновленою іконою “Різдво Твоє, Христе Боже наш” но знизав плечима, глянувши на темний образ: “І що ви на ньому бачите? Я, на" приклад, нічого”. Далі несподівано пові" дав, що не забороняє партизанам мати іконки та носити хрестики. Нехай, мовляв, вірять, що Бог їх збереже… ЛЮДСЬКЕ СЕРЦЕ ВІРИЛО Марія Омельчук вісім років живе сама. Померли мама, сестра. Із старої хати Марія Федорівна переселилася у чепурнішу осе" лю, яку придбала у племінника. — Коли я сюди перебралася, — про" довжує розповідь жінка, — то ікону пові" сила над своїм ліжком. Завжди молилася до неї. Якщо щось треба бу" ло — просила у Господа по" мочі, дякувала Йому. А не" давно глянула на образ — і по спині аж мороз пішов: “Боже, вона ж обновилася”. Проте я спочатку нікому не видавала таємниці, бояла" ся. Думала: коли священик освячуватиме хату, тоді й покажу йому. Втім, не витри" мала, повідала батюшці та" ємницю раніше. Він і пора" див, щоб образ освятити і хресним ходом перенести до храму, аби кожен із при" хожан міг йому вклонитися. Забрала ікону до своєї хати, бо весь цей час почувалася самотньою. Тепер маю інше відчуття: в оселі я не сама, тут Божий Дух. Ікона дивовижно обнови" лася: більше половини зоб" раження набрало світлого й живого вигляду. І печера, і ян" голи зверху, і Марія з Йоси" пом біля Дитятка, і мудреці, що схилилися над яслами. Мало того, коли ікона висить, то аж переливається кольорами. Обновлення ікон — нині явище непо" одиноке. Але те, що трапилося в оселі Марії Омельчук, справді особливе. Воно просякнуте страдницькою історією та не" похитною вірою. Протягом десятиріч людське серце вірило, що святий образ оживе, і, зрештою, ці сподівання здійсни" лися. Хіба немає тут зв’язку між земним та небесним?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин