Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Українські пісні лунали звідусіль і ставали темами геніальних симфоній, камерних творів, опер”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

КАМ’ЯНКА, МІСТО НА ТЯСМИНІ

Слово Просвіти, №33 за 2008 рік

Людмила ДЕХТЯРЬОВА Про Кам’янку на річці Тясмин можна почути: “Там зруйновано все, що створила російська культура. Музей закритий, а більше дивитися нічого”. Якщо продовжувати, то й Кам’янка вже не стоїть, і тясминські води у Дніпро не впадають. І як її залучили до туристичної “Золотої підкови Черкащини”?! Правда, що в туристичних буклетах усе сконцентровано навколо пам’ятників видатним особистостям росій" ської історії, начебто власної не було. А по" руч Чигирин, Черкаси, Суботів, Холодний Яр. Чи насправді пам’ятники стоять? ЕСТАФЕТИ ВЛАСНИКІВ Правда, що пам’ятника володареві"зас" новнику в Кам’янці нема. Містечко виникло, як зараз кажуть, “самозахопленням”. Під кі" нець XVI—на початку XVII ст. селяни тікали з"під гніту польських магнатів білоруської Мозирщини та Гомельщини, українського Побужжя, Київщини. Вабила незаселена місцина в долині Тясмину: розлогий степо" вий простір, врізане в нього некруте кам’янисте русло. Не буває, щоб землі нікому не належа" ли. Можна почати з 1362 р., з битви на Си" ніх Водах. Тоді військо литов" ського князя Ольгерда відки" нуло за Дніпрові пороги мон" гольські орди. Тясминський степ став частиною Великого князівства Литовського. Нова біда — могутня Османська імперія і поруч з нею поси" лення Кримського ханства. На півдні степу почали полю" вання на українців тюркомов" ні кочівники"ногайці. Річ Посполита неспро" можна була захистити при" власнені південноукраїнські землі. Почалася самооборо" на, створення збройних ук" раїнських укріплень. Король Стефан Баторій вирішив провести “козацькі рефор" ми”. Козаки отримали чима" ло прав, серед яких право на земельну власність, хоч дуже обмежену. Все інше залишалося під польським староством. Селище Ка" м’янка, що саме споруджу" валось, опинилось у межах польського Корсунського старостату. Через нього влітку 1594 р. проїжджав Еріх фон Стеб" лау, посол Родольфа II Габсбурга, на За" порозьку Січ. Він записав у щоденнику, що облаштуванням краю займається “якийсь Данилович”. Це був Ян Данило" вич, зять коронного гетьмана польського Станіслава Жолкевського, в якого служив православний шляхтич — русин Михайло Хміль (Хмельницький). Данилович узяв його до себе підстаростою, щоб розбуду" вати села й містечка та “осаджувати” в них переселенців, як у Кам’янці. Михайло Хмельницький працював осадчим 40 ро" ків, за що мав подяку від короля. Собі придбав хутір Суботів, який перетворив на багате селище. 1649"й став для жителів Кам’янки щас" ливим. Після переможної битви з поляками під Зборовом Богдан Хмельницький добив" ся від короля Яна Казимира повернення родової спадщини батька, яку захопив Чап" линський. У власність гетьмана перейшла й Кам’янка, яка позбулася поборів поляків. Її жителі стали вільними платниками податків за законами незалежної Козацької держа" ви. Це тривало лише до січня 1667"го, коли внаслідок змови Московської держави з Річчю Посполитою Правобережжя знов опинилося під польською короною. Рік 1787 змінює польського власника Кам’янки на російського. Магнат Любо" мирський продає її князеві Григорію По" тьомкіну. Як велося селянам, відтоді росій" ським кріпакам, не писали. Вигляд Кам’ян" ки початку XIX ст. відтворено на картині Ю. Котенка, що зберігається у тутешньому музеї. Мальовниче село над Тясмином, ха" Мозаїчна стіна на честь загиблих декабристів тинки, звідки йдуть на роботу селяни, парк із господарським двоповерховим будинком. КОМУ СПІВАЛИ СОЛОВ’Ї Катерина Миколаївна Са" мойлова, племінниця Г. По" тьомкіна, отримала від нього Кам’янку в подарунок. У шлюбі з Л. Давидовим мала сина Ва" силя Львовича, що став одним із героїв війни з Наполеоном. Пізніше відставний військовий В. Л. Давидов став одним із ке" рівників Південного товариства декабристів, а родовий маєток у Кам’янці — штаб"квартирою. За часів радянської влади у Кам’янці встанов" лено два пам’ятники декабристам. Один — високомистецька скульптур" на група, окраса чудового парку, пе" ренаселеного солов’ями, мабуть, най" голоснішими в світі. Другий — мозаїч" на стіна на межі парку, а на ній портре" ти страчених декабристів і символіч" ний меч, знак мужності й честі. Біля стіни поставили ще й третю скульптурну групу — пам’ятник за" гиблим чекістам. І хоч це відзнака на честь тих, хто мордував мирне насе" лення, з митецької точки зору — сильний витвір. У багатьох, хто очолював декаб" ристський рух, було козацьке коріння. У родоводі декабриста Якубовича — славетна постать чигиринського пол" ковника Федора Вешняка"Якубовича. Він походив з Полтавщини, очевидно, і навчався у Києво"Могилянській ака" демії, а з 1636 р. став військовим пи" сарем Війська Запорозького. Був “найкращий полковник і порадник гетьманський”, очолював посольства до Варшави та Москви, брав участь у Зборівській битві як наказний геть" ман. Саме він разом з однодумцями підняв повстання реєстрового козац" тва 1648 р. і приєднався з ним до вій" ська Богдана Хмельницького (із книги о. Юрія Мицика “Чигирин, гетьман" ська столиця”). Дружина засланого до Сибіру В. Л. Давидова Олександра Іванівна була поруч із чоловіком протягом 30 років заслання. Поховавши там чоло" віка, вона повернулася до Кам’янки. Її портрет можна бачити в музеї. Дорогою з парку до літературно"мемо" ріального музею можна натрапити на пам’ятну будівлю — “грот Пушкіна”. Це кла" сичний винний погріб, який традиційно мав у маєтку кожний шляхтич. Як стверджують екскурсоводи, він дістався Давидовим ще від Любомирського. Аркоподібний свіжо" пофарбований фасад з меморіальною таб" личкою зараз у чудовому стані, як на ко" лишніх буклетах. У них ідеться, що цей ро" мантичний куточок парку під розкішними кронами дерев був до смаку великому поетові Росії, дару" вав йому чудові години нат" хнення. Тож де ви, шануваль" ники генія Пушкіна, де ваші літературні читання, меморі" альні вечори, виконання Пушкінських романсів? Надто голосно волаєте, що “все зруйновано”. У протилежній частині парку — вишуканий пам’ят" ник. Чудова скульптура Петра Ілліча Чайковського вихоп" лює мить, коли композитор уважно прислухається, може, до солов’їв, може, до недале" кого співу чи внутрішнього Грот Пушкіна голосу. Українські пісні лунали звідусіль і ставали темами геніальних симфоній, ка" мерних творів, опер. Гостинна Кам’янка — не випадковість для композитора. Чайков" ський гостював тут у любої сестри, Олек" сандри Іллівни, яка перебувала у шлюбі з Василем Львовичем, сином декабриста Л. В. Давидова. Перелік усього, що створив славетний композитор з українським корінням саме в Україні, вражає. Адже він гостював тут май" же щороку впродовж 28 літ. Він сам висло" вився: “Я знайшов у Кам’янці те відчуття миру в душі, якого марно шукав у Москві та Петербурзі”. Чом би нашим, та не нашим “бійцям проти дискримінації усього росій" ського” не спрямувати енергію у мирне русло — організацію у Кам’янці музичних фестивалів і конкурсів на честь всесвітньо визнаного композитора? РІВНО О ДЕВ’ЯТІЙ РАНКУ Наша прогулянка Кам’янкою почалась у неділю зранку. Коли дійшли до музею, га" дали, що навряд чи він працюватиме з ран" ньої пори. Але рівно о 9.00 його двері відчи" нилися для відвідувачів. Ще й досі тут мож" на придбати путівники українською, росій" ською, англійською мовами, видані 1987, 1988 років. Можна сподівати" ся, що з новим потоком май" бутніх туристів (саме ревните" лів “усього російського” тут уже давно не бачили) з’яв" ляться нові видання на рівні сучасної поліграфії та сучас" них знань про історію України. У Кам’янці хоч і скромний, але місткий готель у центрі з дивовижно низькою для сьо" годення вартістю номерів. Поруч — традиційний ринок з повним набором усього сві" жого й смачного, що дарує ук" раїнська земля сільському трудівникові. Працюють кафе, фірмові магазини з ковбасни" ми (не штучними) виробами та молочними продуктами. Кам’янка чиста, охайна, спо" кійна, не вражена мікробом безнадійного песимізму. Дай їй, Боже, гідного майбутнього з доброзичливими туристами.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин