Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 33 (514), 20—26 серпня 2009 ВЛАСНУ ІСТОРІЮ ОЦІНЮЄМО САМІ
Слово Просвіти, №33 за 2009 рік
Ці підлітки зі світлини Олекси Ващенка нині святкують повноліття. Вони — ровесники незалежності. Сьогодні, називаючи основні віхи, якими знакований український шлях, ми говоримо про них. З днем повноліття, діти! З днем народження, Україно%мати!
ещодавно в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України ім. М. Т. Рильського відбулося засідання “круглого столу”, мету та основні напрями якого окреслила директор Інституту Ганна Скрипник. “Ми зібралися напередодні Дня Незалежності й 20-ої річниці Руху, щоб оцінити ситуацію, в якій нині перебуває країна”, — сказала Ганна Аркадіївна. Сьогодні маємо стабільну державу, нема міжетнічних конфліктів — нібито все добре. Водночас багато в чому ситуація критична: антиукраїнські сили постійно маніпулюють громадською думкою стосовно федералізації держави, нав’язують уявлення про те, що схід і захід держави зовсім різні за своїми поглядами. Здавалося б, що 18 років незалежності — достатній історичний період, щоб вибудувати таку суспільну світоглядну модель, яка була б прийнятною іна сході, і на заході. Навіть за часів перебування України у складі різних держав ми тяжіли до створення єдиної соборної унітарної країни. Тепер, коли Україна стала незалежною і її визнали у світі, в нас є все, щоб ми жили щасливо на своїй землі. Але, на жаль, це не так. Головне, про що треба говорити — це причини й шляхи виходу з ситуації, у якій нині опинилася держава. Адже розмови про дві України, дві державні мови стануть розмінною монетою напередодні виборів. У ст. 15 Конституції йдеться, що жодної державної ідеології не повинно те, що громадськість заклала у 1990-х. Тоді голос громади було чути. Зараз творчий, інтелектуальний потенціал опинився поза увагою суспільства, державних чиновників. Громадська ініціатива відсутня в державі. Ми багато говоримо про громадянське суспільство, а водночас замовчуємо, що не маємо навіть того, що було на початку 1990-х. Спільно з Міжнародною асоціацією україністів, суспільною секцією, відділенням мови й мистецтвознавства НАН України, творчими спілками започатковуємо “круглий стіл”, який буде постійно діючим спільним органом апеляції до очільників влади, до суспільно-політичних сил, які можуть щось змінити. Інакше матимемо попереду ще 20 або й більше років стагнації й безвиході. Не будемо спостерігати за процесом розподілу суспільного ресурсу, а покажемо, що суспільство не має наміру миритися з таким станом речей. Цей “круглий стіл” має на меті усвідомити набутки державотворення, які ми мали в ХVІІ— ХХІ століттях. Чимало політологів стверджують, що уроків ми не засвоїли: як тоді був розбрат, так і тепер. Певною мірою в цьому є лукавство. На початку ХХ століття очолювали державотворчий процес справжні національні герої, патріоти, інтелектуали. Нині нами керують люди, яким Україна потрібна лише для власного збагачення.
Закінчення на стор. 4—5
ЧОМУ РОЗСЕРДИВСЯ ТАРАС?
ДУМА ПРО НЕВМИРУЩОГО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
