Мова єдина · “Українська мова сьогодні належить до високорозвинених мов європейських і світових”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
ПОЕЗІЄЮ ОКРИЛЕНА
Слово Просвіти, №33 за 2009 рік
Кость ХОМЕНКО, м. Вінниця
З Ольгою Бондаренко-Цвігун познайомився на одному з вечорів поезії в Євпаторії. Тоді ж дізнався, що вона моя землячка. Народилася пані Ольга в маленькому шахтарському містечку Українське на Донбасі, дитячі та юнацькі роки минули в селах Жовтневому (колишня Попівка) та Калинівці на Вінниччині. Закінчила Калинівський технологічний технікум. Разом з чоловіком-офіцером жила в багатьох містах України та
Росії, переїжджаючи з гарнізону в гарнізон. З 1991 року мешкає в Євпарторії. Змалку кохається в поезії, любов до якої прищепила мати, вчителька-філолог. Пані Ольга пише вірші українською та російською мовами, але українською виходять яскравіші, тепліші. Вона зізнається: “Я рідну мову в серденьку ношу”. Перша її збірка “До спогадів я човника причалю” побачила світ 2004 року. Згодом вийшли наступні: “На скронях часу” (2006), “Хочу бути” (2007), збірка для дітей
“Хлопці з нашого двору” (2008). Того ж року вийшов поетичний альбом “Євпаторійські пори року”, де вона один зі співавторів. У її поезії звучать громадянські, філософські, релігійні мотиви, соковитий національний колорит. Крізь усе життя Ольги Федорівни проходить образ біленької української хати, вкритої пожухлою соломою, образ милої України, якій назавжди віддане серце поетеси: Я стою біля хати, Де маленькі віконця, Мов кроти сліпкуваті, Поглядають на сонце… Свіжий дух від долівки У дідусевій хаті, Гарбузові голівки На городі пихаті…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
