Від першої особи · “Знання української мови — чи не головний чинник виховання патріотичної, духовно багатої особистості”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СБУ: ЯК ФОРМУЄТЬСЯ ОСОБИСТІСНИЙ І ДУХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МАЙБУТНІХ КОНТРРОЗВІДНИКІВ
Слово Просвіти, №33 за 2011 рік
— Вельмишановний Євгене Део& нізійовичу, перше, що вражає кож& ного, хто переступає поріг Націо& нальної академії Служби безпеки України — це патріотичний твор& чий дух, який панує у виховному й навчальному процесі, і передовсім велика повага до українського Сло& ва. Думаю, не тільки мені цікаво почути від Вас — очільника єдино& го в Україні за своєрідною професій& ною спрямованістю вищого нав& чального закладу — про те, як його науково&педагогічний та офіцер& ський склад вирішує таку живот& репетну проблему державного зна& чення, як вивчення української мо& ви, і загалом дотримується зако& нодавства України про мови… — Помиляються ті, хто думає, що в навчальному закладі Служби безпеки мало дбають про українську мову чи неналежно виконують “Закон про мову”. Так-от, підкреслю, ми просто цього не можемо собі дозволити. Тому що, по-перше, знання української мови — одна з ознак високої професійності офіцера спецслужби, подруге, — чи не головний чинник виховання патріотичної, духовно багатої особистості, свідомої своєї причетності до долі рідної землі. Усі ми пам’ятаємо геніальні рядки незабутнього Василя Симоненка: “Доки мова для внуків звучить солов’їно, і дзвенить, мов кришталь, мов трава степова, ти не вмреш, ти не вмреш, Україно, не загине народ, що в негоду співа”. Тож немає нічого дивного втому, що в Національній академії Служби безпеки України курсанти — майбутні оперативні співробітники та референти-перекладачі — глибоко й цілеспрямовано опановують культурні надбання українського народу, зокрема набутки ділового мовлення та новітнього літературного слова. Звичайно, велика заслуга в цьому кафедри українського ділового мовлення, яку очолює професор Людмила Георгіївна Погиба. Завдяки працівникам кафедри українську мову з великою любов’ю на високому фаховому рівні й вивчають в Академії СБУ. — Ось переді мною по&сучасно& му яскраво оформлений підручник “Українська мова фахового спря& мування”. Автори — співробітни& ки кафедри українського ділового мовлення Вашого вишу. І це дуже приємно, адже ми маємо серйозні проблеми з українською мовою і мовленням на всіх рівнях. — Сьогодні Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України порушує питання про забезпечення студентів, курсантів, слухачів вищих навчальних закладів навчально-методичною літературою, створеною силами науково-педагогічного складу навчального закладу. У нашій Академії СБУ це практикується давно. Щодо підручника “Українська мова фахового спрямування”, авторами якого є працівники кафедри ділового мовлення Людмила Георгіївна Погиба, Тетяна Олександрівна Грибіниченко, Лариса Миколаївна Голіченко, то він вийшов друком у видавництві “Кондор”, звичайно, під грифом Міністерства освіти та науки України, і рекомендований як підручник для широкого кола вітчизняних вищих і середніх спеціальних закладів різного фахового спрямування, а також факультетів україністики закордонних вишів. Для вихованців Академії, серед яких курсанти, слухачі й ті, хто проходить у нас перепідготовку, підручник уже став настільною книгою. За ним вони вивчають і мовне законодавство, і мовну політику, і секрети професійної комунікації, і культуру мови та усного спілкування, і ведення документації, етикет службового листування і навіть таємниці перекладу та редагування, вчаться писати наукові роботи і вести публічні дискусії. Так що підручник не залежується на полицях бібліотеки. Як й інші навчально-методичні напрацювання кафедри, що теж мають гриф Міністерства, наприклад, навчальний посібник “Складання ділових паперів. Практикум” (Погиба Л. Г., Грибіниченко Т. О., Баган М. П.), який витримав уже друге перевидання у видавництві “Либідь”; “Збірник диктантів з української мови для вищих навчальних закладів” (Грибіниченко Т. О., Погиба Л. Г., Шкуратяна Н. Г.), матеріали якого відзначає високий патріотизм, допомагають набути не тільки належної мовної підготовки, а й підвищити загальну ерудованість. І це я кажу не задля красного слівця: до нас приходять вчитися різні діти, з різним рівнем знання української мови. А випускаємо ми людей високоосвічених, ерудованих, знавців державної мови. Підтвердженням цього є схвальні відгуки, які надходять від практичних співробітників Служби безпеки. Мені як керівникові Академії особливо приємно, що колектив кафедри ділового мовлення одержує нові замовлення на укладання фахових посібників філологічного профілю. — А як Національна академія Служби безпеки України виконує “Закон про мови в Україні”? — І керівництво нашого навчального закладу, і викладацький колектив — усі ми дбаємо про те, щоб курсанти досконало володіли державною мовою, а також мовами національних меншин, не забуваємо і про вивчення іноземних мов. Тому цього року запровадили в навчальний процес вивчення не тільки європейських, а й східних мов. Так, окрім англійської, німецької, французької, курсанти вивчають арабську, турецьку, китайську, перську… Думаємо цей перелік поповнювати. — Якщо не секрет, якою мовою спілкуються між собою викладачі і, звичайно, вихованці Академії? — Однозначно — державною українською. — Для мене стало несподіван& кою, звісно, приємною, те, що кур& санти і студенти Академії СБУ беруть участь у Міжнародних конкурсах з української мови імені П. Яцика… — І то вже десять років поспіль. Без перебільшення, саме письменників України відбулася церемонія урочистого вручення дипломів переможцям престижної Міжнародної українсько-німецької літературної премії імені Олеся Гончара. Серед лауреатів цієї премії і Алла Адамович, курсант Національної академії Служби безпеки України, відзначена дипломом за літературознавче дослідження “Олесь Гончар — повпред миру”. Також вона удостоєна заохочувальної премії Всеукраїнського Фонду відродження видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара за “великий внесок у дослідження творчості Олеся Гончара, самостійне, зріле, незалежне мислення в оцінці його спадщини”. Слова подяки засновникам і організаторам премії майбутній перекладач виголосила українською та німецькою мовами. Також цього року на конкурсі “Молодих регіонів” Голосіївського району м. Києва були відзначені роботи курсантів Ольги Лисак та Андрія Бессараба на тему “Пишаюся тим, що я — українець (українка)”. Наші випускники Валерія Заніна та Марина Тиква стали переможцями конкурсу Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України — “Історія мого села”, а їхні роботи були надруковані в газеті “Українське Слово”. Крім того, в Академії проходять внутрішні літературній творчі конкурси серед студентів і викладачів… Стилістичну вправність мовлення Олени Соболевої відзначили у квітні 2010 року дипломом на Всеукраїнській студентській олімпіаді з української мови (м. Чернівці). Схвальні відгуки про поетичні обдарування наших курсантів Олени Соболевої, Валерії Олондар, Вікторії Цвірчак, Ганни Шмоткіної ми чули від усіх митців, які побували у нас у гостях.
жди, і саме вони готові продовжу& вати цю славну гуманістичну традицію вітчизняної літерату& ри. Особливо мене вразив високий художній рівень і глибина осмис& лення ролі митця у всі епохи в ро& боті Олени Лосєвої “Лист до Івана Франка”. Сподобалось і те, що конкурсанти не тільки пишуть власні твори, а й перекладають світову поезію. Серед відзначених робіт є і високохудожня філософ& ська проза, і добірки поезій, які вже можна вважати рукописами май& бутніх книжок. — Висновок та слушні поради журі враховано. Усі учасники й переможці конкурсу “Вогонь в одежі слова” нагороджені дипломами та грамотами. — Звичайно, ці здобутки — ре& зультат великої і систематичної роботи, яку проводять, і то не один рік, із творчою студентською молоддю Академії. — Звичайно. Ось уже 15 років у Національній академії Служби безпеки України працює літературна студія курсантів і викладачів. Діяльність гуртка спрямована на розвиток творчих обдарувань, формування активної життєвої позиції наших вихованців, надання допомоги в підготовці публікацій та проведенні поетичних досліджень. Статті курсантів Костянтина Мазка, Володимира Журби, Інни Верьовкіної, Юлії Авраменко та інших — про сучасну молодь, проблеми батьків і дітей, патріотичні почуття, пошану до рідної мови. Це і рецензії, надруковані протягом останніх років у газеті-тижневику “Українське
Слово”, зокрема стаття Романа Стецишина про державну мову України “Доки живе мова, живе народ. Гине мова — гине народ”. Аспірант Ярослав Скорик після зустрічі в Академії з драматургом В. Герасимчуком написав критичну статтю про його твір під назвою “Драма В. Герасимчука “Андрій Шептицький”, що була опублікована в газеті “Слово Просвіти”. Випускниця 2010 року Валерія Довгаль підготувала рецензію на збірку поезій співробітника Академії Й. Осецького. Статті курсантів Валерії Олондар та Марії Назаренко друкувала газета “Природа й суспільство”. Побачив світ підготовлений кафедрою українського ділового мовлення збірник “Студентські студії”, присвячений темі “Як тебе не любити, Києве мій”. Видавництво “Книга” опублікувало збірку поезій випускника Академії, неодноразового переможця творчих конкурсів Миколи Буркацького під назвою “Другие берега” (російські та українські поезії). — Чи правда, що особливо по& пулярні в Академії літературно& просвітницькі періодичні видання? — Загалом увесь особовий склад Академії має можливість регулярно дізнаватися про літературні новинки з газет “Літературна Україна”, “Українська літературна газета”, “Слово Просвіти”, “Українське Слово” та журналу “Сучасність”. Наш навчальний заклад передплачує ці часописи вже не перший рік, є вони в його бібліотеці, і, як мені відомо, дуже популярні серед студентської молоді. — До слова: чи не плануєте са& мі видавати чи то академічний журнал, чи газету, як це роблять інші ВНЗ, зокрема Національна академія управління? — Колектив Академії над цим думав. Вивчали досвід видання газет у кращих вишах м. Києва. Наша специфіка пов’язана, зокрема, з обмежувальними можливостями службової інформації, що циркулює в навчальному закладі, і знайде своє відображення у майбутньому виданні, яке має умовну назву “Академія. Від “А” до “Я”. — Гарна ідея… Наскільки мені відомо, великого значення у вихов& ному й навчальному процесі Ви на& даєте організації різних літера& турно&мистецьких свят… — У березні 2011 року ми відзначали Міжнародний день рідної мови та 150-річчя від дня перепоховання Тараса Шевченка. У рамках урочистостей відбулася науково-практична конференція курсантів з участю відомого письменника П. Перебийноса, мовно-літературна вікторина на кращого знавця творчої спадщини Т. Шевченка, конкурс читців поетичних творів, літературний вечір-реквієм пам’яті Великого Кобзаря, які стали потужною формою патріотичного й естетичного виховання майбутніх співробітників Служби безпеки України. Логічним доповненням літературно-творчої роботи, що проводиться в Національній академії, є відвідування пам’ятних місць, пов’язаних із життям та діяльністю видатних постатей української культури. Навесні цього року курсанти старших курсів укотре піднялися на Чернечу гору, де поклонилися могилі Тараса Шевченка, побували в Успенському соборі на панахиді по великому українському поету. Відвідали перший народний музей Кобзаря. Неквапно оглядаючи експонати, зворушені
Мій співрозмовник — генерал%майор Євген Деонізі% йович СКУЛИШ, заслужений юрист України, доктор юридичних наук, ректор Національної академії Служ% би безпеки України. Статечність і сивина, внутрішня зібраність і вишукана приязність свідчать про його ве% ликий професійний і життєвий досвід. Переконуєшся, що це людина діла, але і слова. Саме про те, як шану% ють українське слово майбутні контррозвідники, я й повела розмову з ректором Академії.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
