Читацьке віче · “Доки ми пам’ятаємо, доки ми любимо...” · с. 13сторінка оригіналу ↗
ВВШ ШААННУУВВААЛЛИИ ББУУККООВВИИННССЬЬККООГГОО ССОООЛЛООВВІІЯЯ
Слово Просвіти, №33 за 2011 рік
Марія ПЕЛЕХ, відповідальний секретар Чернівецького облоб’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка
“Я люблю мою РусьEУкраїну; Я вірую в її будучину; В тійEто надії я живу й умру”.
Ці слова Юрія Федьковича були лейтмотивом заходів, які відбулися на вшанування пам’яті Буковинського Соловія. А пошанівку він заслуговує, і неабиякого. Бо до появи на літературній арені Івана Франка Федькович був найвидатнішим письменником на західних землях України та зачинателем нової літератури на Буковині. Поет, прозаїк, драматург і публіцист, редактор першої в краї української газети “Буковина”. За це його називають Буковинським Кобзарем. Юрій Федькович — вірний син свого народу, великий просвітянин. На його творах виросло не одне покоління українських патріотів. Недільного дня у Путилі, на подвір’ї музею-садиби біля пам’ятника письменникові відбувся щорічний фольклорний фестиваль “Шовкова косиця”. Сюди з’їхалися краяни з навколишніх сіл, гості з Чернівців. Їх вітали представники влади, письменники, просвітяни. Митці краю виконали пісні на слова Юрія Федьковича та інших авторів, а також співанки з народних джерел. Щороку фестиваль збирає дедалі більше учасників. Наступного дня, з нагоди 188-ліття письменника творча інтелігенція Буковини поклала квіти до пам’ятника митцю в Чернівцях, біля його могили було відправлено панахиду. У меморіальному музеї Юрія Федьковича відбулися літературні читання, а також презентація другого тому його творів, що вийшов у видавництві газети “Буковина” і був визнаний кращою книжкою року. Ми пишаємося нашим славетним земляком.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
