Пам’ять · “Його слово вирізьблює пречудні звивисті орнаменти нашої історичної пам’яті”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
ССВВІІТТЛЛООММУУ ІІММЕЕННІІ ЛЛІІДДІІЇЇ ГГУУКК
Слово Просвіти, №33 за 2011 рік
У Скадовську померла Лідія Ларіонівна ГУК (ПІ- ВЕНЬ), лікар, еколог, громадська діячка з полум’яної когорти репресованих шістдесятників.
сифікація”І. Дзюби, “Щоден! ник” В. Симоненка з віршами, “Лихо з розуму” В. Чорновола. 1962 р. одружилася з сином реп! ресованого Василем Гуком (по! мер 1971 р.). 1967 року Лідію направили на роботу санітарним лікарем санепідемстанції у м. Скадовськ Херсонської області. І тут відстою! вала національні права. Докумен! ти писала тільки українською мо! вою, що було причиною постій! них конфліктів з головлікарем. З початком арештів україн! ської інтелігенції 1972 року пра! цівники КГБ за постановою від 8 лютого у якійсь “справі №42” провели у неї обшук. Вилучили два мішки літератури, зокрема самвидав, зошити з її віршами, записники, вирізки з газет. 18 лю! того вилучили навіть твори Лені! на з позначенням цитат на захист української мови та прав націй на самовизначення. Після численних допитів 9 грудня 1972 р. Лідію Ларіонівну заарештували і звинуватили у “зведенні наклепів на радян! ський державний і суспільний лад”. На судовому засіданні біль! шість свідків відмовилася від об! винувальних свідчень. Але Хер!
сонський обласний суд, враховуючи позитивні характеристики, ухвалив вирок: рік ув’язнення у таборі загального режи! му. На касаційну скаргу Верховний суд УРСР за! лишив вирок без змін. Термін Лідія Гук від! бувала в Дніпродзер! жинську. Зона розташо! вана в улоговині непода! лік доменних печей. Жінки дихали метале! вим пилом, потерпали від тісноти, голоду, холо! ду, бруду та брутального ставлен! ня персоналу. Особливо дошку! ляла вульгарна мова ув’язнених і наглядачів. Працювала на швей! ному підприємстві, де прасувала білизну. А п’ятирічного сина до! глядала мама. Звільнили Лідію Гук достро! ково за 2,5 місяці до закінчення терміну ув’язнення, у вересні 1973 р. На роботу її ніде не прий! мали. Скаржилася прокуророві, їздила в облздороввідділ. Зреш! тою влаштувалася лікарем!мето! дистом районної лікарні. 1974 р. після клопотання профспілкових зборів Л. Гук узяли на роботу лі! карем з комунальної гігієни в сан! епідемстанцію, де працювала до і
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
