Подія року · “Дехто хоче відновити атмосферу страху, яка панувала в совєтському суспільстві”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
«НАМ ПОРА ДЛЯ УКРАЇНИ ЖИТЬ!»
Слово Просвіти, №33 за 2011 рік
Олександер ШОКАЛО, голова ВГО “Українська Взаємодопомога” та МГОУ “Четверта Хвиля”, член Оргкомітету V ВФУ
— Головна мета діяльності ВГО “Українська Взаємодопомога” (має місцеві осередки в усіх областях України та в АР Крим) та МГОУ “Четверта Хвиля” (забезпечує взаємодію півсотні організацій громадян України в понад 30 країнах) — громадське
Петро АНТОНЕНКО Представлення цього Комітету провели у столичній агенції УНІАН його ініціатори — голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров, відомий громадський діяч, колишній дисидент, політв’язень Василь Овсієнко, виконавчий директор Української Гельсінкської спілки Володимир Яворський. Серед фундаторів Комітету, окрім названих, також відомі дисиденти радянського періоду: Євген Сверстюк, Мирослав Маринович, Зиновій Антонюк, Ірина Рапп, Йосип Зісельс, правозахисники нової генерації. Комітет проголосив, що захищатиме всіх, хто зазнає політичних переслідувань в Україні, незалежно від раси, статі, громадянства, соціального чи майнового стану, релігійних чи політичних поглядів. Серед форм роботи Комітету — інформування української та міжнародної громадськості про політичні переслідування, створення тижневої “Хроніки політичних переслідувань в Україні” українською та англійською мовами, правовий захист жертв політичних переслідувань, матеріальна допомога їм і їхнім родинам, протидія політичним переслідуванням, зокрема проведення акцій протесту, моніторингу кримінальних справ. Завдання надсерйозні. Мимоволі пригадуєш часи комуно-радянського тоталітарного режиму. Зокрема славетну “Хроніку поточних подій”, багатолітнє підпільне видання дисидентів, що було, як ковток свіжого повітря в задушливій атмосфері тоталітаризму. То невже і через 20 років після розпаду імперії, в незалежній демократичній державі знову є потреба в цій боротьбі, в цьому громадянському спротиві? На жаль, є. Про це заявили учасники прес-конференції, це сказано в оприлюднених на ній перших двох заявах організації — Документах №1 і №2 Комітету. Звичайно, ідеться і про найрезонансніші нині справи політичного характеру — суди над Юлією Тимошенко і Юрієм Луценком. Відповідаючи на запитання, в чому саме політичне підґрунтя цих справ, а також кримінального переслідування інших представників попередньої влади — Б. Данилишина, Є. Корнійчука, В. Іващенка, І. Діденка, А. Макаренка та інших, Євген Захаров сказав таке. По-перше, абсолютно не зрозумілі пред’явлені їм звинувачення, насамперед щодо ознак кримінального злочину; по-друге, ідеться про намагання криміналізувати службову діяльність посадовців, що радше потребує службової, нехай навіть політичної оцінки. До того ж ідеться про діяльність, якою сприяння усуненню причин масової трудової міґрації українців за кордон і створенню передумов і механізмів їхнього повернення на Батьківщину. Організації опікуються захистом громадянських, професійних, соціальних, економічних прав і забезпеченням національно-культурних, інформаційних інтересів громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном, а також їхніх родин в Україні. Наше головне завдання — зберегти українців для України, аби наші люди не стали пропащою силою для рідного дому. Звідси ідеологема нашої діяльності: “Українці — для України!” Це підтверджує своєчасність Франкового провіденційного заклику: “Нам пора для України жить!”, що став девізом нинішнього Форуму. Звідси й наші сподівання на адекватний відгук державних чинників на цей громадський заклик до праці для суспільного гаразду. А для цього передусім необхідно оновити, систематизувати громадську самоорганізованість і пробудити громадянську волю до взаємодії, взаємодопомоги. На Форумі наші організації забезпечують роботу найбільшої секції “Новітня хвиля міґрації та міґраційна політика України”. Бо міґрація стала найбільшою проблемою нашого суспільства, вимивши з України середній клас — основу суспільного ладу й гаразду. На початку серпня ми разом із УВКР провели підготовчий семінар із цієї проблематики й виробили проектний документ, що його маємо прийняти як ухвалу на нашій секції й затвердити на Форумі. Основою державної стратегії внутрішньої й зовнішньої політики повинні стати національні пріоритети. Держава зобов’язана підійти до стратегічного планування для вирішення проблем та подолання причин української трудової міґрації з глибоким усвідомленням надвисокої ціни нашого людського ресурсу. Увесь комплекс соціальноекономічних причин, що породили масову трудову міґрацію, можливо подолати тільки на правовій основі ґрунтовно розробленої довготривалої Національної стратегії культурно&соціально&економічного поступу України. Для її послідовного впровадження вимагаємо від державної влади України прийняття і реалізації системи таких нормативно-правових документів: Закону України “Про міґрацію”; Стратегії взаємодії України з українцями за кордоном; комплексної соціально-економічної Державної програми “Повернення на Батьківщину українських трудових міґрантів”. Ці правові документи повинні становити базу Національної програми стійкого розвитку на 2012— 2016 рр. Основою стійкого розвитку України має стати зелена економіка з відновлюваною енергетикою й стійким аграрним господарством. А засадничим принципом самокерованості має стати системність нової ідеології суспільного управління за цілями й результатами на основі сучасних інформаційних технологій. Отут якраз придасться досвід громадської самоорганізованості. Але, на превеликий жаль, у самоорганізованість громадського середовища втручається партійний волюнтаризм. Це, по суті, вірус, атавістичний комплекс більшовизму. Нереалізовані більшовики-невігласи є скрізь — під різними прапорами, та їхня суть одна — бездарність і нездатність працювати для суспільного добра, а тільки інтриганство для вдоволення хворобливої пихи й меркантильного інтересу. Громадські структури повинні очиститися від партійних вождиків. А така координуюча надбудова як УВКР тим паче покликана бути взірцем самоорганізованості й відповідати найвищим вимогам громадської дипломатії.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
