Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Подія року · “Дехто хоче відновити атмосферу страху, яка панувала в совєтському суспільстві”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

СТВОРЕНО ГРОМАДСЬКИЙ КОМІТЕТ

Слово Просвіти, №33 за 2011 рік

Стаття 1 Конституції України проголошує нашу державу як “пра% вову, демократичну”. І ось у цьому демократично%правовому сус% пільстві виникає серйозна потреба утворювати Громадський комітет захисту від політичних переслідувань в Україні. тепер займаються представники нинішньої влади. Та йдеться не лише про ці справи. Українських правозахисників серйозно непокоїть, що в суспільстві згортаються демократичні принципи і норми, натомість нагнітається похмура атмосфера нехтування правом, атмосфера непевності, незахищеності громадян перед свавіллям влади, її правоохоронних органів. Врешті, першою ластівкою політичних переслідувань стала торішня скандальна історія в Харкові, коли заарештували громадських активістів, що виступали проти вирубування міського лісопарку. Їх звинуватили у спротиві міліції і засудили до 15 діб ув’язнення. Тоді авторитетна світова організація “Міжнародна амністія” чітко назвала засуджених в’язнями сумління. І це лише другий такий випадок за 20 років незалежності, попередній був у 2004-му. Безсумнівне політичне підґрунтя мають і кримінальні справи проти учасників торішнього “підприємницького” Майдану, проти членів ВО “Тризуб” за пошкодження пам’ятника Сталіну, зафарбовування пам’ятника Дзержинському. Широкого розповсюдження набули такі репресивні методи правоохоронних органів, як відомі з радянських часів так звані профілактичні бесіди-застереження в цих органах, погрози звільнення з роботи, з навчання, побиття людей правоохоронцями, незаконний збір інформації на громадян і незаконне стеження за ними, затримання та обшуки. Словом, увесь арсенал сумних тоталітарних часів. “Політичні переслідування є викликом українському суспільству” — зазначено в Документі №1 Комітету. Тому Комітет закликав усіх чесних громадян країни до спротиву цьому беззаконню, до згуртованості перед наступом на демократію. Адміністративну роботу Комітету проводитимуть Харківська правозахисна група та Українська Гельсінкська спілка, на сайтах цих організацій висвітлюватиметься діяльність Комітету. Комітет співпрацює з такими міждержавними організаціями, як Рада Європи, Євросоюз, ОБСЄ, “Міжнародна амністія”, Міжнародна Федерація прав людини, Міжнародне товариство “Меморіал”. Насамкінець — інтерв’ю, яке дали нашій газеті ініціатори створення Комітету. Василь ОВСІЄНКО: — Пане Василю, Ви — політв’язень ра) дянського режиму, дисидент із багатоліт) нім стажем. Тому можете порівняти, про) вести паралель: чим нинішні політичні пе) реслідування в незалежній демократичній державі подібні до тих, які коїв тоталітар) ний радянський режим? — Нам тоді, як і сьогодні, відверто фабрикували справи, скажімо, про порушення паспортного режиму, спробу зґвалтування, опір міліції, як мені зробили, нам підкидали наркотики. Михайлові Гориню підкинули статтю, якої він не писав. Що тепер? Ось звинуватили чотирьох підприємців, що вони “вступили в злочинну змову” з метою зруйнувати плитку на Майдані Незалежності, коли ставили намети. А ці підприємці, виявляється, між собою навіть не знайомі. То яка тут змова? Ясно, що це для того, щоб скомпрометувати рух підприємців. Також треба сказати про всілякі численні переслідування людей, скажімо, виклики в міліцію чи СБУ на так звані профілактичні бесіди, стеження, погрози. Те саме було ів радянські часи. Помітно, що Янукович хоче відновити атмосферу страху, яка панувала у совєтському суспільстві. Та вже виховано покоління людей, які не бояться, і подекуди ці заміри навіть смішні. Євген ЗАХАРОВ: — Чи не свідчить про політичне під) ґрунтя резонансних справ те, що не пору) шують карних справ, не ведуть жодного кримінального переслідування за аналогічні вчинки, якщо у них фігурують посадовці ни) нішньої влади? — Саме те, що проти одних людей порушують кримінальні справи, а проти інших — ні, і свідчить про вибірковість кримінального переслідування. Ось подивіться. Зараз Кабмін уклав угоду з тією ж фірмою, що й Данилишин (за що його притягнуто до кримінальної відповідальності). Уклали угоду без будь-якого тендера. Чому б не порушити кримінальної справи за порушення тендерної дисципліни, зловживання службовим становищем? Міністр оборони щойно зробив те саме, що й Іващенко, — закупівлі без жодних тендерів. І все нормально. Те, що інкримінують Корнійчукові, щойно зробив Мін’юст. А історія з міжнародним аудитом. Запрошують ту компанію, що робила аудит. Що, там був якийсь тендер? Просто напряму уклали угоду і все. А йдеться ж про бюджетні кошти. Тобто ми всюди спостерігаємо отакий вибірковий характер: там, де одних карають, іншим вибачають, не звертають уваги. Якщо дивитися на кримінальні справи проти членів колишнього уряду, то це стосується їхньої управлінської діяльності. Скажімо, щодо заступника голови Фонду держмайна: кримінальна справа щодо того, що не повернуто заставу за Одеський припортовий завод. Але ж заставу так і не повернули. І той, хто змінив попередню людину на посаді у Фонді, також не повертає цих коштів, і його ніхто не звинувачує у криміналі. Оце і є вибіркове правосуддя. Отже, тут суто політичні мотиви, прагнення скомпрометувати попередню владу, звинуватити її в усіх негараздах і перекласти на неї провину за те, що відбувається в державі зараз.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин