Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Нашою відповіддю має стати активний український патріотизм і дії на утвердження української мови як єдиної державної”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Де ж лежать спікерові крила?

Слово Просвіти, №33 за 2012 рік

Алла ДИБА, Київ Абсурдність нинішньої ситуації в Україні виразно віддзеркалює cвіжоспечений мовний закон. Це тільки одна з безлічі гірких ягідок на колючому кущі, вирощеному нинішньою владою. І якщо Азаров із Януковичем — зайди на нашій землі, а останній взагалі не мав нормального дитинства, батьків, відповідного виховання, не одержав, незважаючи на офіційну версію, доброї освіти. В цьому нашого президента можна хіба що пожаліти. Хоча ж доліз на владні вершини — відповідай за все, що робиш. Плати життям і здоров’ям, бо ж інакше не треба було туди лізти. У зв’язку з цим — і один з епізодів мого сьогодення. В кінці липня мала щастя знову побувати у Звягелі (Новограді-Волинському) на святі Лесі Українки. Поруч із безліччю позитивних емоцій, зустрічами з друзями, новими знайомствами, мала й декілька дивовижних вражень. Про перше вже не раз говорили в Новограді, але місцевому начальству, очевидно, так зручніше. І Леся Українка для них, може, більше інтер’єр для себе, коханих, тому на святі сцена повністю закриває пам’ятник поетесі, і вона спостерігає за дійством ніби через ґрати — конструкції сценічного задника чіткими рисками перекреслюють її скульптурний портрет. І, навіть запросивши на свято й нагородивши місцевою премією імені Лесі Українки авторів пам’ятника Миколу Обезюка й Миколу Босенка, ніхто у них не питає, чи ж затишно їхній героїні у тому закапелку. До речі, скульптор і архітектор добра на ту залізяку перед чи не найкращим скульптурним портретом Лесі Українки у світі не давали, продумавши свого часу всю площу, вписавши й Палац Культури, й пам’ятник, і алеї, й квітники. Але хто ж їх питатиме, тих творців?.. Фото Олександра Литвиненка Президент зробив зухвалий виклик усім доброчесним громадянам України. Янукович дав зрозуміти всьому українському суспільству, що він вибрав курс на підтримку антиукраїнської п’ятої колони, яка веде наполегливу боротьбу за ліквідацію Української держави на догоду московським імперіалістам. Підписавши цей бузувірський незаконний витвір ворогів українського народу, Янукович поставив себе поза Конституцією України й відтепер не має права називатися президентом України, бо цим вчинком він позбавив себе легітимності від українського народу. Янукович здійснив політичний суїцид і державний злочин, і за це (і не тільки!) неодмінно понесе юридичну, тобто кримінальну відповідальність. Другим неповторним враженням цьогорічної поїздки став для мене спікер Верховної Ради. Спершу на численних “бігмордах”, де найбільше запам’яталися очі. Мене люди питали: “Ви побачили, які злі у нього очі? Знаючи цю біду, художники, які готували ті плакати, мали б очі трохи підмалювати!”. Але де там!.. Отож спершу мене зустрів Литвин на портреті, потім його охоронці з “надзвичайно інтелігентними” фізіономіями, які готували зустріч із новоградцями й охороняли спікера від нас. І вже згодом з’явився він сам — сивий, білосніжний на сцені над юрбою і Лесею Українкою в закутку. Його полум’яний виступ закінчився фразою: “Дайте мені крила!”. Мені в той момент пригадалася популярна пісня радянських часів: “Выбери меня, выбери меня, птица счастья завтрашнего дня!”. А, це ж почалася виборча кампанія, то Литвин гуртує прибічників… Уже в Києві почула, що спікер таки підписав злочинний мовний закон. А як же Ваші крила, Володимире Михайловичу? Споконвіку крилами для людини була його рідна мова, культура, земля, родина. І це в людини або є, або нема. Бо дають це кожному з нас Бог, батьки, Вітчизна. Чи відсьогодні Литвин і зі своїми рідними батьками почне спілкуватися через перекладача з російськомовного суржику, який нам уперто нав’язують “великі інтелектуали” Колесніченко, Ківалов, Азаров, Янукович? Оті горе-перекладачі, тлумачі-помічники вже не раз ставили Литвина в куток. Хоча б тоді, коли підсовували роботи західних вчених, які він “нечтоже сумяшеся” публікував, як власні. Отож не знаю, чи дадуть новоград-волинці й на цей раз Литвинові крила, але хотілося б нагадати, що, навіть вже літаючи, можна потрапити в стрімке піке, й невідомо ще, чи після того збереш своє пір’ячко.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин