Українці в світі · “Аби вогнище “Української родини” не згасло, його треба підтримувати”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
Ка ли но вий ост рів се ред пус те лі
Слово Просвіти, №33 за 2012 рік
Про дов жу є мо дру ку ва ти на ри си про жит тя ук ра їн ців у Ту реч чи ні (поч. у ч. 32 за 2012 р.). До ля роз по ді ляє щас тя між на ши ми ко лиш ні ми спів віт чиз ни ка ми не рів но мір но: ко мусь ви - па дає пов не, а ко мусь — щер ба те. Од ним на шим дів ча там щас тить, ін шим до во дить ся не - со лод ко. Вік то рія Ми хай ло ва та На та лія Ка рад жа зна ють без ліч сум них і прик рих іс то рій, що їх вис та чи ло б не на один ро ман. Ук ра їн ська світ ли ця в Ан та лії фак тич но пе рет во ри ла - ся на ха туспо ві даль ню, центр пси хо ло гіч ної та юри дич ної до по мо ги на шим зем ля кам. Сю - ди йдуть, щоб ви ли ти свій біль, об ра зи, сум ні ви, три во ги, по ра ди ти ся, прос то по го во ри ти, зга да ти про Бать ків щи ну. Щод ня у те ле фон ній слу хав ці лу на ють бла ган ня про до по мог у: вкра ли пас порт, не вип ла ти ли за ро біт ну пла ту, по ру ши ли умо ви кон трак ту. Сю ди те ле фо ну - ють з ае ро пор тів, по лі цей ських від діл ків, лі ка рень, ор га нів вла ди: “Ось тут ва ші ук ра їн ці…”
Олек сандр КАР ПЕН КО
Якось за те ле фо ну ва лизі шпи та лю: у нас у ре а ні ма ції гро - ма дян ка Ук ра ї ни піс ля тяж ко го ін суль ту, стан без на дій ний, її під три му ють спе ці аль ни ми апа - ра та ми, тож при їдь те й під пи - шіть до ку мен ти на ви лу чен ня ор га нів. “Я їм від по ві даю, що та - кий доз віл мо жуть да ти ли ше бать ки”, — роз по ві дає На та лія. Во на за те ле фо ну ва ла в Ук ра ї ну, щоб знай ти бать ків хво рої. З’ясу ва ло ся, що бать ко хтоз на- - де, ма ти-п’яни ця зго ди на ви лу -
чен ня ор га нів не да ла, але по го - ди ла ся, щоб її ди ти ну по хо ва ли в Ту реч чи ні, бо гро шей на по їз дку до ці єї кра ї ни во на не ма ла. Фір - ма, де пра цю ва ла не щас на дів чи - на, на діс ла ла ма те рі гро ші на до - ро гу, але во на їх про пи ла. Тож дів чи ну по хо ва ли без ма те рі. Або по ві дом ля ють із ае ро - пор ту: ва ша гро ма дян ка здій ня - ла скан дал, бо її на кон тро лі не про пус ти ли, ос нов на при чи на — кіль ка ро ків то му во на бу ла де - пор то ва на за прос ти ту цію. З’ясу ва ло ся, що піс ля де пор та ції во на змі ни ла пас порт, але за яки мись оз на ка ми її “ви ра ху ва - ли”. По діб них ви пад ків ба га то. В Ук ра ї ні сфор му ва ла ся хиб на дум ка про те, що прос ти ту ція в Ту реч чи ні доз во ле на. Ні чо го по - діб но го. На бу дин ки тер пи мос ті влаш то ву ють об ла ви, у жі нок із ко рот ки ми спід ни ця ми на ву ли - цях пе ре ві ря ють до ку мен ти, по - вій сад жа ють до в’яз ниць і де - пор ту ють. Се ред жриць ко хан ня, на жаль, ба га то на ших спів віт - чиз ниць. Їх від прав ля ють на бать ків щи ну, але во ни з до по мо - гою ха ба рів і зв’яз ків одер жу ють пас пор ти на ін ші пріз ви ща і зно - ву бе руть ся за своє сум нів не ре - мес ло на ту рець ко му бе ре зі. Де -
які ма ють на сво є му ра хун ку до де ся ти де пор та цій. На жаль, ук - ра їн ськоту рець ка сек с-ін дус - трія, нез ва жа ю чи на те, що обид - ві дер жа ви ні би то бо рють ся з нею, проц ві тає. Ук ра їн ськи ми се ла ми, де па нує без ро біт тя, їз - дять су те не ривер бу валь ни ки, які за ма ню ють у свої огид ні сі ті дів чат, і по тім їх пе реп рав ля ють до ту рець ких ку бел роз пус ти. Дів ча та-по чат ків ці в цьо му дав - ньо му ре мес лі че рез не дос від че - ність час то пот рап ля ють у скрут - ні си ту а ції. Ро бо то дав ці, як пра - ви ло, став лять ся до них зне важ -
ли во, бру таль но, пла тять мен ше, зму шу ють пра цю ва ти біль ше, го ду ють гір ше. Бу ли ви пад ки раб ської екс плу а та ції, ка ту вань, по бит тя. Але, су дя чи з по ка зань, які об ма ну ті дів ча та да ва ли в по - лі ції, та бе сід із ак ти віс та ми на - шо го то ва рис тва, се ред них небу ло жод ної, яка не зна ла б заз - да ле гідь, чим бу де зай ма ти ся. Прос то умо ви “ро бо ти” ви яв ля - ли ся де що гір ши ми або й зов сім жах ли ви ми. Але Ту реч чи ну не мож на вва жа ти лі де ром у ра бо - тор гів лі. Імідж неб ла го по луч ної що до цьо го кра ї ни, на пе ре ко -
нан ня Олек сан дра Ряб чен ка, ство ре но дер жа ва ми ЄС штуч но, аби ки ва ти на та ко го со бі “стрі - лоч ни ка”, бо й са мі не без грі ха. За те Ук ра ї на че рез бід ність і со - ці аль ну не за хи ще ність гро ма - дян, бе зу мов но, є “зо ло тою жи - лою” для між на род них су те не - рів, прой дис ві тів, но віт ніх ра - бов лас ни ків, які “до бу ва ють” із неї жи ву си ро ви ну для сво їх фаб - рик роз пус ти. “На ші дів ча та, яких ту рець ка по лі ція зат ри му ваза прос ти ту цію, — ви хід ці з не - бла го по луч них, не пов них або ма ло за без пе че них сі мей”, — го - во рить На та лія. Ще од на по шесть, яка ос тан - нім ча сом вра зи ла за кор дон них міг ран тів у Ту реч чи ні, зок ре ма й ук ра їн ців, — фік тив ні шлю би. Як тіль ки за кін чу єть ся ту рис - тич ний се зон, на ші дів ча та ха па - ють будько го (ста ро го, кри во го, слі по го) і йдуть із ним до він ця. Ця пос піш ність по яс ню єть ся тим, що ту рець ку ві зу ви да ють ли ше на три мі ся ці, піс ля цьо го міг рант на три мі ся ці му сить по - вер ну ти ся в свою кра ї ну. А шлюб дає пра во на пос тій не про жи ван - ня та ро бо ту, від кри ває шлях до гро ма дянс тва. Але ос тан нім ча - сом по лі ція взя ла ся за та ких сприт ни ків. Про тя гом чо ти рьох ро ків мо ло дя та пе ре бу ва ють під її пиль ним наг ля дом. Стра жі по - ряд ку опи ту ють су сі дів, чи про - жи ває но ве под руж жя спіль но за вка за ною ад ре сою, і та ке ін ше. Бу ва ло, що на віть справ жні сім’ї вла да виз на ва ла фік тив ни ми, бо во ни вчас но не по ві до ми ли її про пе ре їзд чи три ва лу від сут - ність. Отож од ру жи ти ся за де - мок ра тич ни ми ту рець ки ми за - ко на ми мож на швид ко, за те по - тім за мість гро ма дянс тва мож на вхо пи ти об лиз ня. По ду ма ло ся про те, що для ро бо ти, яку на доб ро віль них за - са дах ви ко нує то ва рис тво “Ук ра - їн ська ро ди на”, ма ють бу ти со - лід ні влад ні, ма те рі аль ні й мо - раль ні ре сур си. Та чи є во ни? Влад ним ре сур сом із то ва рис - твом ді лить ся ад мі ніс тра ція міс -
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
