Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Класика, народна пісня, римована поезія запам’ятовується, бо вона виповідає українське єство, а не схиляється на захід, чи на схід”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Кіль ка ве чо рів з лі рич ни ми від сту па ми

Слово Просвіти, №33 за 2012 рік

На дія ОНИ ЩЕН КО Хто та кий ми тець у про він ції? На дум ку спад ко во го “мі ща ни на” або ж но вос пе че но го “міг ран та”, ди вак, який шу кає скар би в бо ло ті. Пред став ни ки сто ли ці сприй ма - ють йо го, як тло, на яко му во ни тво рять свої ше дев ри. Хо ча на дум ку док то ра фі ло соф ських на ук Во ло ди ми ра Лич ко ва ха “центр” і “пе ри фе рія” — це не стіль ки ге о - гра фіч ні, скіль ки де мог ра фіч ні й со ці о ло гіч ні ви мі ри куль ту ри. На пев но му ета пі пос тмо дер ної іс то - рії про він ція на віть пе ре би рає на се бе фун кцію під трим ки тра ди цій - них форм куль ту ри, під жив лю ю чи сто лич них меш кан ців енер ге ти - кою на род ної муд рос ті та ет но на - ці о наль но го сві то від но шен ня. У всі ча си про він цій ний лі те ра - тор, ху дож ник, на у ко вець за ли ша - єть ся “бі лою пля мою”. Під її зна - ком роз гля дає жит тя й твор чість сво го ко ле ги пись мен ни ка й жур - на ліс та Ана то лія Шку лі пи кан ди - дат пе да го гіч них на ук, де кан фі ло - ло гіч но го фа куль те ту Ні жин сько го дер жу ні вер си те ту іме ні Ми ко ли Го го ля Олек сандр За бар ний. Зус трів шись бі ля по руй но ва - но го пам’ят ни ка коб за рю Ос та пу Ве ре саю на Сріб нян щи ні, сту - дент ські при я те лі, поб ра ти ми по інс ти тут ській лі те ра тур ній сту дії в Го го ле во му ви ші, ла у ре а ти об лас - них лі те ра тур них пре мій роз ду му - ють уго лос: — Та нев же ж по діб ні вар ва ри вна шій шко лі вчи ли ся? І в на ших учи те лів?.. А так і не зро зу мі ли, що це не ли ше пам’ят ник… Це на ша іс - то рія і на ша на ці о наль на куль ту ра! — Не ви ро би ла ра дян ська пе - да го гі ка на дій них під хо дів до фор - му ван ня на ці о наль но сві до мо го гро ма дя ни на… Та ще не за леж ної Ук ра ї ни! До сі ке ру є мо ся ста ри ми ти па жа ми… Ще ра дян ськи ми… А що з них візь меш? Мо ло ді лю ди ні - як не зро зу мі ють сут нос ті та ко го по нят тя, як гріх пе ред Бо гом, гріх пе ред людь ми… А ти щось про куль ту ру ка жеш… Нас туп ні, вже не ви пад ко ві, зус трі чі Олек сандр За бар ний Ана то лій КА МІН ЧУК Чи тав вір ші Пет ра Со ро ки з йо го но вої збір ки “Лі со ві псал ми” (“Ас тон”, 2012, Тер но піль), і ме не не по ли ша ла дум ка по - рів ня ти йо го по е зії з чу до ви ми тво ра ми Бог да на- І го ря Ан то ни ча зі зна ме ни тої книж ки “Зе ле на єван ге лія” (1938). Звіс но, тут не йдеть ся про по е тич ний хист чи на - слі ду ван ня, рад ше, ма єть ся на ува зі на - скріз на те ма й ідея пан те їз му, лю бо ві до при ро ди, до лі су, до де ре ва, до лис тка, до ро си, до всьо го жи во го й су що го, що ро - бить нас лю ди ною мис ля чою та тво ря - щою. Не ви пад ко во Ан то нич про го ло сив те зу — “із всіх явищ най див ні ше яви ще — іс ну ван ня”. І це справ ді так: Овес, ме те ли ки і при ся ги ко хан ців. Вес на зак ру тить хміль но ве ре те на трав ня. Ли си ці, ку ни і дів ча та вран ці ви хо дять ми ти очі в буй но ло зих плав нях. Го дин ник сон ця кві там б’є го ди ни, і сту лю ють ся ма ки вве че рі бен теж но. Отак під не бом не до сяж ним і без меж ним рос туть і ро дять ся зві ря та, лю ди і рос ли ни. (Жит тя по-грець ки бі ос). На жаль, на ша по е зія ос тан нім ча сом зби ла ся на ри мо ва ні за галь ни ки, зак ли ки, ін век ти ви на по лі тич ні та со ці аль ні те ми, хоч і та кі ре чі сьо год ні вкрай пот ріб ні, ма - єть ся на ува зі гос тра пуб лі цис ти ка, від якої не від мов ля ли ся на ші кла си ки та су час ні та ла но ви ті майс три сло ва. “Лі со ві псал ми” Пет ра Со ро ки пи са - ли ся не один день, не за пись мо вим сто - лом, не в ка бі нет ній ти ші, а на ло ні рід ної при ро ди, ма буть, са ме то му во ни та кі щи - рі, щем кі й про низ ли ві. Так пи шу, як Бог пок лав на ду шу, Для сер дець, а не черс твих умів. За взі рець узяв ши прос то душ но Світ ло Со ло мо но вих псал мів. озаг ла вив як ві сім ве чо рів, під час яких він прис кіп ли во роз пи ту вав Ана то лія Шку лі пу про йо го жит тя й твор чість, аби лік ві ду ва ти ще од ну “бі лу пля му”. — Он Анд рій Іва но вич Бу рен коз При лук… Який чу до вий був по ет, справ жній май стер лі ри ки. Усе сві до ме жит тя пи сав вір ші, а ви да - ти збір ку так і не спро міг ся. Бо мав за пле чи ма де сять ро ків ста лін - ських та бо рів, що й від ля ку ва ло лі - те ра тур них чи нов ни ків. Або… По - кій ні вже Пет ро Пи ни ця… Ста ніс - лав Ри бал кін чи Ва силь Ох рі мен - ко… По е ти від Бо га… — Атож, і ро сій ська, та й ра - дян ська ім пе рії над то ба га то зу - силь док ла ли, щоб зро би ти нас на ці єю за бут тя, — сум но про мо - вив Ана то лій. У цей час він ук ла дав ан то ло гію су час них по е тів Ні жи на. Дев’янос то шість ав то рів по да ли свої до бір ки, різ ні за рів нем май - стер нос ті, і Шку лі па про фе сій но їх ре да гу вав. Ана то лія Гри го ро ви ча жит тя не ба лу ва ло, і то му він на - ма гав ся під три ма ти всіх, ко го тяг - ло в по зах мар ні ви со ти по е зії. Зда ва ло ся б, ти по ва бі ог ра фія для на род же них на по чат ку 50-хро ків. Сіль ська шко ла, бать ки й ро ди чі — кол гос пни ки, які за будь-я ких обс та вин під три му ва ли здо ро вий се лян ський дух. Ба ба Ма ру ся — го лов ний про фе сор у ви хо ван ні, весь вік ді ли ла ся ос - тан нім із су сі да ми, які її роз кур ку - лю ва ли. Бать ко — май стер на всі ру ки — ба га то чи тав, грав на гар - мош ці й прек рас но спі вав те но - ром. Ді ти заг ля да ли до рос лим під ру ки, і “вуз ли ки са мі на пам’ять зав’язу ва ли ся”. Во ни по ча ли ак - тив но розв’язу ва ти ся під час нав - чан ня в Ко зе лець ко му зо о ве те ри - нар но му тех ні ку мі, в гру пі ра дян - ських військ у Ні меч чи ні, в Ні жин - сько му пе дін сти ту ті іме ні Ми ко ли Го го ля. Ме не, зна йо му з Ана то лі єм Шку лі пою з кін ця 70-х ро ків, з ча су йо го пер шо го при шес тя в місь к - ра йон ну га зе ту “Ні жин ський віс - ник”, фак ти йо го бі ог ра фії за ці ка - ви ли мен ше, аніж лі рич ні від сту пи про йо го твор чість, зроб ле ні ав то - ром по віс ті. Са ме Пав ло Сер дюк, яко го обид ва учас ни ки ді а ло гу на зи ва - ють Учи те лем з ве ли кої лі те ри, на - пи сав пе ред мо ву до пер шої збір - ки Ана то лія Шку лі пи “Звер нен ня до ра дос ті”, яка вий шла у ви дав - ниц тві “Ра дян ський пись мен ник”, ко ли ав то ру ви пов ни ло ся 33 ро ки. “Десь від тої кри ни ці на род ної пам’яті, від пі сень і ле генд юнос ті, пе ре ка зів про Та ра са Шев чен ка, який не раз бу вав у цих кра ях, ве - дуть пер шу нит ку і юнаць кі лі рич ні ім пуль си. Ви да єть ся прик мет ним, що в не ве ли кій вір шо ва ній пло щі (ти по вій для по е тич них пер віс ток) ав тор праг не до ху дож ньої об’єм - нос ті дум ки, на пов нен ня те ма тич - но го й жан ро во го су го лос ся мо ти - вів гро ма дян ської й ін тим ної по е - зії, тра ди цій ної від гра не нос ті рит - мо ме ло ди ки вір ша, кон крет ної, пред мет но зри мої об раз нос ті”. На жаль, пись мен ниць ка пра ця не ста ла про фе сі єю на шо го ге роя. “З ре дак ції ме не ви ї ло жит тя — як не без печ но го кон ку рен та, до - сить умі ло ско рис тав шись сла - бин кою в найс крут ні ший для ме не час. І доб ре, бо звід ки б я діз нав - ся, хто є ху, як піз ні ше ска зав Ми - хай ло Гор ба чов?”. Так по яс нює обс та ви ни Ана то лій Шку лі па. “А ро бо та в “Со юз дру ці” ста ла пер - шою, яка тра пи ла ся під ру ки. І не шко дую. Бо тут пра цю ва ли прос ті лю ди. Про да ва ли в кі ос ках га зе тий жур на ли, вся кі дріб нич ки… Скла да ли ко пі єч ку до ко пі єч ки, по - ка зу ю чи, як тре ба бе рег ти на род - не доб ро. То ді я зов сім інак ше по - ди вив ся на свою жур на ліст ську прак ти ку. Зро зу мів, що те пер зов - сім не так би на пи сав… За те — біль ше від дав ся твор чос ті”. До дру го го по вер нен ня в га зе - ту 2009 ро ку Ана то лій Шку лі па ви - дав по е тич ну збір ку “Пра во на вза - єм ність”. “Зір ки над хрес та ми” про ук ра їн ський го ло до мор, про чи та - на ав то ром на Ук ра їн сько му ра діо, вик ли ка ла схви льо ва ний ре зо нанс і се ред лі те ра то рів, і се ред учас ни - ків го ло дов ки з різ них ку точ ків Ук - ра ї ни. Їхні бо лю чі спо ми ни про чи - ту ють ся як час тин ки іс то рії. “Ре лі гія ко хан ня” ви да на 2002 ро ку під егі дою прес тиж но го ки їв - сько го ви дав ниц тва “Дніп ро”. “Пофран ків сько му, фі ло соф ськи гли бин но ос мис лює ав тор наз ву і проб ле ма ти ку збір ки, — пи ше Олек сандр За бар ний. — “Пе ред - чут тя те бе” — це со сю рин ська ро - ман ти ка мо ло до го ко хан ня. “Із ко - ло дя зя ніж нос ті” — лю бов, що ор - га ніч но пе ре рос тає від прос то ко - ха ної лю ди ни до рід ної зем лі, до всі єї Ук ра ї ни як у Ми ко ли Він гра - нов сько го. І ра зом з тим, учи ту ю - чись у вір ші Ана то лія Шку лі пи, з особ ли вою при єм ніс тю хо четь ся від зна чи ти йо го не пов тор ну ін ди - ві ду аль ну ма не ру”. Дра ма тич на по е мале ген да “Ізнов яв ля єть ся княж на” по ба чи ла світ у сто лич но му ви дав ниц тві “Ук - ра їн ський пись мен ник” 2005 ро ку че рез трид цять ро ків піс ля за ду му. В пе ред мо ві до неї Ле о нід Гор лач на пи сав: “…кож ний чес ний лі те - ра тур ний твір, у яко му тіс но по єд - на ні іс то рич на дос то вір ність і пе - ре кон ли ва об раз на сис те ма, до - по ма га ють у рес тав ра ції на род ної пам’яті, ста ють отим ста рим, доб - ре вис то я ним трун ком, який не од - мін но воз ве ли чує на род ну ду шу”. “Як би був ком по зи то ром — на - пи сав би опе ру. Моє по ба жан ня — щоб знай шов ся ре жи сер, кот рий би пос та вив цю ле ген ду”. Ігор Ка - чу ров ський. Не од ноз нач ні від гу ки от ри ма - ли по е тич на, “Ота ва” і ро ман у вір - шах “Бе рест”, який ще тіль ки ося - гає сво го чи та ча. Ана лі зу ю чи лі ри кое піч ну твор - чість поб ра ти ма по пе ру, Олек - сандр За бар ний, сам, як гар ний по ет і но ве ліст, вда ло вжи ває об - раз ні мов ні за со би. “У за тін ку лі та ве ре сень ба вив ся каш та на ми”. Або ж “Смаг ля вий ве чір за ва рю вав чор ну ка ву но чі”. І то му про чи тан ня йо го по віс ті при но сить ін те лек ту - Олек сандр За бар ний “Під зна ком бі лої пля ми”. Ху дож ньопуб лі цис тич на по вість. Ки їв. Ви дав ниц тво “Ра да”. — 2012 Олександр Забарний Анатолій Шкуліпа

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин