Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Шевченко попереджав, щоб усім було “неоднаково”. щоб схаменулись раніше, ніж “окраденую збудять”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Відгуки про найцінніше

Слово Просвіти, №33 за 2018 рік

Читаючи тижневик “Слово Просвіти”, я живу в справжній, вільній, прекрасній Україні. Щотижня я дізнаюсь про цікаві новини, знаменитих людей, знаю, що робиться в театрах, які книги вийшли і достойні уваги, наукові статті, поезію, де проходять фестивалі, конкурси, як працюють просвітяни, готуючись відзначити своє 150-річчя. Це спонукає і мене знати історію, мистецтво, літературу України. Тож — про літературу. У збірнику наукових праць “Переяславські сковородинські студії”, випуск 4, 2017 рік, надрукована стаття “Від Сковороди — до Маркса: есей про український футуризм” доктора філологічних наук, професора кафедри української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди Леоніда Ушкалова. Стаття починається рядками: “20 лютого 1909 року на першій сторінці щоденної паризької газети “Le Fiqa- ro” Філіппо Томмазо Марінетті надрукував свій “Manifeste du Futurisme”, в якому рішуче заперечив минуле в ім’я майбутнього”. Далі йде пояснення інших дослідників, що “футуризм полягає передусім у запеклій боротьбі проти традиційних цінностей і смаків”. Автор статті пише — а як можна було найзапекліше боротися в Україні початку 20-го століття “проти традиційних цінностей і смаків”, ... коли кумир Санкт-петербурзької мистецької богеми Василиск Гніздов написав в одній зі своїх егофутурних пісень: “Усім набридли Тарас Шевченко та гопашник Кропивницький”. Ці вислови можна було б і не помічати. Але ж далі йде ось про що: “У лютому 1914 року, коли українська громадськість, долаючи потужний імперський спротив, урочисто відзначала сторіччя з дня народження Тараса Шевченка, Семенкові “Дерзання” спричинили справжній вибух емоцій”. Знаходимо твір Михайля Семенка “Промова на урочистому публічному засіданні ювілейного комітету з приводу 10-річчя літературної діяльности Михайля Семенка” (правопис збережений), в якому ювіляр просить “додати мені від регламенту ще зайвих півтори хвилин”. Представник укркнигарів з місця: “Зараз буде палити “Кобзаря”!”. Автор статті пише: “Український футуризм народився в 100-річний ювілей Шевченка, й що він розпочав свою історію з домежно радикального негативістського жесту — зі “спалення” “Кобзаря”. Можна було б і не звертати уваги — це було, і як кажуть в народі, “давно і неправда”. Та тут відбулася якась містика. Тільки я дочитала цю статтю, чую по першій програмі українського радіо починається передача про Семенка (роки життя 31. 12. 1892— 24. 10. 1937). Ведуча починає передачу з того, що цей поет увійшов у літературну історію з бажанням “спалити “Кобзаря”, згодом він сам буде “спалений” радянською владою. Ця інформація була для мене знаком Неба — “не мовчи!”. Згадую слова Тараса Шевченка: “Та не однаково мені,/ Як Україну злії люде/ Присплять, лукаві, і в огні/ Її, окраденую, збудять...”. Я родом з м. Ровеньки Луганської області. Вперше в документальних джерелах назва “Ровеньки” зустрічається у грамоті Петра Першого від 14 травня 1705 року, як “незаконно збудоване”. Цей край заселявся не тільки козаками із Запорожжя, але й втікачами з Правобережної України, які були незадоволені утисками з боку поляків, втікачами з татарського або турецького полонів. Вони освоювали вільні землі і не хотіли терпіти жодного гніту. Слобода була великим торгівельним центром. Через місто проходив Чумацький шлях. Чумаки зупинялися на відпочинок біля мальовничої балки, де згодом і з’явилося місто. В ньому жили ремісники, чинбарі, шевці, бондарі, столяри, кравці. Вулиця, де проживали чинбарі, була розташована якраз над цією великою балкою, порослою величезними деревами, а внизу протікав струмочок. Вулиця називалась Шкуратівкою. Певне, нею ходив Сковорода. З його епістолярної спадщини знаємо, що він у 1781 році подорожував до Таганрога на гостину до свого учня Григорія Ковалинського, рідного брата учня і біографа Сковороди — Михайла Ковалинського. Цим шляхом мандрівник заходив у село Ровеньки, яке від основного шляху було розташоване на відстані приблизно тридцяти кілометрів. Що примусило філософа, тоді 58-річного, змінити напрямок шляху? Якою була мета, до кого він йшов на зустріч? Мабуть, то була важлива причина. Бо в той час багато втікачів були священиками, не згодними з московським православ’ям, а після остаточного розгрому Запорозької Січі було багато втікачів козаків. Є таке припущення, що Сковорода хотів зустрітися із своїми знайомими, друзями. До цієї думки приходимо, опираючись на заввагу у притчі “Убогий жайворонок”, де філософ устами одного з героїв каже: “В селі Ровеньках прегарну чув я приказку: “Не уївши — легше, поївши — краще!”. Видно, добре пригощали його друзі. Але звернімо увагу на такі деталі. Фактично, це єдине місто, про яке мислитель згадав не в листах, а у творі. Здається, в думках його

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин