Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“На першому плані — народна мова, народний стиль діалогів”. · 8 Про-читання · с. 8сторінка оригіналу ↗

…Історії не до кави (проте…)

Слово Просвіти, №33 за 2018 рік

який пожирає мене, але цей тигр — я сам; вогонь, який мене спопеляє, та цей вогонь — знову я”. Час небезпечний і парадоксальний (у нього незворушно скляні очі). Як і ми самі. Я тут — не про глобальне, а про земне, звичне; навіть найменше та найбанальніше… Впоратися б. У Мельничукових оповідках звичайні люди живуть буденним життям. Найчастіше — розміреним, послідовним. Здавалося б, які парадокси?!. А — ні! Одночасно виникають умови для доведення істинності чи хибності в поведінці героїв; думки персонажів, трапляється, разюче розходяться з усталеними поглядами, суперечать здоровому глуздові, хоч, за певних обставин, можуть і не бути помилковими. Іншими. Лише. Сім’янин і насправдішня опора родини Орест буквально за лічені хвилини приймає рішення і йде воювати за Україну. Як відрізав усе попереднє! Хоч ще вчора й не думав про це (“Скеля”). Інвалід Гриць уперше в житті підняв руку на дружину, коли та про Майдан, який скалічив його, не те бовкнула. “Сльози покотилися від того…, що не зміг наздогнати і попросити у неї пробачення”. (“Чоловічі сльози”). Катерина у своїй нетямності такого наробила, що ні відмолити, ні на прощі відбути… (“Наворожила”). Двох найближчих людей зі світу звела. “Катерина стояла німо, бо якщо по-правді, то любила обох — і Петра, і Регіну. Тільки дивною та любов була”. …Герої в особистому “малому” (втім, чи може трагічне бути малим?) зовсім не відірвані від “великого” у своєму часі: коли зранку до вечора відбувається стільки подій, що їх неможливо осмислити; коли “найпрестижнішими діяннями” є політичні змаги; і президенти на броньованих величезних авто, супроводжувані нескінченними екскортами, прокладають дорогу до “правди”. Ти ба, як закручено Мельничуком: від історій селянських драм, трагедій та негараздів — до вивихів історії Світу… Так і бачу, як звичайний опасистий горнець борщу переварює, вибулькуючи, цілі континенти. Напевно, що так. Час — ріка… Скляні очі часу… Часу нашого. 3. Дивитися і бачити Він (письменник) побачив, а чи, можливо, почув від когось; або, зненацька, уява неприборкана так правдоподібно змалювала. А саме: “Людоньки!”… Мовчки, скрушно… покотилися сльози. Було чого: землю біля кожного вулика встеляли трупики тисячі бджіл”. Відчай. Втрачено за якусь мить мед, людяність, віру в добро… І усе через директора агрофірми, який добре усвідомлюючи наслідки, обробив поля хімікатами. Які там бджоли?!. Власні надприбутки! Оце аргумент! Трагедія для сім’ї бджоляра. І майже непомітна, навіть неподія, у злодіяннях нувориша-всенаплювача. Невеличка оповідка. Однак — і не шкіц. Є тут намітки чогось більшого, можливо, навіть романного?!. Психологічні зачіпки для змалювання характерів героїв, біографій. Авторські переживання і прихильності. Болюча і боляща “річ”. Картина. “Політ у нікуди”. …Автор таки побачив. І ми… Сподіваюсь. 4. Навпростець Персонажі Мельничука навряд чи підпадають під звичні типи, що їх вирізняють літературні аналітики, як людей “зайвих”, “маленьких”, “чудернаць-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин