3 Читацьке віче “Це абсолютно хибна філософія — “Дамо більше, тоді не крастиме”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Цирк «боротьби з корупцією»
Слово Просвіти, №33 за 2018 рік
Петро АНТОНЕНКО
Свого часу лідер Сінгапуру, реформатор Лі Куан Ю, під проводом якого це місто-держава зробило гігантський крок в економічному розвитку, проголосив цікавий афоризм. Він зазначив, що, прийшовши до влади, лідер такої-то країни має “посадити трьох своїх друзів” — посадити за ґрати. Адже “і він знає, за що їх садовить, і вони це знають”. Що ж, наша нова влада (нова на момент її приходу з Майдану, а нині цій владі вже 5-й рік!) швидко посадила своїх друзів, і не трьох, а значно більше. Посадила — у високі посадові крісла. Одначе, таки ж треба було когось садити й за ґрати. Бо чи не головною фішкою внутрішньої політики в нас стала “боротьба з корупцією”, що для народних мас мало б стати символом “боротьби за справедливість”. І ось одна типова історія такого “садіння за ґрати”. Правда, поки що умовного. Бо нині вона завершилася тим, що столичний Апеляційний суд дозволив Бочковському поновитися в Кабміні. Це рішення суду від 7 серпня. Що йому передувало — пам’ятають усі. І прелюдія цього була мало не три з половиною роки тому. Пригадуєте це шоу в прямому ефірі, під телекамери? 25 березня 2015 року просто на засіданні уряду правоохоронці затримують керівника Державної служби з надзвичайних ситуацій Сергія Бочковського (а це, по суті, ранг міністра, члена уряду) та його заступника Василя Стоєцького. Їм зачитали обвинувачення, одягли на них кайданки і вивели із зали. Високопосадовцям інкримінували організацію корупційної схеми тендерної закупівлі паливно-мастильних матеріалів за завищеними цінами. Однак пройшло два з лишком роки розслідування, і влітку 2017 року стало відомо, що принаймні Бочковського звинувачують за зовсім іншими епізодами: вимагання грошей в очільників територіальних підрозділів ДСНС із погрозою звільнення та розтрата грошей під час закупівлі металошукачів. Що ж, теж серйозні звинувачення — хабарництво, зловживання посадовим становищем. А одразу після затримання Кабінет Міністрів своїм рішенням звільнив Бочковського з посади — за порушення присяги держслужбовця.
Делікатна ситуація. З одного боку, посадовця звинувачено в серйозних злочинах, іде слідство. З іншого — цьому слідству не видно кінця-краю, тягнеться вже 4-й рік — типова картина для нашої “боротьби з корупцією”. А оскільки кримінальні справи не завершено вироком суду, значить, згідно із законами, Конституцією, людину не можна юридично назвати злочинцем. За що ж тоді звільняти з посади? Адвокати Бочковського й оскаржили в суді рішення Кабміну про звільнення Бочковського. Суди наші не поспішають. І все ж 26 квітня 2018 року Окружний адміністративний суд Києва скасував звільнення Сергія
Бочковського з посади голови ДСНС. Одна з мотивацій — подання МВС на звільнення Бочковського уряд розглянув не належним чином. Наступна дія. Тут уже і МВС, і ДСНС, і загалом уряд подають апеляцію на це рішення суду. І ось загаданий вище останній вердикт суду від 7 серпня, який утім також можна оскаржити, тож продовження буде… Отже, Апеляційний суд не лише підтримав квітневе рішення Адміністративного суду про поновлення Бочковського на посаді, а й уточнив, яку компенсацію йому має виплатити держава. Ось рішення: “Стягнути на користь Бочковського з ДСНС відповідні реквізити середнього заробітку за час вимушеного прогулу від 25 березня 2015 року та 26 квітня 2018 року в розмірі 546 тисяч 273 гривні 72 копійки”. У квітні Адміністративний суд нарахував Бочковському “лише” 463 583,48 гривні, тож новий суд дорахував так, що сума перевищила півмільйона. Усе вірно юридично: раз постановили, що посадовця звільнено незаконно, треба виплатити йому не отриману ним зарплату аж за понад 3 роки. Напевно, згадані високі відомства оскаржать у новому суді й це останнє рішення Апеляційного суду — і щодо грошової компенсації, і щодо звільнення-поновлення Бочковського на посаді. Не марно ж представники МВС заявили на суді, що Бочковський і далі перебуває в статусі звинувачуваного за трьома статтями Кримінального кодексу, серед яких — отримання хабара. На що суд зреагував резонно: мовляв, нехай собі перебуває, а ви розслідуйте далі. Уже четвертий рік поспіль…
w okresie II wojny światowej. 2. Josyp Struciuk (1943 r.), prozaik ukraiński, autor powieści z historii ukraińskiej Chełmszczyzny. Закономірно виникає запитання: чи мав право якийсь хлопчина, котрий народився двома місяцями пізніше трагедії, що відбулася в його селі, щось згадувати про неї? А я ж-то на той час був значно старший (1934. р.н.). Не інакше, як польський писарчук свідомо переплутав цифри, щоб поставити під сумнів мої спогади. Про те, що я тільки “autor powieści z historii ukraińskiej Chełmszczyzny” промовчу. Бо не вигідно згадувати про мій доробок на холмську тему. Цікаво, що Стрільці “do 1947 r. wieś ukraińska w powiecie chełmskim”, а далі: “W dniu 26 maja 1943 r. polskie oddziały partyzanckie dokonały mordu zbiorowego na Ukraińcach zamieszkujących Strzelce. Ofiarami padło ok. 70-70 (може, достатньо одної цифри) osób. Ukraińcy zostali zmuszeni do ucieczki ze swej wsi do Ukraińskiej SRR w dniu 1 listopada 1944 r.” Виникає запитання: то українці виселені були в 1944 чи 1947 році? Де ж правда? І це в 7 рядках польської інформації стільки неточностей. І насамкінець подивіться, що залишилося від колишніх мешканців цього села на їхніх, віками обжитих, теренах. Перед вами залишки православного цвинтаря, бо в селі католицького і не було. Ці декілька родин мурав’яків і поляків хоронили своїх в іншому селі.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
