3 Читацьке віче “Це абсолютно хибна філософія — “Дамо більше, тоді не крастиме”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Правда по-польськи
Слово Просвіти, №33 за 2018 рік
Йосип СТРУЦЮК Фото Ю. ГАВРИЛЮКА
Потрапила мені на очі польська довідка про моє село Стрільці (Strzelce). Так ось там написано: “Do 1947 r. wieś ukraińska w powiecie chełmskim. W 1943 r. wieś zamieszkiwało 528 Ukraińców, 182 Polaków; na Kolonii: 80 Polaków, 70 Ukraińców [APL, zespół 498, sygn. 139, k. 329]”. В цій інформації українців на добрих кілька сотень зменшено, а поляків у селі (без колоніїЇ) було всього 3 сім’ї, котрі, зрозуміло, не могли складати аж 182 особи. Зовсім не згадуються чехи з Моравії (7 сімей) і 2 чи 3 єврейських сімей. Щодо колонії, то знаю лишень те, що працівників при панському дворі, так званих форналів, у селі не поважали, бо ті “тілько по своїх хатах” розмовляли по-українському, а як виходили на панські роботи, то “пшекали”, себто балакали попольському. А далі цікава інтерпретація: я не одноразово подавав спогади, як поляки нищили наше село в травні 1943 року (як бачимо, до так званої “волинської різанини”. Усе було б гаразд, якби не було інформації про те, хто з відомих осіб (на думку поляків) народився в Стрільцях. А тут: “1. Jurij Łukaszczuk (1900-1966), dowódca Ukraińskiej Samoobrony na Chełmszczyźnie
Православний цвинтар. Це, властиво, все, що лишилося від українства.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
