Про читання · “Надзвичайно важливими є елементи народної філософії як українців, так і японців”. 11 · с. 11сторінка оригіналу ↗
«Пасіонарія» Марії Вайно — роман в новелах про січову стрілицю Олену Степанів
Слово Просвіти, №33 за 2019 рік
резонанс в Україні та за її межами.
Наразі авторкою Марією Вайно проведено не одну презентацію та репрезентацію роману; книгу було достойно представлено не на одному фестивалі історичної прози, на творчих зустрічах в бібліотеках, школах, на уроках рідного краю в місті, області та сусідніх областях.
Письменниці Марії Вайно, мисткині в жанрі новели, вдалося філігранно подати саме становлення образу геройки-патріотки через архетипи українства, метафорику мовлення, поетику в прозі – правдиво, безпосередньо в подачі й водночас — велично, що не залишає байдужим читача.
Є твори, які треба мати моральне,
громадянське, авторське право писати, навіть маючи неабиякий письменницький хист, володіючи стилем та знанням теми, відчуттям образу, масштабністю характеру через деталізацію до переконливості, де б не було й штриха неправди, а правда б залишалася в рядках — живою матерією. Це дуже відповідально, клопітно, але втішно, якщо відбулося. А ще, як мені бачиться, так про жінку може писати тільки жінка…
Це твір, який потребував, як каже авторка, неабиякого часу і праці у пізнанні епохи, особистості, багатопроблемності житейського шляху героїні. Прочитано великі стоси книг: історичних, документальних, наукових розвідок; авторка консультувалася з науковцями у Львові і вдячна за науковий супровід художніх деталей у творі зокрема Надії Халак, кандидату історичних наук, старшому співробітникові Львівського відділення Інституту археології та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України та науковцям за діалоги: Ярославу Ляльці (нині покійному), Галині Сварник та Анні Кос.
Дуже цікаво спостерігати динаміку формування особистості в патріотизмі. Авторка уміло виклала той її шлях з дитинства аж до останнього подиху.
Патріотизм Олени (Галі, так її називали вдома) був прерогативою в родині, звідки його справжні витоки, де він формувався в юнацькі та студентські роки, де зріс діяльністю в захисті прав, у боротьбі за рідну землю, якщо за це навіть треба було покласти своє життя.
Є чуття, думки, рядки, які не знайдеш в жодних документах. Тим-то історик і відрізняється від письменника, бо (за Аристотелем) перший пише про те, що було, а другий пише про те, що могло би бути в контексті саме цієї історичної правди. Тому так вражає остання новела “Сповідь”. У ній акумульовано усвідомлення всього життя цієї жінки з дитинства аж до смерті. Ці штрихи усвідомлення — віхи — глиба її сумління, це підсумок, який є чесним зведенням воєдино аж до питальника-підсумка її життя, думок, любові, кохання, праці та боротьби.
Книгу вперше було видано 2012 року. Оце — третє перевидання. Певен, цікава, ненатужна, негромізка і водночас містка подача цього непересічного образу в художньому зрізі буде завжди, особливо в сьогоденні, цікава і для знавців епохи січового стрілецтва, і для ревних поціновувачів неординарної долі цієї української інтелігентки, науковця, воїнки (першого чотаря Галицької армії), політичного в’язня в час поневолення українства; дружини Романа Дашкевича, матері науковця Ярослава Дашкевича і загалом — фантастичної Жінки Олени Степанів.
Читаю — і зачитуюся тією епохою. Вона має багато деталей, які не відомі нашій сучасності. Захоплює те, що вражаючими залишаються рядки новел твору, що не просто оповідають, а колоритними словесними мазками показують картини образні, філософічні, символічні.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
