Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Білінгвізм перекладача — найкраща чи й найголовніша умова якісної перекладацької діяльності”. 13 На перехрестях історії · с. 13сторінка оригіналу ↗

Героїня наших днів

Слово Просвіти, №33 за 2019 рік

“п’ятами з Трої накивав”? Коли піти шляхом пошуку адекватності, то можна втрапити в халепу і лише зрідка досягти якоїсь бажаної поетичності. Румуни, наприклад, “бурлацьку завзятість” Енея означили як “чортисько серед розбишак”; чехи назвали Енея “добрячим пройдисвітом” і “шельмою продувною”; німці пішли ніби легшим шляхом і назвали героя простіше: “сміливіший від усіх”. До “осмалених, як гиря ланців” перекладачі підійшли з деякими домислами, щоб точніше передати саме українськість Вергілієвого Енея. Румуни, наприклад, побачили Енеєве товариство “стриженими наголо”, чехи — “ватагою халамидників”, а німці — “з короткими чубами”, тобто — з козацькими оселедцями. Російська перекладачка тут обійшлася “бритоголовыми голодранцами”, зате для виразів “тягу дати” і “п’ятами накивати” використала деяку творчу адекватність: “Котомку сгрёб и тягу дал” та “грекам пятки показал”. Німцям із виразом “тягу дав”, як видно, щось виявилося невтямки. “Тяга” для них сприйнялася по-буквалістськи і тому в них перемогло дієслово “тягнути”: Еней у них зі своїм військом просто “потягнув”, та й годі. А це далеко не те, що в українській мові “тягу дати”. Хоча над перекладом працювали двоє не просто перекладачів, а білінгвістів. Ірена Качанюк- Спіч і Леонід Рудницький є етнічними носіями української мови, а німецька для них — мова їхньої спеціальності: обоє мають фахові наукові ступені саме з німецької філології. Загалом, білінгвізм перекладача — найкраща чи й найголовніша умова якісної перекладацької діяльності. Тому таким природним сприймається переклад грузинською Амірана Асанідзе, який мав вищу освіту з української філології в Київському університеті, майже бездоганним — російською мовою, оскільки перекладачка Віра Потапова знала українську з дитинства і т. д. Про німецький переклад Качанюк-Спіч і Рудницького я говорив теж у білінгвістичному плані. Хоча в таких випадках ледве чи не першорядне значення має й суто поетичний хист перекладача. Грузин Аміран Асанідзе був поетом від природи (можу підтвердити особистим знанням його неординарної літературної натури), українець Богдан Мельник — теж поет за покликанням і тому його англійський переклад не викликає особливих нарікань. Не були “одномовними” також румунські чи болгарські перекладачі, оскільки, крім своєї, автохтонної мови, знали українську переважно з межової ситуації — тобто виростали, формувалися на прикордонні з Україною. Там мовним елементом націй, які існують по сусідству, виповнена не лише фізична аура, а й внутрішнє єство їх. Як казав найбільший модерніст ХХ століття Джеймс Джойс, у кожної людини навіть кров тече мовою. Важливим, проте (ще раз повторю), в усіх випадках залишається обов’язковий поетичний хист перекладача. Без нього “не вловиться” жодна образна структура першотвору, щоб знайти їй відповідник у мові перекладу. Білоруська мова, скажімо, найбільш близька до української і за семантикою, і за звучанням, однак на буквалістському відтворенні “Енеїди” І. Котляревського білоруський перекладач у жодному разі не спиняється. Тому в нього “парубок моторний” міг би залишитися таким, як як і в Котляревського, але він знаходить для нього суто білоруський образ — “дзяцюк хупавы”. І стає цілком очевидним факт, що над перекладом працював не просто драгоман-тлумачперекладач, а таки поет. Таким же шляхом ішов у своєму перекладі і Аркадзь Кулєшов, який узявся відтворити українську “Енеїду” білоруською мовою практично через століття після з’яви її переспіву анонімного автора. Переклади “Енеїди” іноземними мовами тривають практично до сьогодніш­ Надія ПАСІЧНЯК, голова Вербовецького осередку “Просвіта” ім. Т. Шевченка Українська земля… Славна. Прадавня. Колосиста. Устелена суцвіттям любові й добра, заселена мужнім і терплячим народом. Народом, який має важке історичне минуле та жагуче бажання до свободи. Це волелюбне прагнення успадковано від дідів-прадідів, які воювали за незалежність. І сьогодні ця боротьба триває. Україна в небезпеці. Під кулями, в окопах і наметах, на полях бою і в складі запасу, віддаючи найдорожче — молодість, здоров’я — воюють її славні доньки і сини. Серед них — голубоока красуня з високим почуттям патріотизму, з незвичним для карпатського регіону ім’ям і ще більш незвичайною долею, яку вибрала сама за покликом серця і душі. Це Андріана Сусак, уродженка села Вербовця, вихованка Косівської школи-гімназії, випускниця Київського національного лінгвістичного університету, перекладач іноземних мов за фахом і безстрашний боєць-доброволець батальйону “Айдар”, патріот за покликанням. Пройшла війну на Донбасі. За героїзмі мужність у травні 2016 року нагороджена орденом “Народний Герой України”. Ця неймовірна дівчина поєднала свою долю з бойовим побратимом Максимом Арехтою. У сім’ї підростає надійна зміна — синочок Макар. Про Андріану Сусак пишуть нариси, їй присвячують вірші поети, про неї знімають кіносюжети, її запрошують на зустрічі з молоддю. Андріана — активістка жіночого ветеранського руху, студентка магістратури за спеціальністю “Публічне управління та адміністрування”. Нещодавно у складі делегації українських дівчат-ветеранок відвідала штаб-квартиру НАТО, де розповіла міжнародній спільноті про війну України з Росією. Документальний фільм “Невидимий батальйон” (2017), в якому однією із героїнь є Андріана, переглянули тисячі глядачів України та інших країн світу, зокрема Америки та Канади. Історія не стоїть на місці. В державному календарі з’являються нові дати, зумовлені різними подіями та змінами в суспільстві. Відбуваються урочистості з відзначення Дня добровольця (14 березня) і Дня Героїв України (25 травня). У нинішній політичній ситуації ці заходи не лише данина пам’яті, а й шана героям минулого і героям сьогодення, які віддають усі сили за соборність і незалежність нашої держави, це відзначення нагородами за особливі заслуги перед Батьківщиною. Указом Президента України №71/2019 від 13.03.2019 року Андріану Іванівну Сусак, молодшого сержанта запасу, за особисту мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України, за самовіддане служіння українському народові та з нагоди Дня добровольця нагороджено орденом “За мужність” III ступеня. Пишаємося славною землячкою і віримо, що такі самовіддані люди, як Андріана, змінять нашу країну на краще, адже вони несуть величну місію національної єдності та світлого майбутнього.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин