“Білінгвізм перекладача — найкраща чи й найголовніша умова якісної перекладацької діяльності”. 13 На перехрестях історії · с. 13сторінка оригіналу ↗
Героїня наших днів
Слово Просвіти, №33 за 2019 рік
“п’ятами з Трої накивав”? Коли піти шляхом пошуку адекватності, то можна втрапити в халепу і лише зрідка досягти якоїсь бажаної поетичності. Румуни, наприклад, “бурлацьку завзятість” Енея означили як “чортисько серед розбишак”; чехи назвали Енея “добрячим пройдисвітом” і “шельмою продувною”; німці пішли ніби легшим шляхом і назвали героя простіше: “сміливіший від усіх”. До “осмалених, як гиря ланців” перекладачі підійшли з деякими домислами, щоб точніше передати саме українськість Вергілієвого Енея. Румуни, наприклад, побачили Енеєве товариство “стриженими наголо”, чехи — “ватагою халамидників”, а німці — “з короткими чубами”, тобто — з козацькими оселедцями. Російська перекладачка тут обійшлася “бритоголовыми голодранцами”, зате для виразів “тягу дати” і “п’ятами накивати” використала деяку творчу адекватність: “Котомку сгрёб и тягу дал” та “грекам пятки показал”.
Німцям із виразом “тягу дав”, як видно, щось виявилося невтямки. “Тяга” для них сприйнялася по-буквалістськи і тому в них перемогло дієслово “тягнути”: Еней у них зі своїм військом просто “потягнув”, та й годі. А це далеко не те, що в українській мові “тягу дати”. Хоча над перекладом працювали двоє не просто перекладачів, а білінгвістів. Ірена Качанюк- Спіч і Леонід Рудницький є етнічними носіями української мови, а німецька для них — мова їхньої спеціальності: обоє мають фахові наукові ступені саме з німецької філології.
Загалом, білінгвізм перекладача —
найкраща чи й найголовніша умова якісної перекладацької діяльності. Тому таким природним сприймається переклад грузинською Амірана Асанідзе, який мав вищу освіту з української філології в Київському університеті, майже бездоганним — російською мовою, оскільки перекладачка Віра Потапова знала українську з дитинства і т. д. Про німецький переклад Качанюк-Спіч і Рудницького я говорив теж у білінгвістичному плані. Хоча в таких випадках ледве чи не першорядне значення має й суто поетичний хист перекладача. Грузин Аміран Асанідзе був поетом від природи (можу підтвердити особистим знанням його неординарної літературної натури), українець Богдан Мельник — теж поет за покликанням і тому його англійський переклад не викликає особливих нарікань. Не були “одномовними” також румунські чи болгарські перекладачі, оскільки, крім своєї, автохтонної мови, знали українську переважно з межової ситуації — тобто виростали, формувалися на прикордонні з Україною. Там мовним елементом націй, які існують по сусідству, виповнена не лише фізична аура, а й внутрішнє єство їх. Як казав найбільший модерніст ХХ століття Джеймс Джойс, у кожної людини навіть кров тече мовою. Важливим, проте (ще раз повторю), в усіх випадках залишається обов’язковий поетичний хист перекладача. Без нього “не вловиться” жодна образна структура першотвору, щоб знайти їй відповідник у мові перекладу. Білоруська мова, скажімо, найбільш близька до української і за семантикою, і за звучанням, однак на буквалістському відтворенні “Енеїди” І. Котляревського білоруський перекладач у жодному разі не спиняється. Тому в нього “парубок моторний” міг би залишитися таким, як як і в Котляревського, але він знаходить для нього суто білоруський образ — “дзяцюк хупавы”. І стає цілком очевидним факт, що над перекладом працював не просто драгоман-тлумачперекладач, а таки поет. Таким же шляхом ішов у своєму перекладі і Аркадзь Кулєшов, який узявся відтворити українську “Енеїду” білоруською мовою практично через століття після з’яви її переспіву анонімного автора.
Переклади “Енеїди” іноземними мовами тривають практично до сьогодніш
Надія ПАСІЧНЯК, голова Вербовецького осередку “Просвіта” ім. Т. Шевченка
Українська земля… Славна. Прадавня.
Колосиста. Устелена суцвіттям любові й добра, заселена мужнім і терплячим народом. Народом, який має важке історичне минуле та жагуче бажання до свободи. Це волелюбне прагнення успадковано від дідів-прадідів, які воювали за незалежність. І сьогодні ця боротьба триває. Україна в небезпеці. Під кулями, в окопах і наметах, на полях бою і в складі запасу, віддаючи найдорожче — молодість, здоров’я — воюють її славні доньки і сини.
Серед них — голубоока красуня з високим почуттям патріотизму, з незвичним для карпатського регіону ім’ям і ще більш незвичайною долею, яку вибрала сама за покликом серця і душі. Це Андріана Сусак, уродженка села Вербовця, вихованка Косівської школи-гімназії, випускниця Київського національного лінгвістичного університету, перекладач іноземних мов за фахом і безстрашний боєць-доброволець батальйону “Айдар”, патріот за покликанням. Пройшла війну на Донбасі. За героїзмі мужність у травні 2016 року нагороджена орденом “Народний Герой України”.
Ця неймовірна дівчина поєднала свою долю з бойовим побратимом Максимом Арехтою. У сім’ї підростає надійна зміна — синочок Макар.
Про Андріану Сусак пишуть нариси,
їй присвячують вірші поети, про неї знімають кіносюжети, її запрошують на зустрічі з молоддю. Андріана — активістка жіночого ветеранського руху, студентка магістратури за спеціальністю “Публічне управління та адміністрування”. Нещодавно у складі делегації українських дівчат-ветеранок відвідала штаб-квартиру НАТО, де розповіла міжнародній спільноті про війну України з Росією.
Документальний фільм “Невидимий батальйон” (2017), в якому однією із героїнь є Андріана, переглянули тисячі глядачів України та інших країн світу, зокрема Америки та Канади.
Історія не стоїть на місці. В державному календарі з’являються нові дати, зумовлені різними подіями та змінами в суспільстві. Відбуваються урочистості з відзначення Дня добровольця (14 березня) і Дня Героїв України (25 травня). У нинішній політичній ситуації ці заходи не лише данина пам’яті, а й шана героям минулого і героям сьогодення, які віддають усі сили за соборність і незалежність нашої держави, це відзначення нагородами за особливі заслуги перед Батьківщиною.
Указом Президента України №71/2019 від
13.03.2019 року Андріану Іванівну Сусак, молодшого сержанта запасу, за особисту мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України, за самовіддане служіння українському народові та з нагоди Дня добровольця нагороджено орденом “За мужність” III ступеня.
Пишаємося славною землячкою і віримо, що такі самовіддані люди, як Андріана, змінять нашу країну на краще, адже вони несуть величну місію національної єдності та світлого майбутнього.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
