“Прояви рецидиву можливі, в чому переконуємось сьогодні”. · 15 Пам’ятаємо · с. 15сторінка оригіналу ↗
Сандармох (1937—2019-…)
Слово Просвіти, №33 за 2019 рік
5 серпня 2019 р. виповнилася
82-а річниця трагедії Сандармоху, де у 1937 р. сталінський режим знищував українців, поляків, естонців та в’язнів інших національностей, де вбивали й росіян, які не сприймали злочинну політику Сталіна.
Знаменною подією у вшануванні українських жертв репресій став Пам’ятний Хрест в Сандармоху “Убієнним синам України”. Голова української організації “Калина” в Карелії Лариса Скрипникова увійшла в історію. Завдяки її заповзятливості, патріотизму, щирій українській душі, в урочищі Сандармох з’явився цей величний пам’ятник з граніту, який привезли з Уралу.
Відбулося вшанування загиблих борців за волю, правду, життя. В заходах взяли участь українці Карелії, представники українських організацій Росії, Москви, Санкт-Петербургу, представники санкт-петербурзького
Меморіалу, представник консульства України Олеся Луцинська, представники консульств Естонії, Латвії, Литви, Нідерлан
МІОК Ірина Ключковська.
— Ярославо, як то сталося з твоїм дідусем?
— Мого дідуся Омеляна Колодрубського, юриста за освітою, викладача Вінницького медичного університету, заарештували 1933 року. Першу документальну згадку про нього привезла мені кандидат фізико-математичних наук Тетяна Крушельницька зі своєї прощі 2005 року на Соловецькі острови і в Сандармох — книжку “Убієнним синам України, Сандармох”. Серед сотень розстріляних українців, на 74-й сторінці, власне, згадано прізвище дідуся. І я розпочала пошуки дів, Німеччини, Польщі, Фінляндії, Франції, священники православної, католицької церков.
На мітингу виступила Лариса Скрипникова, було прочитано послання від посольства США. Присутні поклали квіти і запалили свічки пам’яті по невинно убієнним. Біля Хреста отець Леонід провів молитва за упокій душ синів і дочок України.
Час вносить корективи в сучасність. Не було відомого правозахисника Юрія Дмитрієва, який зробив величезну роботу по встановленню самого факту масового вбивства в урочищі Сандармох. Він сидить у тюрмі за надуманим обвинуваченням. Дмитрієва представляла його донька, за “розтління” якої влада його переслідує.
Вже стала звичною відсутність представників влади будьякого рівня. Хоча була певна в архівах України і Росії. У Державному архіві Вінницької області повідомили, що він “був заарештований 10 лютого 1933 р. за звинуваченням, передбаченим ст. 54-2, 54-11 КК УРСР. Постановою судової трійки при Колегії ДПУ від 27 жовтня 1933 р. засуджений до 10 років виправно-трудових таборів”.
Згодом вдалося встановити,
що 20 березня 1934 р. дідуся етапом доставили у Біломорсько- Балтійський табір НКВД, а вже через три роки його, соловецького в’язня, засудили повторно.
— За що? Чому?
родзинка у присутності кореспондентів ТРК “Росія-1”, щоправда без Скабєєвої.
1937 рік увійшов в історію як рік масштабних репресій кривавого сталінського режиму. Чи були б можливі репресії, якби не було мовчазної або немовчазної підтримки народу? Сотні тисяч сиділи в таборах, а мільйони на мітингах таврували ворогів народу, писали доноси. Тож не тільки Сталін і його прислужники несуть відповідальність за масові репресії.
Сполучені Штати скинули атомну бомбу на Японію. В Хіросімі загинуло зразу 70000 людей, у більшості — мирних. Людство ніколи не дійде спільної думки про необхідність, правильність чи злочинність такої акції. Але треба пам’ятати, що мілітаристську політику, піратський напад на
Пьорл-Харбор підтримало японське суспільство, японський народ. Тільки така підтримка стала головним рушієм всієї агресивної політики Японії. Тож весь японський народ ніс на собі відповідальність за політику держави. Теж саме можна сказати про Німеччину.
Але дві держави, два народи пройшли через горнило покаяння, Німеччина — через денацифікацію, Японія — через демілітаризацію, і сьогодні політика цих держав свідчить, що в свідомості людей, менталітеті народів сталися кардинальні, корінні зміни.
Більшовицький режим не впав з неба, революційні зміни
5 серпня 2019 року у Національному університеті “Львівська політехніка” відбулась Міжнародна Акція-Реквієм “Читання імен. Сандармох”.
В Акції-Реквіємі взяли участь працівники Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Національного університету “Львівська політехніка”, ректор НУ “Львівська політехніка” Юрій Бобало, заслужена артистка України Оксана Муха, котрі разом з іншими учасниками Акції- Реквієму зачитували прізвища знищених, закатованих українців, серед яких поет-неокласик професор Микола Зеров; творець театру “Березіль” Лесь Курбас, драматург Микола Куліш; Антон, Остап і Богдан Крушельницькі; письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний; історики академік Матвій Яворський, професор Сергій Грушевський (брат Михайла Грушевського); науковці Михайло Павлушков, Василь Волков, Микола Трохименко, Петро Бовсунівський…
Організатор і модератор Акції-Реквієму — директор
Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з провідним випусковим редактором газети НУ “Львівська політехніка” “Аудиторія” Ярославою Величко, дідусь якої загинув у Сандармосі.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
