“Прояви рецидиву можливі, в чому переконуємось сьогодні”. · 15 Пам’ятаємо · с. 15сторінка оригіналу ↗
Забути не зможемо!
Слово Просвіти, №33 за 2019 рік
— Дозволю собі зацитувати відповідь на моє звернення в Управління ФСБ Росії по Республіці Карелії:
“23 октября 1937 г. Колодрубский Е.Я. был обвинен в том, что, содержась в ББЛАГЕ, систематически среди заключенных проводил контрреволюционную агитацию, критикуя мероприятия партии и правительства…, призывал к борьбе за самостоятельную Украину.
По постановлению Тройки НКВД Карельской АССР от 26 августа 1937 г., Колодрубскому Е. Я. была назначена высшая мера наказания — расстрел, которая приведена в исполнение 04 сентября 1937 года в Медвежьегорском районе. Установленным местом захоронения жертв политических репресий в Медвежьегорском районе является урочище “Сандармох”.
— Там було розстріляно і закатовано 6241 людину 60 національностей, серед яких 677 українців, — про що й розповіла у своєму виступі директор МІОК Ірина Ключковська. Знаєш, під час таких зустрічей, як оця, на якій ми були з тобою присутні, я завжди постійно стежу за обличчями молоді. Стає страшно, що повинні відчувати хлопці та дівчата з приводу таких подій української історії.
— Звичайно, що страшно. У когось загинули діди, у когось —
значно дальші предки. Щодо мого дідуся, то, виявляється, 14 квітня 1989 року його реабілітували. Але — скажи: чи могла ця реабілітація погамувати біль моєї матері, якій на момент арешту її батька було 6 років? Вона не раз згадувала зустріч у вінницькій в’язниці з ним — скатованим, з вибитими зубами… Мама була ще мала, коли прийшов той останній лист із Соловків. Її любий і добрий татусь намалював старенького дідуся з мішком за плечима і підписав: “Отаким, діти, я повернуся до вас…” Не повернувся. А Таня Крушельницька, окрім згаданої книжки про Сандармох, привезла три шишечки, жмут засохлого вересу і білий камінець з Білого моря.
— Щоб ти мала пам’ять про ті страшні роки і дії!
— Так от, 27 жовтня 1997 року на місці того страшного терору відкрито Меморіал. На пам’ятнику викарбували слова: “Люди, не убивайте друг друга!” Встановлено хрести над розстрільними ямами, споруджено дерев’яну каплицю. На галявині встановили поминальні хрести: російський і польський, мусульманський і єврейський пам’ятні знаки, півтори сотні карельських. А українського — не було…
— Тяжка наша дорога. — Безперечно. Для українців дорога до правди була довга й терниста. Здавалося, що нікому до
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
