“Мій шлях до стольного Києва перекритий · гострим камінням, що його насипано недругами · нашого народу і його Святої Церкви”. · 8 Духовний простір · с. 8сторінка оригіналу ↗
Місія, призначена Господом До 30-річчя відродження автокефалії Православної Церкви України Юрій Сорочик про приїзд Патріарха Мстислава до України
Слово Просвіти, №33 за 2019 рік
5—6 червня 1990 року Всеукраїнський Православний Собор УАПЦ зао
— Пане Юрію, наприкінці
1980-х—на початку 1990-х років хвиля національного відродження зачепила не лише громадсько-політичну, а й релігійну сферу життя українського суспільства?
— Святкування 1000-ліття
Хрещення Руси-України в 1988 році надало потужного імпульсу процесу відродження незалежності України, піднесенню національної свідомості її громадян та поставило перед багатьма українськими патріотами питання про повернення до своїх духовних витоків, зокрема відродження Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ).
Центром руху відродження УАПЦ стала Петро-Павлівська церква м. Львова (настоятель — о. Володимир Ярема). 19 серпня 1989 р. священники
Володимир Ярема та Іван Пашуля разом з усією громадою Петро-Павлівського храму заявили, що виходять з-під юрисдикції чужоземного релігійного центру — Московського патріархату. Слідом за Петро-Павлівською парафією одна за одною переходять до складу УАПЦ й інші громади Львова, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської областей. Цей рух поступово став масовим. Загальний ентузіазм, віра в початок національного пробудження, чистота помислів і намірів загалу вірних допомагали долати пере
Київ, 20 жовтня 1990 р.
шкоди й спричинили бурхливе відродження УАПЦ в Галичині. Власне тоді, 1989-го, на богослужіннях почали поминати митрополита УПЦ у США та УАПЦ в українській діаспорі Мстислава (Скрипника).
— Офіційну мету приїзду Патріарха Мстислава в Україну су
Київ, 20 жовтня 1990 р.
часні науковці у своїх дослідженнях сором’язливо замовчують, а саме ці події могли б пролити світло на справжнє становище і розвиток Української Автокефальної Православної Церкви, систематичні спроби її знищення, показали б справжніх послідовників боротьби за відродження єдиної Помісної Української Церкви Володимирового хрещення.
— У радянські часи процес в’їзду емігрантів до СРСР суворо контролював
КДБ. У 1990-му вірні УАПЦ неодноразово домагалися дозволу на в’їзд до країни Патріарха Мстислава. З цього приводу 1 червня 1990 року митрополит
Мстислав (Скрипник) надіслав Президентові СРСР
Михайлові Горбачову листа, в якому писав: “…Не можу зрозуміти, чому саме моя особа досі знаходиться в реєстрі персон “non grata” і чому власне цей реєстр МЗС СРСР ще діє?”. Відомо, що тоді такі рішення ухвалювались на найвищому рівні — особисто Генеральним секретарем ЦК КПРС (1985-1991), Президентом
СРСР (1990-1991)
М. Горбачовим.
— Уряд СРСР відмовлявся надати митрополитові в’їзну візу?
— Саме так. Тож я надіслав до консульського управління Міністерства закордонних справ СРСР листа такого змісту:
Начальникові консульського управління Міністерства закордонних справ СРСР тов. Зеленову В. М.
5—6 червня 1990 року в м. Києві відбудеться перший Всеукраїнський Собор Української Автокефальної Православної Церкви, на який з’їдуться православні віруючі з усієї України. Ця подія відіграватиме дуже важливу роль в історії України.
Українська громадсько-політична організація “Рух” надіслала в США (штат Нью-Джерсі, Саут-Баунд-Брук) запрошення для голови УАПЦ митрополита Мстислава, архієпископа Константина, архімандрита Андрея. З огляду на дуже складну, напружену ситуацію між віруючими православними і греко-католиками на Україні, а особливо в західних її областях, я вважаю, що така особа, як митрополит Мстислав, який має авторитет і повагу як в однієї, так і в другої сторони, може налагоди
Полтавці вітають Патріарха Мстислава.
Київ, 20 жовтня 1990 р.
Зустріч Патріарха Мстислава (Скрипника)
біля трапа літака, ліворуч — Юрій Сорочик.
Київ, 20 жовтня 1990 р.
ти діалог між конфесіями і своїм досвідом (а йому 92 роки, 48 зних він віддав Церкві) допомогти у розв’язанні релігійної проблеми у нас на Україні.
Але, як мені стало відомо, дозволу на в’їзд у СРСР митрополитові Мстиславу Міністерство закордонних справ не дало.
Зважаючи на сказане вище,
прошу Вас від імені своїх виборців і православних віруючих вирішити питання про дозвіл на в’їзд в СРСР митрополита Мстислава.
Народний депутат СРСР
Ю. Сорочик.
— Ви були наймолодшим народним депутатом СРСР, але попри свої лише 24 роки доклали максимум зусиль для розбудови майбутньої Української держави…
— Так склалося, що я був співавтором Закону “Про вибори народних депутатів України” (1989 р.), членом Комітету Верховної Ради СРСР з питань законодавства і законності, головою підкомітету, входив до складу Міжрегіональної депутатської групи (МДГ) народних депутатів СРСР, до якої входили Андрій Сахаров, Галина чно проголосив Блаженнійшого митрополита УПЦ у США та УАПЦ в діаспорі Мстислава Патріархом Київським і всієї України. Міністерство закордонних справ тодішнього СРСР не дало візи Предстоятелю УАПЦ: навіть у часи перебудови його ім’я перебувало в “чорному списку”, як “персони нон ґрата”. “Мій шлях до стольного Києва перекритий гострим камінням, що його насипано недругами нашого народу і його Святої Церкви”, — писав щойно обраний Патріарх у посланні до Святого Собору.
Вірні Української Автокефальної Православної Церкви домагалися дозволу на в’їзд до СРСР Патріархові Мстиславу (Скрипнику). Рішення ухвалювалося на найвищому рівні — особисто Михайлом Горбачовим під персональну відповідальність Юрія Сорочика, учасника бойових дій в Афганістані, обраного 1989 року народним депутатом СРСР. Про це й ведемо мову з керівником секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції Юрієм Сорочиком.
Козацька молодь зустрічає Патріарха Мстислава.
Тисячі мирян зустрічають Патріарха Мстислава.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
