Пошта “СП” · “Будьмо ж у єдності, будьмо стійкими, вірними ідеалам козацького роду і християнської віри”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
“Я наш нарід цілим серцем люблю…”
Слово Просвіти, №33 за 2024 рік
Дмитро НИКИФОРЯК Фото кіностудії “Черемош”
Біля пам’ятника Юрію Федьковичу вм. Вижниця, в день сповнення 190$ї річни$ ці з дня його народження, 8 серпня відбув$ ся захід, який відкрили знані митці слова і пісні Михайло Ковалюк та Ольга Дроняк. Учасники дійства духовно збагатились, відчули, що українське слово вічне і кра$ сиве, як і Україна. Ця дата стала яскравим спалахом нашої духовності і патріо$ тизму, який залишиться в серці кож$ ного назавжди. У той час, коли ми відзначаємо 190$ту річницю від дня народження Буковинського Кобзаря, на нашій землі триває страшна війна. Сили зла не можуть змиритися з історичною правдою нашого народу. Наша рідна земля потребує захисту, а ЗСУ – під$ тримки і допомоги від кожного з нас. Присутні помолились за наших за$ хисників, які проливають кров, захи$ щаючи цілісність рідної землі, вшану$ вали пам’ять полеглих українських воїнів-Героїв хвилиною мовчання, промовили молитву “Богородице, ді$ во, радуйся, благодатна Маріє”. Звучала фонограма вірша Ю. Федьковича “Оскресни, Бояне”:
Лілія СЛЕДЗІНСЬКА, голова ТО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, м. Кременець
Упродовж кількох днів живу під вра$ женням дива, яке не так часто трапляється в моєму рідному містечку Кременці, що розкинулось над забутим, засміченим рус$ лом прадавньої бурноплинної річки з ле$ гендарною назвою Ірва. Поспішаючи до “Просвіти”, я раптом побачила гурт хлоп$ чиків в одностроях – голубих, як наше не$ бо синє, футболках. “Хто ви? Звідки ви?” – запитала і у відповідь почула моєю рід$ ною українською: “Ми з Миколаєва!”. “Привіт! Привіт!” – закричала я їм услід, і раптом усі 34 хлопчики і троє старших повторили моє “Привіт! Привіт!”, йдучи, не зупиняючись, піднявши вгору руки! Це був сигнал єднання Заходу і Півдня нашої зраненої України. Кілька днів я уважно стежила за тим, яку грандіозну високопатріотичну роботу проводять троє дорослих у цій групі. Це тренери футбольного табору, які приїхали до нас з метою оздоровлення майбутніх футболістів – хлопчиків із Миколаєва: Олександр Тимоша, Сергій Поздняков і Віктор Коломейченко. Вони працюють із дітьми футбольної школи “Лідер” у леген$ дарному причорноморському місті Мико$ лаєві, місті кораблебудування і героїчного сьогодення. Адже коли до околиць цього багатотисячного населеного пункту під$ ступили рашисти, щоб взяти його без бою, назустріч розлюченій орді вийшли всі жи$ телі: чоловіки, жінки і навіть діти. Не осмі$ лились кати, жадібні до кровопролиття, стріляти в безневинних, але надзвичайно
Оскресни, Бояне, ни бійся нічого Ни бійся московськой окови Слав’яне жиют ще, руснаків є много Шо вмерти за тебе готови. Творчість, життєвий шлях Ю. Федьковича додають нам сили духу, щоб побороти московську нечисть на рідній землі. Учасники свята виконали Гімн України. Слово надали представникам місцевої влади: заступнику голови Вижницької міської ради Сергію Колотилу, заступнику голови Вижницької районної державної (військової) адміністрації Валерію Вятковському, голові Вижницької районної ради Михайлу Андрюку. У своїх виступах вони були одно$ стайними в тому, що Федькович – один із найвизначніших поборни$ ків соборності українських зе$ мель, незалежності України. В ім’я здій$ снення цієї мрії він жив і працював. У цей важкий час нам допоможе перемогти во$ рога тільки єдність всіх українців, під$ тримка ЗСУ, щоденна самовіддана праця на перемогу. У своєму виступі заслужений журна$ ліст України, відомий поет, публіцист, гро$ мадський діяч Степан Кириляк висвітлив нові сторінки творчості поета, будучи щи$
ро переконаним у тому, що “в науці, у розраді України до$ ля…”. Саме тому Юрій Федь$ кович багато зусиль віддав справі народної освіти на Бу$ ковині. Автор цих рядків у своєму виступі відзначив, що твор$ чість Ю. Федьковича, його просвітницьку роботу, вміння передбачити події високо оці$ нив український поет-патріот Дмитро Павличко. Він, зокре$ ма, сказав, що в українській лі$ тературі є три пророки: Тарас Шевченко, Іван Франко і Юрій Федькович. Читаючи його поезії, драматичні твори, статті, ми в цьому переконуємось. У 1869 році він на$ друкував статтю німецькою мовою “Щоб не було запізно”, в якій застерігав Європу від того, що москва схоче розширити свої кордони аж до Дунаю. Федькович не по$ милився, а Європа, як і в той час, так і те$ пер, в час російської війни, проявляє слаб$ кість і небажання назавжди побороти ро$ сію. Хоч поет не відчув на собі всієї крива$ вої жорстокості російської імперії, як Т. Шевченко, але його волелюбна гуцуль$ ська душа і серце боліли, бо страшне зло несе росія. У своїх поезіях він писав: Москалисько, як вовчисько, Лупає очима І з кровавим кнутом Грозить за плечима. Ю. Федькович високо оцінив про$ роцтво Т. Шевченка: “Нам великого про$ рока дав Небесний Владика, а чи шанує$ мо ми його заповіти?” — звертався він до українців, до їхніх нащадків. У виконанні заслуженого працівника культури України Михайла Ковалюка щемно прозвучали слова з вірша Ю. Федьковича “Пречиста діво, радуйся, Маріє”: Пречиста Діво, радуйся, Маріє! Он молод жовняр ляг си на мураві, Личко студене, шати’му кроваві, — Розстрілен нині, бо – самий не вміє… Як уродженець Буковини Ю. Федько$ вич з гордістю говорив: “Моє щастя в Бу$ ковинських горах, а коли не в горах, то тридцяти чотирьох хлопчиків. Я ніколи не забуду того, як кожен із них, хвилюю$ чись та з великою гордістю, щось розпо$ відав про свого тата. Ми сфотографува$ лись, і я час від часу розглядаю дорогу мені світлину. Просвітянка Кременця Валентина Іва$ щук у поезії “Очі – дзеркало душі” кілько$ ма рядками вірша сказала все про те, що переживали в той час і переживають діти Батьків – Воїнів України – сьогодні. Багато прочитаєш по обличчю… Прихована в очах людини суть… Незабутній момент відбився в очах кожного з хлопчиків – синів Батьків – Во$
все-таки в Буковині межи Дністром і Пру$ том. Не знаєте, ви, любі мої, кілько там краси та поезії… Нема кращого понад гу$ цульські гори”. Про це розповіла у своїх співанках про Федьковича відома україн$ ська співачка, заслужена працівниця куль$ тури Ольга Дроняк, акомпонував їй на дримбі голова Вижницького товариства “Гуцульщина” Василь Марчук. Поетеса з Іспаса Олена Швейко декла$ мувала власні вірші-посвяти Буковин$ ському Соловію. У її творчому доробку чи$ мало поезій про нього. Молода виконавиця українських пі$ сень, декламаторка віршів, коректорка відділу комунікації та брендингу ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ксенія Попович емо$ ційно прочитала вірш Ю. Федьковича “Україно, запороже” та заспівала пісню “Україно, моя любов”. Ведучі завершили літературне свято словами: “І ми, живі, молімось за те, щоб вистачило нам духу, сил у зміцненні неза$ лежної вільної України. Найкращих своїх синів ми втрачали на цій довгій і трагічній дорозі боротьби. Хіба наша історія ще ма$ ло вчила нас? Будьмо ж у єдності, будьмо стійкими, вірними ідеалам козацького ро$ ду і християнської віри”. Болем озивались ці слова, бо син Ми$ хайла Ковалюка, капітан, командир роти Петро Ковалюк поклав своє життя за Ук$ раїну в боротьбі з російськими окупанта$ ми. Він, як і тато, любив поезії Ю. Федько$ вича і декламував їх для нас з вами. Трагіч$ но і одночасно велично переплелася твор$ чість Буковинського Кобзаря з сучасною доленосною історією України.
їнів Світла, які там, на передовій, творять дива… Вдивіться в очі кожного із них, роз$ гляньте уважно світлину, яку я пропоную до статті. Зустрівшись наступного дня, що був останнім у їхньому відпочинку в моєму рідному Кременці, ми обмінялись футбол$ ками. Назавжди залишаться в моєму серці ді$ ти з Миколаєва – міста-Героя України. Вірю, що в майбутньому зустрінуться таборяни з “Лісової школи на Вірлі” з уч$ нями футбольної школи “Лідер”, і їхня дружба буде навічно.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
