Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Кожен має вибір, від якого залежить, як йому жити, які пріоритети обирати, як вчинити краще”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

“Тож вірю, що в людях світитимусь…”

Слово Просвіти, №33 за 2024 рік

Завершився П’ятий Всеукраїнський фестиваль-конкурс хорового мистецтва імені Івана Сльоти “А льон цвіте”. Анна ЛИПСЬКА Фестиваль проходив в онлайн-форма$ ті, у трьох номінаціях – “Хори”, “Ансам$ блі” та “Художнє слово”. Пісенні компо$ зиції на слова та музику Івана Сльоти представили 22 хори з усієї України, а 20 читців продекламували вірші, які досі не звучали для широкого загалу. Перше місце серед хорів отримав На$ родний аматорський хор “Чорнобривці” з Рівненщини, керівник – Леонід Сітов$ ський. Гран-прі отримав хоровий колектив “Криниченька” (Житомирщина), керів$ ник – Іван Красовський. Були й дебютан$ ти: хорові колективи Львівщини та міста Кривий Ріг. Серед ансамблів було три рівноцінних колективи, що виступили в трьох різних жанрах: традиційному, фольклорному та малій формі. Усі три колективи – “Родо$ від” з Волині, “Молодички” та “Дзвін” з Житомирщини – посіли перші місця серед ансамблів. Почесне журі в номінації “Художнє слово” очолила голова Житомирської об$ ласної організації Національної спілки письменників України Світлана Гресь (Штатська). Переможців серед читців ви$ значали у трьох вікових категоріях. Най$ молодшими учасницями були першоклас$ ниця ліцею № 36 з Житомира Марійка Ба$ бушко, Кирило Коваль із житомирського ліцею № 20 (з родини переселенців) та Ан$ на Сабадош із Закарпаття. Дружина митця Валентина Бартош$ Сльота щиро подякувала учасникам кон$ курсу, керівникам пісенних колективів, поважному журі конкурсу, очолюваному головою Національної музичної спілки України Петром Андрійчуком, членам Фестиваль5конкурс. Червень 2024 р. оргкомітету конкурсу Віктору Луценку та Маргариті Моісеєвій. За підтримку та сприяння у проведенні конкурсу – Жито$ мирському міському голові Сергію Сухо$ млину та начальнику управління культури міськради Ілоні Колодій. “Слово Івана Сльоти не тільки про$ мовляє, воно співає, воно дзвенить, воно палає любов’ю до рідної землі, народу, йо$ цьому полягає режисерська інтерпретація. На перший погляд здається, що в казці працювати легко, але це не так. З акторами ми працювали довго, навіть лишалися ок$ ремо, після репетицій. Багато в чому завдячую художниці Таї$ сії Карась. Анімацію робив Андрій Фішер. Завдяки цій творчій команді все склалося. Дуже тішить, коли є результативний діалог із художником, коли режисер цінує роль художника, а художник – режисера. Не бу$ ло такого, що хтось хотів виокремити свою роботу. Все робили разом. Можу щиро по$ бажати іншим режисерам такої співпраці. Я розповіла Таїсії свою ідею і бачення, вона погодилися працювати. Прочитавши оригінал твору, сказала, що їй більше імпо$ нує моя сценічна версія. Вибір костюмів виявився “складанням пазлів”. Намагалися максимально вико$ ристати ті матеріали, що були в театрі. Пе$ решивали з того, що було. Музику до вистави написав молодий талановитий композитор Єгор Литвинов. Багато працювали над піснями. А пласти$ кою займалася хореографка Анастасія Ко$ лесник. Працюю з нею не вперше. Слава Богу, все вдалося. Зізнаюся, процес створення вистави був непростим, але важливішим є резуль$ тат. Дякую всім, хто не побоявся трудно$ щів. Особливо хотіла б подякувати світло$ вому та костюмерному цехам. Окремі слова подяки виконувачці обов’язків директора – художнього керів$ ника театру Марії Кривенко за розуміння та допомогу у створенні вистави. У грудні цього року має відбутися прем’єра моєї вистави в театрі “Особисті”. Свого часу один із моїх викладачів сказав, що українці – мелодраматичний народ. Нам треба посміятися і поплакати. Саме та$ Відкриття пам’ятника. 2 липня 2024 р. го сучасної і минулої історії. Слово дає на$ дію на перемогу в цій кривавій війні в наш нелегкий час”, – звернулася до учасників та слухачів конкурсу заслужена артистка України Валентина Бартош-Сльота. На$ самкінець вона процитувала рядки з авто$ біографічної сповіді Івана Сльоти: Я прагнув підняти простіш якомога На високолюдські духовні щаблі І те, що від матері, й те, що від Бога, І те, що у мене від Сонця й Землі. Тож вірю, що в людях світитимусь доти, Допоки над морем пісенних сердець Горить десь на древку високої ноти Бодай хоч малесенький мій прапорець. кою буде нова мелодраматична історія з віч$ ними цінностями – сім’я, любов, стосунки. Роботу над виставою прокоментував ви< конавець головної ролі актор Сергій Бобко. – З режисеркою Ольгою Оноприюк були знайомі раніше, але не доводилося разом працювати. Вона запропонувала взяти участь у проєкті, цей матеріал мене дуже зацікавив, бо порушені теми актуаль$ ні і для підлітків, і для дорослих. Дуже цікава і сама роль. Чогось подіб$ ного я ще не грав. У першій частині виста$ ви треба було грати жорстокого хлопчика. Образ давався непросто, оскільки мені ця риса непритаманна. Сподіваюся, що я зміг подолати труднощі, які виникали під час роботи над виставою. Найскладніший момент – перевтілен$ ня у потворного, але доброго в душі. За од$ ну хвилину треба переоцінити свої життєві цінності та відтворити це. Такий момент став для мене не тільки найскладнішим, ай найцікавішим. З режисеркою було комфортно працю$ вати. Вона давала можливість створювати свій образ самому, а потім допомагала і спрямовувала в потрібне русло. Я готував$ ся вдома і приходив на репетиції вже зі своїми ідеями. Довго обговорювали. Щось підходило одразу, щось відкидали. Мето$ дом проб ми дійшли до результату, який маємо. Над роллю Зоряного хлопчика можна працювати все життя. Тому, напевне, ніко$ ли не буду задоволений своєю роботою на сто відсотків. Вважаю, що всі ми достойно проявили себе. Часу на створення вистави було не так багато, виникали певні проб$ леми. Але все, що залежало від акторсько$ го складу, – зробили. Сподіваюся, що в майбутньому ця вистава буде розвиватися, набирати обертів і ставатиме ще кращою.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин