Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Пережили Голодомор і Чорнобиль У Луцьку відбулася зустріч з письменниками Володимиром Шовкошитним і Павлом Мовчаном

Слово Просвіти, №33 за 2024 рік

Тетяна МАРКОПОЛЬСЬКА, журналістка У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків запрошені гості презентували свої книги й дискутували про втрати й здобутки України. Зокрема, говорили про історичні міфи, які століттями нав’язували вороги. “Є купа народу, яка страждає за СРСР. То чому ми раптом надумали, що нам щось інше треба? Нам, українцям, очевидно, потрібно створити свою державу. Немає кращої форми самоорганізації життя народу, як власне національна держава. Зверніть увагу, я сказав слово “нація” і сказав слово “народ”. Чому? Тому що за народ відповідає країна, а за націю відповідає держава. Національність і нація – різні речі”, – розпочав дискусію видавець та політолог Володимир Шовкошитний. 33 роки тому пан Володимир як народний депутат України став співавтором Акта проголошення незалежності. У 2022 році він разом з синами та племінником взяв зброю. “Чи вартували ті біди проголошувати незалежність, ставати самостійними, брати на себе купу проблем? Відповідь проста: воно того було варте”, – сказав письменник. Національною ідеєю для пана Володимира є повернення суверенітету над всією територією України, раніше окупованою росіянами. Але після перемоги ідея має змінитися. “Після війни ми станемо унікальною нацією у світі. Ми одразу отримаємо статус держави, яка подає приклад. Отже, тоді формулою нашої національної ідеї має стати: “Україна – майбутній наставник нової європейської цивілізації”. Це авторитет, це визнання світом того, що зробила Україна для захисту справедливості, правди, захисту світла від темряви”, – заявив він. Павло Мовчан наголосив на важливості збереження історії від вигадок та міфологем наших противників. Продовження на стор. 2 РОМАН ГОРАК 12–13

с. 2 · сторінка оригіналу ↗

Закінчення. Поч. на стор. 1 “Професор Леонід Залізняк придумав міф, що трипільці – це саніти, на підставі лише одного факту: стародавні глиняні фігури людей мають таку ж форму носа, як у санітів. А вона такою була, бо майстер ліпив його в останню чергу натиском пальця. Всі наші історики, які мають від$ ношення до Трипілля, кажуть: “Почекай$ те. Авраам ще своїх кіз не пас на Синай$ ському півострові. Ще не було тих, кого ви вважаєте прабатьками”, – сказав Пав$ ло Мовчан. Поет погоджується з тезою американ$ ського історика Тімоті Снайдера про те, що в Україні кожен міф знаходить підтвер$ дження. “Снайдер застерігає євреїв: не зазіхай$ те на Трипілля, у вас розбіжність у два ти$ сячоліття. А нам кажуть, що ми не маємо до нього жодного стосунку, що ми молод$ ші брати слов’ян! Та останні дослідження німецьких антропологів доводять, що 57% українців зберігають у своєму матеріалі ДНК найпервинніші трипільські ознаки”, – додав поет. Чорнобиль, космонавт і кров Володимир Шовкошитний розповів про свої книги – роман “Чорнобиль: я ба$ чив” та трилогію “Кров свята”. Він був єдиним письменником, який працював на Чорнобильській АЕС інженером. Атомці він віддав 11 з половиною років. З них пів$ тора року очолював групу ліквідацій на$ слідків аварії. Згодом він створив Міжнародну орга$ нізацію “Союз Чорнобиль” й став її прези$ дентом. Свій досвід він передав у романі тав сценаріях до фільмів “Поріг” і “Чорно$ биль, трагедія і надія”. “Я знав усіх тих людей, які працювали в ніч аварії. Всі ці люди, які працювали на блочкових щитах, були молодшими за ме$ не за стажем на блоці. Я знав усіх трьох, яких зробили винуватцями: директора, го$ ловного інженера та його заступника. Чор$ нобиль – останнє попередження для людства, що не можна плескати Бога по плечу. Бог творив, а ті, хто розчепив першу основу атома, ті руйнували, і в цьому вели$ ка різниця”, – сказав пан Володимир. На прикінцевих сторінках його книги є світлина автора з першим космонавтом, який ступив на Місяць, Нілом Армстрон$ гом. “Чого ти тут? Де Америка, де Місяць, а де Чорнобиль”, – запитав його я. Він каже: “Я був на орбіті, бачив Землю. Вона пре$ красна. Я бачив, як моря живляться із рік, я бачив твій Дніпро… Я хочу подякувати вам, українцям, за те, що в кінці другого тисячоліття ви спромоглися відродити власний голос у вселюдському хорі наро$ дів”. “Та ти поет”. “Злітай на місяць, теж поетом станеш”, – розповів про знайом$ ство з американцем Шовкошитний. Письменник підтримував зв’язок з космонавтом до останнього. У 2012 році Володимир вирушав до Америки для пре$ зентації на той час дилогії “Кров свята” й за тиждень до від’їзду дізнався про смерть Ніла. Його прийняв океан, бо саме так хо$ вають офіцерів морської авіації, а ним був Армстронг. Павло Мовчан зазнав наслідків Чорно$ биля. Із запаленням легень його відправ$ ляли до клінік. Кілька разів у тіло поета вводили нову кров, а перші два тижні ліку$ вання чоловік не міг лягти, бо починав за$ дихатися. “У мене було відчуття кінця світу. Ра$ зом з Чорнобилем я бачив кінець україн$ ської нації. Цьому відчуттю я присвятив поему “Вогонь”, про те полум’я, що пали$ ло нас”, – сказав Павло Мовчан. Трилогія Шовкошитного “Кров свята” розповідає про події Другої світової та УПА на Волині: Колківську та Олевську республіки, Тараса Бульбу-Боровця і його Поліську Січ та “художню правду” про польську війну. Як зазначали упівці, третя війна з поляками була непотрібною. Проте вона сталася, бо поляки вважали, що ма$ ють право на власну державу, а українці – ні, тому називали західну частину України – Східними кресами. “Сьогодні наш шлях в Європу лежить через Польщу. Ми мусимо знайти порозу$ міння з поляками. Але порозуміння – це не значить кланятися. Значить розуміти, пробачити й відпустити. Це дорога з дво$ стороннім рухом: ми у них, вони у нас. Бо не в нас це почалося. Почалося з їхньої па$ цифікації та різанини на Холмщині”, – пояснив пан Володимир. Трилогія отримала свою назву через фі$ лософську дискусію, що людство “найкра$ ще мислить кров’ю”. Адже всі цінності до поколінь переходять через неї. Література Павла Мовчана та зв’язок зі Стусом Відвідувачам Павло Мовчан привіз свої збірки поезій “Материк”, “Білі лінії” та “Був день – пам’ятаєш плазучого змія?”. Як розповів Володимир Шовко$ шитний, він вирішив сам видати доробок свого колеги й присвятити ювілею Мовча$ на. Дізнавшись, що в шухляді лежить три рукописи, вирішив випустити їх одразу. “Павло мені каже: “Так часу ж немає”. Я йому: “Це для тебе мало часу, для мене достатньо”. Це були перші три поетичні книги, які я редагував. Я виписував у блок$ нот безліч неологізмів, яких як письмен$ ник і не зустрічав раніше. У нього кожна метафора — це початок наступної… У ньо$ го стільки варіантів уже відомих нам слів, що дивуєшся. Навіть у мого улюбленого поета Василя Стуса їх не так багато”, – промовив видавець. Зі Стусом Володимира пов’язує історія його перепоховання з табору для по$ літв’язнів у селі Кучино Пермської облас$ ті. Його ж і організував Шовкошитний. Для цього він власноручно виготовив цин$ кову труну на заміну дерев’яній. “Я відкрив віко і побачив, що тіло, пролежавши майже п’ять років, не зазнало тління. Через одну могилу від нього лежав Юрій Литвин. Коли ми підняли труну, 15 нує українців, де б вони не були”, – сказала керівниця Руху “Єдині” Наталка Федечко. Перед початком забігу учасники вша$ нували хвилиною мовчання пам’ять загиб$ хвилин текла рідина. А коли відкрили кришку, то там таке побачили, що пів року після того заплющуєш очі і не можеш спа$ ти”, – розповів він. Пережити Голодомор і втекти від переслідувань Павло належить до другого покоління генерації Мовчанів. Усі його старші брати, сестри, дід і бабуся померли через Голодо$ мор у 30$х роках. Лише сестра Мотря зали$ шилася жива. У 1933 році її вивезли до од$ ного зі шпиталів, сподіваючись, що хтось із добрих людей підбере дитину. Мотря зникла, але часто приходила в сни матері у різних образах – то молодою дівчиною, то як виходить заміж, то народжує дітей. Че$ рез це рідні були впевнені, що загублена Мотря вижила. Чоловік пережив голод 46$47$го року. Щоб якось знаходити сили, хлопець ходив у підлісок по липове листя. Мати сушила їх, перетирала, додавала висівок і робила зних коржики. Та навіть голодним їх було важко їсти. “У 1947 році по селу їхала група людей, які вже помирали. Я був одним з тих, при$ речених на загальну яму, проте вижив. Ці спогади я відтворив у поемі “Материк”, – розповів він. За однойменну збірку Павло Мовчан отримав звання лавреата Державної премії України імені Тараса Шевченка у 1992 ро$ ці. Автор поезій переконаний: якщо пи$ шеш правду, Господь диктує слова. Мовчана “пасли” охоронні органи у 60$х роках. Як розповів Володимир Шов$ кошитний, чимало філологів з другого$ третього курсу вербували в КДБ. Їхнім зав$ данням було відшукати “антисовєтчину” у віршах Павла Мовчана. “Багато з них до цього часу не вийшли з дурки. Бо розібратися з цим нагромад$ женням метафор Павла Мовчана і знайти, за що його посадити, було складно. Відчу$ вають, що щось є, а що саме — знайти не можуть”, – відповів видавець. Павлові Мовчану довелося багато ро$ ків переховуватися від переслідувань, тож чоловік об’їхав увесь Радянський Союз, шукаючи саме українські осередки. У Во$ логді та на Новгородщині він виявив, що жителі використовують багато україн$ ських слів. “Новгородщина не має жодного відно$ шення до тієї країни, яка називала себе Ве$ ликоросією. Там були два польські племе$ ні в Новгорії. А на Московії ніякого шлях$ танства не було в природі”, – заявив Шов$ кошитний. Присутнім Павло Мовчан зачитав пое$ зії зі збірок. Після презентації охочі могли придбати видання. Як зазначили їх автори, гроші з продажу книг віддають на потреби ЗСУ. Тетяна МАРКОПОЛЬСЬКА лих воїнів, борців за незалежність України та громадських активістів, які обстоювали право української мови на життя. Власн. інф.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин