Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Фестивалі · “Часом здається, що тут Роман залишив небесний ліхтар, аби ми не боялися і не блукали”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Повернення землі

Слово Просвіти, №33 за 2024 рік

Галина ДАЦЮК, журналістка, м. Київ Вільна людина Роман Ратушний залишив нам місце сили – Протасів Яр, з крутогорами, залісненими буком, вербою, явором, акацією, помережаний стежками і видолинками. Здалеку – Смарагдовий Острів, на якому хочеться жити у свободі. Тут поміж листям і травинками відчуваєш Романове світло. Його добувають бджоли, перетираючи лапками пергу. Несуть на плечах маленькі мурахи. Світло викрешує у дзьобиках солом’янське птаство і ловлять місцеві коти… Часом здається, що тут Роман залишив небесний ліхтар, аби ми не боялися і не блукали. А окрилені збиралися на Галявині, де віднедавна живе дивовижний Фестиваль “Протасів Яр” – у Романову пам’ять… “Я казала: Ромо, тебе, мабуть, підкинули інопланетяни, тому що ти на нас не схожий… цією абсолютною чистотою серця… Я це завжди відчувала, що він вищий, чесніший, розумніший, глобальніший за нас... Ми просто звичайні люди, він був незвичайний”, – з інтерв’ю Романової мами, письменниці Світлани Поваляєвої журналістці Мирославі Барчук. Третій день Фестивалю “Протасів Яр” минав під знаком “Повернення землі”, захисту природи під час війни, відновлення і збереження наших заказників, розмінування південних чорноземів… І ми, звичайні люди, прийшли на Романову галявину послухати і поміркувати, як повернути до життя втрачений рай. До пізнього вечора тривали розмови та обійми. Земля, слухаючи, віддавала нам свої тепло і любов. На килимках тихенько лежали малюки, які ще не навчилися ходити ні по травичці, ні по Солом’янській вулиці. Пес, влігшись біля стільчика, терпляче виглядав першу зірку. А зовсім надвечір заграли музики, люди зняли взуття і пішли танцювати, прогріваючи землю голими п’ятами. Білі намети на припонах завзято похитувались в такт. І не було щасливішого місця, ніж п о - в е р н е н а нам Романова земля. Обійняла маму незвичайного сина і дякувала, дякувала... за Романове світло... за його любов, що не минає, за Смарагдовий Протас, який став місцем нашої сили і Романовим безсмертям. Я ж знаю, що незвичайних синів можуть народити тільки незвичайні мами. Дякую режисерці Ользі Самолевській, що увічнила радісні моменти “Повернення землі”. Нам її ще повертати!.. Фото Ольги Самолевської та з відкритих джерел

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин