Суспільство · “Велично і урочисто пролунали рядки духовного гімну “Боже, великий єдиний, нам Україну храни”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Україна є, Україна буде!
Слово Просвіти, №33–34 за 2026 рік
23 серпня в Національному Шевченківському заповіднику у Каневі відбулося величне пошанувальне дійство, присвячене Дню Державного Прапора України та Дню відновлення Незалежності України.
Україна є, Україна буде! Україно-мати, тобі вірять люди! Україна є, Україна буде! У вишневім квіті найдорожча в світі! Зоя Ружин
Щороку в Каневі на Чернечій (Тарасовій) горі у святковий День Державного Прапора та напередодні Незалежності України відбувається вшанування батька і пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка. У дні війни особливо гостро відчувається потреба в утвердженні безсмертного спадку, пам’яті про одного з фундаторів національної гідності і незалежності українців – Тараса Шевченка. Прагнення агресора не лише кровопролиттям привласнити нашу землю, а й денацифікувати державу Україна – згуртовує свідомих українців, соратників, міжнародну спільноту до протистояння насиллю, до вшанування геніїв, патріотів рідної землі та її визволителів. У ці непрості для нашого народу дні велася підготовка до гідного вшанування Великого Кобзаря. За різних обставин багато людей не змогли взяти участь у заході, але він все одно видався велелюдним. Традиційно паломники підіймалися поступом від підніжжя Тарасової гори. Цього разу розпочали урочисту ходу від Музею, біля якого нас зустріла ветеран цього національного храму, шановна і всіма любима Ганна Манжара, яка багато років була зберігачкою фондів – скарбниці музею. І день своєї відпустки, як наша покровителька на сакральній землі, пані Ганна провела разом з нами. Вона представила делегації киян новообраного заступника генерального директора Дмитра Богачова, котрий очолив пошанувальне дійство. Нам назустріч від меморіалу йшли воїни-захисники, котрі приїхали віддати шану Великому Кобзареві. Лунали залпи салюту, промови та скандування. Завдяки видатному українцю, ветерану російсько-української війни з позивним “Кіборг” Олександру Ушинському, ми мали в цей день атласний синьо-жовтий 8-метровий прапор України, який несли учасники делегації киян. На чолі з величним прапором України у військовій формі ішов
Величний Державний Прапор України довжиною 8 метрів вкрив Тарасову Гору рія і Лесі Науменків Майя і Матвій Ткаченки. Цей рушник, за домовленістю, передано на захід видатною українкою, головною редакторкою журналу “Українська державність” Світланою Чорною. Саме до Дня Прапора України заслужений художник України Олександр Охапкін передав хатню ікону “Покрови-Богородиці”, яку під мальовничим автентичним рушником несли заслужені діячки мистецтв України: професорка Світлана Садовенко та співачка Оксана Петрикова, котрі аж сяяли красою у вишитому вишуканому білосніжному вбранні. (Відбулася своєрідна презентація і освячення ікони під час заходу). На моє запрошення відгукнувся народний аматорський колектив “Берегині” Стайківського будинку культури (директорка Ірина Баняс) під орудою художньої керівниці, народної артистки України Валентини Скляр-Кондрашевської, який взяв участь в заході з благословення та при підтримці начальника відділу культури і туризму виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Олени Пасеки. Колектив прибув до Канева в колоритних автентичних одностроях, двоє учасниць несли обрамлений рушником портрет Тараса Шевченка, теж виконаний пензлем Олександра Охапкіна. Директор “Лисянського розсадника декоративних рослин Науменко” Валерій Науменко з дружиною Лесею та головою МО “Поступ жінок-мироносиць у діаспорі” Лесею Королик-Бойко несли у горщику укорінений саджанець “Тарасової верби” (пані Леся приїхала з Італії, з чоловіком Альфредо, який як палкий прихильник України, супроводжував дружину у цій поїздці, одночасно виконуючи фотолітопис заходу). Разом з нами була і співзасновниця акції “Тарасова верба”, директорка Київського літературно-меморіального музею-садиби імені Максима Рильського Вікторія Колесник. Вінок, виконаний з колосся пшениці та сухоцвітів, тримали викладач вокалу, співак Віктор Омельченко та голова громадської Ради при державній адміністрації м. Біла Церква, багаторічний соратник Сергій Хіврич. Яскрава і самовіддана жінка-мироносиця Алла Шаталова (також представляла волонтерське об’єднання “Павучихи”, керівниця – Світлана Черевата) і членкиня редколегії, літературна редакторка газети “Слово Просвіти”, елегантна, у вишитій зеленій сукні, знана просвітниця-журналістка Галина Дацюк несли хоругву “З нами Бог і Україна! Україна є, Україна буде!”. За їхніми спинами майорів, переливався жовто-блакитними барвами в сонячному промінні безкрайній Прапор України, який несли учасники делегації. Саме в цей час військовий підрозділ проводив чин вшанування Великого Кобзаря. Наша делегація зупинилася навпроти Дніпра-Славути, який велично котив свої віковічні хвилі, і поступово почала підійматися на вершину духовного Олімпу України. Олександр Ушинський, першим зійшовши до захоронення Тараса Шевченка, шанобливо уклонився і схилив над могилою прапор. Велике жовто-синє полотнище, яке сягало вершини меморіалу, спадало патріотичними струменями, сяйвом жовто-блакитних кольорів до Дніпра, сповнене високістю духу Велета української нації Великого Кобзаря. Відбулося покладення короваю на вишитому рушникові та поставлено вінок, у якому пульсували барви рідної української землі. Ці символи шани було передано від Спілки письменників України на чолі з Михайлом Сидоржевським, ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка – очільник Павло Мовчан, Асоціації земляцтв України, зареєстрованих в м. Києві, під керівництвом Віктора Ткаченка, координаторів Донецького земляцтва (голова – Володимир Бутко), МГО “Земляки Придніпров’я”, очільник – Леонід Костюченко, СОУ на чолі з полковником Олександром Саськом, Національної Ради жінок України (голова – Людмила Порохняк-Гановська), отамана ЧРК Бориса Марченка, отамана і краєзнавця Олександра Гаврилюка, президента ВФ “Спас” Олександра Притули, Київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою (директорка – Людмила Рожкова), громади с. Шевченкове (батьківщина Тараса Шевченка), голови Шевченківської ТГ Сергія Смалька, жінок-мироносиць України та діаспори, учасників “Мистецького спецназу”, присутніх на заході, та всього українського народу. Молебень за Україну та літію за світлу пам’ять, та Царство Небесне Тараса Шевченка виконав отець Михайло Свєтлов, настоятель Свято-Миколаївської церкви з с. Григорівки поблизу Канева. Я як організаторка заходу привітала учасників вшанування з видатним днем в житті України і прочитала авторський вірш: “У Каневі сонцем Тарас над горою, сивий Дніпро котить хвилі віків, йдуть до пророка Вітчизни з любов’ю, діти й онуки у колі батьків…”. По завершенню надала слово заступнику генерального директора Національного Шевченківського заповідника Дмитру Богачову. У своїй промові Дмитро Михайлович узагальнив визначну роль Тараса Шевченка для українського народу в дні війни. На завершення виступу вручив унікальну нагороду – ювілейну медаль “100 років з часу оголошення території могили Т. Г. Шевченка державним заповідником”. Як зауважив пан Дмитро, це перша медаль з виготовленого тиражу (25 одиниць), яку вручають за багаторічну і плідну співпрацю громадській діячці, голові ГО “ВО “Поступ жінок-мироносиць””, заслуженій працівниці культури України Зої Ружин. Для мене було високою честю отримати цю відзнаку Національного Шевченківського заповідника. Дякую за визнання і довіру колективу заповідника на чолі з генеральним директором Анатолієм Кононенком. Велично і урочисто пролунали рядки духовного гімну “Боже, великий єдиний, нам Україну храни” у виконанні заслуженої діячки мистецтв України, академічної співачки з унікальним голосом Оксани Петрикової. Полум’яно і звитяжно виступив Олександр Ушинський, який передав вітання від воїнів-захисників України, від ветеранів війни, від СОУ. Завершив свій виступ словами Великого Кобзаря з поеми “Кавказ” (1845 р.): “І вам слава, сині гори, кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!”. Він оголосив хвилину мовчання за світлу пам’ять всіх тих, хто відійшов у безсмертя, захищаючи рідну землю і народ. Слава Україні! Героям Слава! Вагомо пролунали слова голови Черкаської організації Спілки офіцерів України капітана ІІІ рангу Олександра Калька. Він передав уклін і шанування Великому Кобзареві від усіх учасників СОУ (очільник полковник Олександр Сасько), які воюють нині за звільнення рідної землі від рашистського агресора. З вірою в перемогу України пан Олександр завершив свій виступ словами: Героям слава!
Пошанувальна хода, присвячена Батькові Тарасу, розпочалася біля Літературно-меморіального музею Тараса Шевченка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
