Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №34 за 1997 рік
Слово Просвіти, №34 за 1997 рік
НАШІНМІМ
Оратийми народами обопоязки
ПО ГТПІТНХКОГО
україни кого г2ЖнипОпИсСу,.
журо Відмарович одимо 4 нанактипнииня
популиризаторив української літератури в Хорватії Важ - МО знанти ЩЕ ОЛИ)
р НК НОЛІТНХ 1 йМ пери клалач Ша ДО ЛА ларужом РЕ
7 1995 ро ши пиконує
На ірзДимчанниого та / Їовнопаж ного Посла Уеспубліки Х. упатія В ) ауд, Ди цікавиться не анше
И го мауіа пОСОйЧИТИ НА чергоОшИи Внетани!
мгературному вечорі, чи й книжкоти крамниці, де ши чнаномиться з повинками з історії Украти та П культури
"журо Відмарович шдомини у Хорватії поєт, критик, Ітературо палець М ного тпОорчому доробку переклади СЛлеся Гончара, Є Гуцала, І рача, 1. Павличка, / Дзюби ; багатьох Іншна ум МІНСЬКИХ ПОСТІВ Та проза кб ДА Ще У/| Відмарович має щасливу здатність, як пост і як людина, перенматися чужими болями і падощами І ро це свідчать
і ного поєзи, які пропоную читачам у своєму перекладі
Минми днями нашому другові нипопшоється 20 РОКІВ / ми щиро НОГО НІТаЄМмоО, ЗИЧИМО ному
козацького здоров я на довгі літа 1 творчої снергії Шасти тобі, наш Друге!
Леонід ТАЛАЛАЙ
од м
по
п -гооть «ночі «-т'ч-о
КНЯГИНІ ОЛЬЗІ
Молися Всевишньому, Ольго-княгине, Молись за Державу, за рідний народ, Щоб він не зламався під тиском негод Ї вистояв гідно в непевну годину
Молися, княгине, володарко, мати, За волю, яку він почав здобувати
Хоч 'я іноземець, та я не чужий,
І теж переймаюсь любов'ю до краю, Що став 1 для мене такий дорогий,
Як той, що з дитинства своїм називаю
ШАПКА МОНОМАХА
Славна шатко Мономата,
На Олімпі могутності перше їм'я! У тпвотй землі мене привітали
Як гостя почесного.
Г я щиро вознесений
Рукою твоєю в щасливу мить,
Як хторватське ім'я,
Як посланець на берег старого Дніпра, На землю печер 1 дзвіниць,
Широкит стетів і тополь,
Простягаєш ти руку мені українську, Як козак низовий,
Як яструб гтрський.
І вже не лякають морози
І під снігами земля.
Я своєї тораненої батьківщини Називаю м'я.
Я для тебе не примара тьмяна, Не маслак для собачого постпу,
І ти мені в Очі
Дивишся прямо,
Як на почесного гостя
Київ, 27 січня 1996 р після повернення з Маринського палацу
СИНОВІ
У Києві загостпиювалась зима, Гордовита сувора 1 сніжна, У рівнинній країні - Україні
А в нашій рідній Хорвати З'являються кбптпи весняні, Заповнюютьь екран тпелевізора - Єдиний зв'язок з батпьківщиною.
Що робиш, великий малий мій Лицарю блакитно0ский,
В уагоді з вітпрами холодними, Що віютьь не з нашої волі?
Надходить тпивій день народження,
А щасливе дититнстав
Відходить.
Без мене тід рідним небом
Ти дивишся на краєвиди,
На безліч деталей, що пов'ячдуютьь нас Назавжди,
Як ії думки мої, котпрі до тебе
У нашій
Частині Вічностпи
а іван
ач їі - ПРп ння
удлсл 50 суримоєтане
шо
раруачнннкац 2 -
ДЖУРО ВІДМАРОВИЧ
ІСТИНА І ПОЕТ
Гванові Драчу
Істину чути сьогодні треба,
Не відвертати від нет очі
Гривожно звертаюсь до себе, до тебе Чи смієш?
Чи хочеш?
Почуй мене, друже, почуй мене, брате, Народ мій любов'ю 1 волею диха
Не ми до чужої ввірвалися хати,
На полі чужому настяли лита
Ще свіжі могили. І вдови невтішні Але до житипя повертаємось знову, І юні хорвати вже пишуть вірші, Які від любові, лише в1д любові
І втравні, з горді, неначе тополі
Із незабутпніт поезій Поета,
Усі матері наші Бога молять,
Щоб жати минулого канули в Лету.
Подібні в нас, друже, тривоги 1 муки, Г, певне, якщо не з'єднаємо руки,
Не будемо разом, між рівними рівні, То вийдуть зловісні з минулого тині.
Адже нам плетпеться мотузка понині. ПІСЛЯ ОДНІЄЇ ЛЕКЦІЇ
Забагато чорного, круків і вороняччя, Немочі, сумніву, суму
І млявости,
Самотпокарання,
Дискутування,
Констатування,
Аналізування,
Перед «старшим братом» запобігання.
І замало хоробрості, стайкости, вітри У вільну
Свою Україну.
Держава жити не може
У німих 1 збентеженит
У переляканих серцях,
Що не б'ються при слові СВОБОДА,
Як на вітрі жовто-блакитний стяг
НА БЕРЕЗІ ДНІШРА
Дніпро таємничий, широкий, могутти, а містпо над ним - мати містп українськихт незбагненне 1 дуже, завжди неспоктине, в жорстоку 1 славну історію втлетене
Доки ходжу, розглядаючи золото бань, Болісна думка мене обтикає: Що я можу сказати вічному містпу,
що пов'язує далеч 1 неосяжтасть,
р неоглядністьь блакитного ноеоба,
і людси, які у тпривожнім неспокої постийно вдиаляютться в себе"
Дея ії гто я? І воля чия привсла гноєі мене 1 цЄє мтлстто,
і 7 РР,
Малий г: збентежений, я під тополями кроктю, як вотн а загоні сатпамнку,
дивалюнєь в далиниу; прислутаюєь до вітру доди
і не можу) позбутись постпашного ООЛЮ
подниу, яка 0 так багато працювала
"рКЄТрІТИ 0 театрі, чн на
змова | (ОВО ПРОСВІТИ
Ба ПИ рення
ЧОРНОБИЛЬ --
ГЇе над однією долею спалахнула того дня 20 квітня 1986 року, гірка біблійна Звізда Полин Розметала вона по світах дітей землі нашої, обпікши їхні душі й серця ностальгією а рідним краєм, за батьківською домівкою
« НЯТЬСЯ лодяЯм журавлі, що високо р небо зияЛли ЄВОГ крила та й так І астигли над щабитими дошками криницями
іл чуть рясними дощами широко розплю ШенІ ЗІНИЦІ хатніх ВІКОН, ВИГЛЯДаюЧчЧи з далеких Доріг СВОЇХ ГО подарів
Болем затамували двері свіЙ потаємний таким Олизьким кожному серцю скрип
Гіе спиться довгими ночами и Катерині Наумівні Павленко КОЛИШНІЙ мешканці геперішньої Чорноби ЛЬСЬКОЇ ІОНИ Ряг ними ПЄ ол змивиливаютьсяная папір й БІЛЬ 7 ута Бе 3 ХИТООСТІ Без иадриву Гоє ральшивої п патетни ки й ак, власне, коЛИисСьЬІнароджувалися народні думи И уже століття шліфували їх, залишаючи не завжди вдячним, на жаль, нашадкам память про трагічні СсТтОрРрІНКИ ЖИТТЯ нашого народу Як засторогу будьте пильними!
Глм би и закувала
При тетіиля О у садочом
Сула б на калині
И заспівала 0 розказала 0
Як жить на чужині НИМИ СВІЙ Оіль. часто пе реходичи на звичанн ПрОЗПОВІДЛЬ ламаючи нехитрі власні канон вІДШОСЬ падання Та не бентежити вони н МОЖУТЬ
Ой там наши нен!
Сам! залишились
Будуть , ВІТРОМ по ЗАІОЯАЛЯТИ
Самотні могили
своєріднНим заклик Будьте пильними, люли
заклинаю рак не ОСТУПІТЬСЯ бІЛЬШ НІКО "и'»
Прийшли вісті в село в суботу, Володимир Герма Що вибухнув блок четвертий Яких ; о Ж они. а он, 2 Й т приніс нам оагато горя | р» 0 «бу . Б // с 70 'Ї .і 7| 7 ! смерті Ди с ли и Гережи за немало Немало и побачила
доброго і лихого - на життєвій путі Га неви
мовним ГУ лем 434 ШеМІЛО ( ер це
ШІСТЛесятиліТтньОІ жінки. коли наказали ева кумовуватись Покида 1а рідне село крає не ШОу пятикілометрах від АЕС, зналією на швидке повернення А в душу закралося важке пере пчуття ой не скоро!
Було тут7 усе живе,
Коли жили Люди
Га ро І ІЛАЛТНИНСЬ СВІТЯМИ
Як же воно буде?
Лю ський потіІК усе густішав, вливаючись веЕдДину ріку всенародного горя Тривожно СИ! налили машини краяли КОЛОДН У ТИШУ протяжними гудками Люда ькІ обличчя карбу вали у зморшках свій невимовний біль
згадувалося кожному мимохіть 1 кущ бузку біля хати, І Пухнасті жЖовтенькі клубочки курчат | гелготання гусейм усе, ЧИМ ЖИЛА 1 раділа селянська душа
Мина ли у СсМУТНІИЙ, ТрривожніЙй задумі села і міста, ЛІСИ ІріКИ г КколЛИСьЬ усе таке миле серцю | лише дозиметричні пункти нагадували про жорстоку ДІЙСНІСТЬ
Ой за містом-Чорнобилем
Всіх перевіряли
Чи ж багато радіації
На себе набрали?
Найбільше непокоїла думка: «А як же там діти, онуки? Невже залишились у Припяті? Що з ними тепер"?
Зустрілась із сім'єю аж у Кузнецовську на Рівненщині Безмежно вдячна добрим людям ! за щире слово, | за дах над головою Та
тон зи
ТРАВА МЕЖОБА
ГІ|анизує намистинки слів | УстОо мережить
і, |
й -
Г"Тескладні вірші кат рини Ні аумівни наче осколки болю ВН Ве дені " ПС юю се Т) ЖИ | Ї є
Чорнобиль - трава гірка І росте при Межі, за якою апокаліптична прірва" НІ ак тупним крок необ режний у безодню імям нашадків
|
приходять до жінки щоночі ПОГОМОНІТИ І рідне можно вступити в одну! гу ж ріку, ОО кожи! хвилі СеЛо, ! ДОМІВКА, І Сад ОІЛЯ Неї зомоОо 8яже Інша Ге чос минаг МИнНОЄМ АЙ Я ж тебе садила, стверджує геніально //но Костени |Ож СТ)
Я ж доглядала паючи сходиноми життв від скоОЛлуМСски, КОЛИ ВОмсС
Га твоїх вже яГ/ДОК ЗДОЄТЬСЯ ЩЕ КОЗМАОЖНИМ СЛОМОЯМ, ДУ «ЛЮК
Стільки літ на рвала КО ЛИ пеТИ - до і ; нити с 'Єє прощ 8атьно кору , Якби була зозулею | пом ятОмнло | рс | 7 г м ОЖАА | Ді Ю, 5 . ДС
Якби крила мала кожмому воздосться 00 Ділах много том 20
/ можею к у ніКОМУ ПКОЛиИ ЩІ не ЗадДсплоєм
Полетіла б у садочок.
обминути
РІДТТР РЕ РЕ ни нн нн чик сю но тнє ібн кання
ПОДАРУЙТЕ КОХАНОМУ ПИСЛАНКУ торія писанок сягає БВ далеко мину пе мізерунками а магічними орнаментоми
| повязано з ритуалом беличантя весняного відродження на зем «| Писанк у сс яко Оро Ххле такою писанка може стати лише
лаїними СраЧІВ "з ВИ» ЛО им аКлЛликаОти ОО
символ сонця | відродження -- знають ТОДІ коли її Пише добро людино, Ім: РМ
майже всі народи єдріту починоОють розписуботи набирає сили, но СВЯТО Стрітення (1) ліОТОГО) Остані | ПпИиСсоОбКИ ПИШУТЬ на б усе ЧИСІС зелені свято Зою Писанками люди вітаїоть одне одного Кіаичостіше для писанок Обери, 3! сСояТтоми, особливо з Великоднем Подоровану писонку тримають у хоті яю
тільки"но сонце ОУТИ ЗОВСІМ ДлоОровоіо
І Писання ПпОопинНнаи пОЯ пМмМИТИСяч «(| 5 ГТУ Тим Ро ПОчИНО дорити моли! м урия чЧАЧКаС и ро ПИСУЮТЬ ІХ пПОСКОМ 360 дО Юмо
гою спеціальної о Пписачка ППО ПА Фо юутОть
Писанки жінки на кого не гнізається Пи анкаріка МУуЧИТЬ
еред початком
пвиліпшу окросу На Великдень дівчата знімоють біск незафароованим на найкращих писанках настоюють воду зфолишається орнамент зявляються й нобі а Тоді Вмироються їею щоби СОути о техніки писанмкаре та шприцем із «рар
«гарною, як писанка». А червону Писанку 000 р витинанками | Також робляті дл ТРУ ІСТЬ СООСМУ КОХОнОомМмУуУ Діти ро ра Пе анбкки керамичні ІК АНРІЇ лерей ми
ровміоть Писанки родичам Писанки розписуються не звичайними
розимеані м рзь6ьгені хекорофомі ок ером
Ярослава МУЗИЧЕНКО
ДО ВЕЛИКОДНЬОГО СТОЛМ
Прозора паска
/ з еКАЛІКИ ОбОрОІ Ка чо жопіК О У) Скляїки шу Ім В рокли | «і ГІ моло ЩО ргомосла
Розтерти жовтки, влити гепле молоко аз розведеними лріжлжами бсипоти боороїию, шумкої
лоборе розмі ти чати тогош піднятися (Блити розтопаєто маю ло миюбімімм «ГкдУм! «1 риє ТИНУ Коли ГеОТО ЧИ длЛС | ми | МИ Ач іїимги жоптком ПИ їі Медові пряники МГ меду 90 гомосло, ТОЮ І цукру, Ічо ложечка соди, їмюйлйі | чи «ХУ г Ообрміню
У кін Ірулгіо | подою постами ти кухоль 5 медом і мак лом. та І Вир. ні ОР З" чею З. В 51 КОЛИ
Кир І мед ростом По, долати цукор, їмнйллі «ОДУ МИКО 1 Мом їм кум кра ІВ імумо тим м ж
пійгу НВийнятикухля з кремом з Гарячої поли пос топити ХОЛОДНУ ше трохи меєміти Модлоги Дорош ю ик АТеГоно рий онкенр'оне. четі) з" об) пшимкИити ую гью т и ло 1охчіроь з мм Пормочоми повирізматм срогурки «кожиу ПокомоГи Пил ОГО! шашкати б чУМОІМИ 7» М | «улеми Грозевен
ЧіЛТИ 1 дека іно гИіїи ІЮАмІЛАКОЮм» ШУМИ укра СМАК ми
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
