Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №34 за 1997 рік

Слово Просвіти, №34 за 1997 рік

М он і сад --! 1 ій 'ї дян зи муж знійеня а и РА оудуть, як зменшиться гуркіт млина, блово ПРОСВІТИ. СВУДОК СОЛОМОНОБОГО НОЛАмно їз Мь ; і "й Й дійшла Я є" оанілацінаннійніни ї пог. ямі тина пуп оммочки три то 1 її щоб тоці: - 4 пооа чи щоб жі: ЧОЛО) МІ анати чи "Р порозцетітали? ад піснями, б Ф. Єдино ГАдДКА ч ( пВЯятоОмуУ ІТисьмі про волос» чи було « ерсево поштирене му вин" ково КУ ОН у біблійні Палестині Колись дослідники Болти важли що горіхи могли рости лише п чарівному ( ПТС ни над пенями разом шафраном 1 корицею миррою І|2ЛлОє, | ТРАДАДТРОМ ми тахлгощаиами Ф, же ким горіх породила непевність мійне и ошатне, а голопне корисниє аДдКУу - 7 'ма деревами лада НІ; Та ноОнНМ нацзата існували нібито гІЛЬКИ В ПОСТИЧНИ УЯВІ царя Соломона ПРИ порівнтовав чари ниннкої а найпривноливи уся ромлиначилі й: 14) Та вже у шостій Пісні, коли молодий, змальовуючи красу нареченої, АДЯЧНУ ВІДПОВІДЬ, ИДетьсяЯя викликає 1! про реа льний садок названі давньоєврейською мовою єгоз аЯ м Це слово " ня Схоже зву гомірках арареько: мови -- гозаооджиауз Горіхи, але які самє й У «горіховому Саду лоські горіхи, адже Ффісташка и мигдаль мали свої назви горіхових дерев за тих часів Близький Схід ще не знав Пригадаймо гакоже що стародавнім имлянам ця рог відома під ою «юпіІТСЄРрІВ ГОРІХ а це вказує на те и ростуть горіхи Оерегло своє аначен- донимі ІЙТЬьЬ ВОНО Ії аравійських могли рости во- ІНШИМ ХА Тина Оу ГП є! дохристиям( ЬкКІ часи -умніПпИ Остаточно розвиог давньоримський іся орик -прейського походження Йосиф Флавій і У своєму гаорі Тудейські с гарожитазихваляточи ПОпІГУу чудових плодів Генісаретсі, ку долину, він згадуваві про горіхові де рева, ідавна росли МОСТІ ЛК гам у достатку Волоські горіхи маюті, щасливу зластивість рясно родити до 300-річного МКУ, за що їх і тепер шанують у Святій землі. ПІД шими віДПОЧИВатО Ті, мандрівники й прочани. І в Україн, за сгтародайньоюо градицією, у затінок висосого горіха запрошують гостей, бо його пистя відлякує надокучливих комах. До речі, якщо горіхові не заважають сусідні дерева, він сягає 30-метрової чзисочини т утворює, наче дуб, велетенську крону У післябіблійних історичних та ттературних джсерелах є чимало згадок про виготовлення з горіхового зерна наикращої олії для ритуальних потреб ( запалення вівтарного вогню), а також для парфумів, солодощів, лаківі фарб Ав народних піснях 1 прислів'ях, навіть сучасних романсах солодкий горіх залишається гідним порівняння з красою юнки Ой ти, дівчино, горіта зерна Така співзвучність з біблійною лірикою була 6 неможливою без глибоких традицій християнської культури в Україні Крім смачного, поживного зернятка, схованого під міцною шкаралупою, за- уплолька В 9іАмЯЙй 74ЗЕЧІЯ деревина 3 поди цінупаласлй ий горіхова меблі, сісрини, неї пвиготоплялиє я пожі (притклиади) мисливської галі кращої кінської упряжі Ой поїггав з України Козак молоденький -- Орігове сіделечко, Ще й кінь воронетький На своїй батьківщині, Південному Казахстан, горіхи ростуть справяєними лісами на схилах гіІр, ПО ДОпинах 1 ущілинах уздовж річок та струмків. Кавказькі ж і балканські горіхові гаї, на думку більшості дослідників, свідчать про людські трагедії. Це поки- дорогі зорої, де у Киргиай та нуті и адичавілі під час нескінченних воєн сади, що розрослися під сонцем Півдня Шаазва «волоський» доводить, поза всяким сумнівом, що горіх прийшов до нас із Волоського краю, тобто від сусідів з Молдови Сталося це, мабуть, ще за Візантії, що підтверджує 1 російська назва його -- «грецький». Цікаво, що й досі волоський горіх має найбільше поширення у місцевостях, які відЧчУуЛИ на Собі вплив греко-романської культури, -- на Буковині й Галичині, у Закарпатті, на Вінниччині, у Причорномор'ї, Криму, Приазов'", на Кубані. Взагалі ж він, за винятком глибокого Полісся й Карпатських гір, добре росте по всій Україні, потерпаючи лише від найбільших морозів Погодьтеся, що назви рослин, як народні, так 1 наукові, вражають своєю влучністю. Єдине слово може багато розповісти про дерево, кущ або траву. Скажімо, українська назва всім відомої ліщини, яка належить до родини бе- ІБ рсзових 1ї не має зії шляхетним вопоським горіхом нічого спІльмогоО Адже «слищцина» вираано вказує на дикий лісовий чагарник, яким вона є у нас Проте латинською мовою ліщина зветь - СЯ корілус арвеллана не авелланйським горіх», що свідчить про вирощування в культурі! торпвлю нею через давньоримський порт Авелло У гивденній Італії 3 лищиною все ясно, знею волоського горіха не сплутаєш Та є принаймні четверо справжніх родичів, дуже на нього схожих По-перше, далекосхідний маньчясурський горіх, чиє листя має гострий ії неприємний запах, а шкаралупа плодів така товста й міцна, що з неї дуже важко дістати зернятко. Це дерево використовуюті, у декоративних насадженнях, як ії споріднений з ним японський горіх «"Зібольда, що відзначається надзвичайно довгим, до метра, листям. Ще рідше зустрічаються у нас два американських види -- чорний та стрий горіхи Вони високі, гарні, до того ж морозостикні, але знову ж таки родять дрібнуваті и дуже тверді горішки Що и казати, волоському горіхові нема рівні у світі! Феномен біблійних рослин дивує нас, крім усього іншого, й тим, що європейці не знайшли ім гідної заміни ні по відкриттю Індії або Америки, ані після знайомства зі стародавніми культурами Китаю та Японії Більше того ці старосвітські рослини поширилися, разом з Христовим вченням, на всій Землі -- від Нового Світу до Австралії. спопо Андрій Гопачевський з БОЖОГО САД ПРОДОВЖЕННЯ. Початок див. ч. /, 8, 9--10, 12 1996 року Ї двері подбвтині на вулицю замктети іг0лос пташини замоє кне,'Ззатихснутпь 8ст дочки СтИвуЧчІ, | будуть боятися високого МІСЦЯ, І жати в дорозі їм будуть, 1 Зацетте, и обтя Ж І ( кобилка. Ї бажан ня, 00 людина втдегодить до вічного мигдаль загине дому свого, а то оуЛлиці оудуть годити довкола галосильники Книга Еклезіастова, 12 : 4--5 Ї було мені слово Господнє, говорячи Що ти бачиш, Єреміє? Ая відказав: Я ба" ау мигдалеву галіз ку Ї сказав мети Господь бін добре бачитш, бо я тильн 1/70 Свого ово , щоб справдилось воно Книга ТІ ророка С ремлт, | 1 12 Кінцева глава з книги підсумовує розповідь розчу лі зрованого земн гими втіХхами царя Со- "Момо бу ге про мі зерність тутешнього життя еконався на власному досвіді Єклезіастової, МеТоО1О заспокоєння бу гтя є Бога зроб |; нагадує про те. а не тна Пам ятати замолоду, поки Літа Уривок УпПили наші почуття Наведений Ле дар 5 алегоричним ниакомисленням Гл на ву. лицю -- це вуха, стпиші сті ня ту "Мина тпа пташиних голосів "- п и глухоти, обтпяжіла кобилка (ко УР нерухомості, а кватиучий С Раві 7 стареча сивина. Ці та но Зіриих сзфіці допомагають підготувати Пі МОВ сприйняття останніх перед - о: Проповідника | вер КЗЯПлИЯНШ МИГДАЛЬ ЗІСНИХ ПЕРЕМІНИ неться землю, як був, а дуз вернеться зновт до Бога, що дав був цого! усе!» порог у Наймарніша марнота, марнота -- (121 2 7--б) Оскільки мигдалеві дерева розквітають пи символом неминучості перит, вони буд ВідпПОВІДНО и мигдамлева настання весни галузка, яку бачить неодмінне здійснення Божої волі Це вра- г - - ет Р «.времтія, означа ження підсилюється, якщо зрозуміти гру слів у давньоєврейському тексті шакед - митгтдалевий Козпвберу зуяс соя ГОМ, ХТО пильнує» Сама назва рослини нал нкає на присутність Господа! Митдаль звичайний належить до родини ро зсотувітих, куди входять яб туня, абрикос і чимало інших плодових дерев. Та якщо у родичів соковиті плоди, то в самого мигдаля вони сух И гіркі Вирощук уть його заради солодких зернягок. що ховаються у твердих кісточках, подіоно до горіха Це кущ або невисоке деревце з прямими гонами, що тягнуться утору. вІДНИХ віДдХОДЯТЬ КОрОТенІ кі плодові плоОЧчКИ, дей зав'язуються горішки Видовжені, по краю зубчі сті пистки опадаїоть на початку зими У дикому стані росте в ТГрат, Вірменії, Середній та Малій А 11, У Палег ГИНИ за кілька тисячоліть до В Ж гам були ( творені куль гу рна сорти дитичної цивілізації вони пенної Європи. Азіатські ще до пояги потрапилидо Пів; прибу льці ростуть на с ухих пагорбах без усякого зрошення витримутоть І! холодні зими Але, квії гнучи у бе резані, ІНОДІ нави того, потерпають від наприкінці ЛІОТОЇ ріа. Тому квітучі гілки мигдалю примоеро Ла . не лиш?!е пробудження при- симвВолІЗУЮТЬ ШИ Р ЕСЕ - роди, а часом і квапливість. Та попри все, зображення білих або ніжно-рожевих мигдалевих пелюсток прикрашають стіни палаців, розкішні східні килими Отже мигдалеві сади можна зус ГрРІТИ скрізь, куди весною не повертаються холоди. Це Крим 1 Балкани, Кавказ 1 Гуреччина зрозумі по, що мигдалеві горіхи здавна були 7ВНЯасхочі дорогою, але ді Юре відомою лагоминою. Арабський мандрівник Павло Халебський, відвідавши Україну 540 років тому, називав їх серед звичайних іноземних товарів чвоОозят ть До Києва купці при-мигдаль, рис, родзинки, фіги, тютюм, червоний сат'ян, шафран, всяке коріння, перськт матерії і бавов '-яНна тканини (| 6С- ІШкО У КІЛЬКОСТЯ6Ь І! З турецьких земель» Адже за тих часів практично все узбере К- Жжя Чорного моря належало до володінь Османськогмперіи, Кримське ханство теж було її васалом. Нотатки арабського тостя нагадуть нам про те, мусульмани, не лишіс ОЛОТО, оливки, Що ж, вірна адреса! ЩО ГОІВДенні СУСІДИ вотовали з нами ай торгували 1 взагалі помітно впливали н український побут і Поки Павло милувався китвськими ринками, його сучасник, фран - цузький інженер Гійом Левассер де Боплан. обирав відомості для свого «Опису України За його свідченнями, поблизу нинішнього Зерхньодніпровська, на берегах річки За мокань Гщо зветься з1НниИчаї! Халебський гепер Самоткань). зустрічається багато карликових миг- Чалевих дерев, але вони дикі ї їдні плоди Фуже гіркі». Спостереження Боплана дають достеменну уяву про вигляд незайманих степів за козачих часта. | НИ НИ, наприктиці квітня, коли весна стає повнов ладною господинею нашого Падня, квітне РИНВИ пт - ою рр у степовим -- приземкуватий заввишки хХіба що до пояса Иого народні найменування -- бобчук, заячіи горитки -- підказані своєрідними плодами Цей вид мигдалю поширений на всій степовій частині України. Особпиво любить схили, кам'янисті відслонення, де росте невеличкими куртинами, а іноді створює справжні колючі за РОСТІ Ледь з'являться на його пілках перип листочки, як одразу ж за день-друтий розпустяться гарні п ятипелюсткові квіточки. Тоді плетиво плок бобчука оповите рожевим туманом Цим зумовлена ще одна його народна назва -- дівоча кров Та осиплються тендітні пелюстки, 1 по весні на місці квіток виросгуть дрібненькі, сухі й шкірясті плоди Вони вкриті, наче хутром, густим опушенням Ядра їхніх насінин багаті На мають характерний мигдалевий аромат, але неїстівні. Та не шукаймо У всьому користі! Від кожної рослини є ПОЖжИгОкКО ХОЧ І Не погляд. Разом зі степовою вишнею та герном зарості бобчука захищають сте- митгдать чагарник ОМЛІШО, помітним на перший пові землі віД руйнування А там, де степи рочорашні, де знищені прекрасні кущі мигдалю, там здійснилися сумні пророчі передбачення боеззахисну повтрям, 1 пустелею сухови підняли перемішали її з безплідною землю, стали ті степи Мищити квітучий мигдаль так само безглуадо, як марнувати молодість або ховати власну шляхетну сивину. Всякій рослиті, як і кожии порі зжеиття людсько ГО, ВІДОВІДИЄ певне міСЦе | Час

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин