Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №34 за 1997 рік

Слово Просвіти, №34 за 1997 рік

і | Г " ! -(цово ПРОСВІТИ а робота в заповіднику ведеться І нині 7 чний вартами дао КИ С чеанівською 1 редакцією, проте з ви кастох анням УСІХ ШИХ) Оуде, очевидно, корі унів" ще цього року Ох ї» ПГІЛІізКИ НАХ пощонайважлившту для нашої га культури публікацію Заг «ТУ ХУ є чавра стає умобленим паломництва 1 поховання для пладцІЮ ру ЬКО-ЛИТОНСЬКОЇ дер жа Мо окрема гут поховаш майже всі і кня щ; з династи Гедиміновичів о пизначних родів мали тут власні і Зро зуміло, що ці люди дарували ОмЛлоО часто цілі «сцем чимал Ллепі сонастирю Кр Уч | ста Цоправла 1482 року Лавру знову «онАрувалми гатари хана мент чі-Гирея сп А химанлрит Фе укогенно ІМ думав оереі - ї ри - ч хоча ЗО казну ї КОШТОВНИМ хлужбовий посуд, атому переніс іх Х рхнього Києва. Але дооро згоріло й ти 00 хо В | за ж Києво |Течерг ька лавра встутпи- а В ХУ! ст. надзвичайно заможним | апАИВОВИМ монастирем, Ії в цьОМУ ВІЦІІЙ я ежало пережити ще одне нещастя - а раз) сплюндрування зсередини В цей час світська влада привласнює собі право призначення на вс! вищі церковні пости (В Україні традиційно зиборні). Люди, які посіли їх у такий спосіб, були по-більшості дуже далекі | від духовності, і від елементарної освіти, систематично розоряли монастирі та спископські кафедри Так, деякий архимандрит Печерський Антоній, изначений на це місце 1524р., вже 1525 був, за підтримкою князя Костянтина Острозького, вигнаний з монастиря за те, що «в тому монастирі общини... не держав..», та заїнша гріхи. Але вже 1528 р за протекцією воєводи Віленського оеца! Київського Немировича, знову повернувся до монастиря Найтримим жеархимандритом вістори Хаври заслужено вважається Софроній. Цей зумів настільки допекти всім своїм здирництвом та утисками брати, що навіть той самий воєвода Немирович визнав докази, викладені в скарзі, слушними, й 1542 року звільнив ОД НЬОГО Лавру Зрозуміло, що кращу частину братії не могло не тривожити таке становище Ще 1522 року було отримано королівську грамоту на поновлення общинножительства, та де ні до чого не привело. 1551 року така спроба була повторена. Але наскільки мізерними були ці урізані вимоги не лише в порівнянні з порядками часів прп Феодосія, але й з більш простими монастирськими правилами"! Втім, скоро Лаврі належало пережити ще один, чи не останни свій злет, і, як це часто буває, напад ззовні певною мірою вирштив внутрішні проблеми. На порозі була церковна унія... Бе зсумнівно, позитивному сприйняттю частиною Фо людності уни сприяло бага- факторів, алеголовною причиною був надзвичайно тяжкий стан православної церкви. З вищеописаних причин високі ерархічн пости в ній десятиліттями посідали різноманітні пройдисвіти, що не боялись суду ні Божого, ні людського Є ДИВЛЯЧИСЬ на недоліки католицької церкви, там у цей період все ж можна ЛИ знайти управу на подібних суб'єктів РІМ того, унія, замінивши канони праної церкви католицькими, майже їнула на зовнішній вияв реміпиних М з Ще -орядовість - єдине, що знали в оте мн нижчі верстви населення Не зма можна почути, як на цій подставі освічені Люди відносять Греко-що по православних, забуваючи, Де ро0снова будь-якої реліги насамред в її догмах кого попервах унаатство набуло вели- Києві Канн в Україні. Зокрема в ЯЙУ п активи м підтримці властей, до бор, але й шли не лише Софійський со- Ченці Ра монастирі. Усі, крім Лаври, кГНали утатських посланців, Дт | Ким Ч Засіли за високим монастирсь- Та СТОКОЛОм о - ци польсь був лише початок. 1597 року Грамотою король Сигизмунд ПІ своєю ц, Віддає Лавру уніатському мит- РОПОЛИТУ передані Рогозі Мому ж пізніше були тки 1... Монастиря та деякі його - а на Печерську землю ДЕ "все ж не ступили. Ченці на ОМ п "ЦІЙНО с кинутим архимандри-" ЧІба За Своїм ворогам листа, ЯКИЙ С ОВів Відсутністю неліт ературних іх запо прі "Мявся од знаменитого лис " кВ гурецькому султану, ! Не Римали всі спроби нападу "вдо Т | сої Унія стала поступово здава- | По-раїні "ЗИЦІ, |) все більше й більше і Попо гались, материнськжетеРкви Ви Ь ДО СВОЄ! МАаТеЇ Не ло Цих умовах унтатам ст ало о 7 Захопления чужих святинь - о У ьо - ро -біЕЇ и щолтн Й кн --- ри ВЯМ91 А ЧААЖОТ їх «лає ІП», пже | хахоплені маєтки прапославпта у шляхта м духовенство на -Симах вимагали попвертгути закоїі РАДІ пласникам Злі О1ТА Свідченням одного з іс гориків Лаври Самуїла К Пславського, перша друкарня тут з'явилася дп 1531 році Але Розуміло, що за тих умоп нормально "ручкціонувати вона не могла. Ніа поч ХМ ст . Коли стало зрозуміло, що основ: че поле боротьби з католицизмом лежить мередусім по по площини козацьких ша-ель, а в площитп ідеологічної боротьби наступник Никифора Тура Єлисей Пле- "енецьким заново започатковує 1615 р зидавничу діяльність обителі Перше відоме нам лаврське видання - «Часослов» датується 1616 р | Києво-Печерська лрукарня швидко на-сула заслуженої слави кращої в Укра Навколо ної згуртувалися відомі пред- м к ї 28) й ро 7 Романа пацто "и ГАТТ ОЦ ПОРА | ї "Я І ставники української інтелігенції: Захарія Копистенський, Памво Беринда, Тарасій Земка, Лавренти Зизаній, Олександр Ме-тура, Опанасій Кайнофойський, Сильвестр Косів, Иосип Тризна, гравер Ілля та багато-багато інших. Особливо високого рівня видання кКиєво-Печерського монастиря набули за архимандритства св. Петра Могили. Молдавським принц, багатий шляхтич, перед яким відкривались величні перспективи в Польші, він, бл. 1625 р., у 28-річному вщі стає настоятелем Києво-Печерської лаври, а потім і митрополитом Київським, 1 нарешті виводить практично православну церкву з рівня падчерки. Чудово розуміючи, що лише власна система вищої православної освіти може на майбутнє вберегти українську інтелігенцію од покатоличення, св. Петро Могила відбирає декількох здібних юнаків 1 на свій кошт віДдСсИЛАаЄ ІХ учитися до іноземних університетів. З цими людьми він у 1630- І631 рр. засновує в Микільсько- Больничному монастирі на території Верхньої Лаври школу. Цікаво, що таке починання викликало надзвичайно гостру протидію з боку православних киян Київське братство, члени якого багаті київські купці та ремісники, традиційно недолюблювали Лавру на економічному, так би мовити, підгрунті, побачило в ній конкуренцію створеному ними училищу (яке, щоправда, не виходило за межі декількох традиційних предметів загальної грамотності) 1 зумало підняти козаків гаїінших малоосвічених громадян Києва на боротьбу з новим навчальним закла- Дом, яким оголосили «католі ЬКИМ о» Один із учасників подій пізніше згадував, що був момент, коли всі вони, причастившись, чекали, що не сьогодні-завтра їх потоплять у Дніпрі Врешті, компромісу було досягнуто, 1 ла врська школа, об'єднана з братською, утворила загальновідому Киє во-Могилянську колегію |пізнІШе академію) Викладачі колеги, котрі По тому займали високі пости церковної єрархи, були постиними авторами та упорядниками печерських "Протягом ХМІ - поч. ХМІ ст. Києво: Печерська друкарні видала величе ну КІЛЬКІСТЬ КНИЇ Лише найбільш Я он тих за цей Час нараховується Ол ее передовстм видання залий наді У Святе гГТисьмо, писання і ра полемічні твори, оотоєду а - література Зупинюсь лише на мте ратурі з |. | Само! Лаври. Гак, 1635 р старо рес о опублікована книга ОЇ ОЛЬСКОГО МОВ лік КІ сильвестра Косова «Рагепсоп» Це - пе робка вже знаного тами Печерс ькКоОгОо рерс - х популярних виданнях можна знайти ад ормацію що обидва видантя мІСТЯТЬ Орос ПО, не НН відання ЕНН РР ен теЕЛЛА і одинітОом жетекст, лиш поданим ризмими мовами. Проте це не так. Раїспсоп скорочений, паписаним ла ві імаштрантиламитодиимьої іСгОрІОгратфи виклад змисту Патерика з численними витягами зі світської історії Київської Русі, взятими зукраїських ЛІТОПИСІВ, але з пОоСсСИиИЛлЛАайіиями на відомі аченим модям того часу спропейські, переважно польські джерела Це пиданиня для молей осєпічених Патерик же 1661 року, хоч і несе в собі чимало особливостей, притаманних Рагегісоп'у, 1 за об'ємом значно перевищує останти, є все ж текстом «для народу» Середінших історичних видать Лаври - «"Тератургима», книга, присвячена історі монастиря (1633 р), 1 загальновідомий «Синопсис» - вибірка з киівсСськиХх літописів та інших джерел (перша публ 1674 р., наступні видання - 16/86 та 1680 рр - вийшли зі значними доповненнями, а вже настути - стереотипні), що довгий час був єдиним підручником з істори в Російській імперії. Києво-Печерська лавра, починаючи від св. Петра Могили, послідовно виступала проти будь-якого єднання з Російською церквою. Але після приєднайня України до Росі ніхто вже не міг змінити хід історі. Попервах це об'єднання мало певний позитивний вплив, оскільки забезпечило для все зростаючої української церковної інтелігенції можливість займати високі посади на сході. Але, зрештою, найбільше виграла від цього Росія, оскільки, по суті, православними українцями було закладено підвалини ї нинішньої духовної культури. До того ж, засилля в церкві українців не звільнило їхню Батьківщину од репресій московських царів, патріархів та, пізніше, синоду. Зокрема, найбільший тиск вівся на Києво- Печерську лавру, котра остаточно перейшла у відання Московської патріархії 1688 року. Вже саме будівництво Петром І на початку ХМІ ст. Печерської фортеці знищувало всевладність Лаври в цьому районі, поставивши її під контроль російських військ. Ось як описує «благодіяння» царя сучасник: «Як закладено фортецю - великі були людям зітхання та плач, оскільки двори зруйновано, сади прекрасні вирубали 1 жителям велено, аби деінде місце для життя шукали, Але й самому Мазепі була скорбота не мала, оскільки мати иого гетьманська була ігуменею у Вознесенському жіночому монастирі, який стояв навпроти Святої Брами Печерсько-лаврського монастиря. Щей монастиру| також був знищений 1 перенесений до нижнього Києва, на Поділ, на Житнє торжипще, де церкви Флора й Лавра - та належала до того ж монастиря; а на місці тому влаштував Государ згідно з указом арсеналвеликий» Особливо ж муляли очі Москві лаврські видання. А тому ще до кінця ХМІЇ ст патріарх Іоаким |до речі, людина темна та неосвічена настільки, що в цьому плані виглядав ункальним навіть серед московських патріархів) робить спробу «виправити» більш якісні українські книги богослужбового 1 богословського змісту за власними зразками. Вірна власній незалежній політиці, Лавра, по суті, не зважала на його заяви, продовжуючи друкувати свої видання без згоди московської влади і обмежуючись відписками Так, зокрема, вк. ХМІЇ - напоч. ХМПІ ст. не дивлячись на систематичний спротив патр. Іоакима, було написане і вийшло з друку унікальне видання Четій-Міней (всезбірки житій святих), автором якого був св. Димитрій |Туптало) Перша спроба закабалити печерську друкарню закінчилась поразкою. Та це був лише початок, 1720 року Петро І одним розчерком пера, не вдаючись у подробиці, заборонив вихід книг, у яких не було «совершенного согласия с великороссиискими такими же церковньми книгами». Не зразу змирилась Лавра з цієто вимогою, та подітися було нікуди У 40-х роках ХМІЙ ст. московські «звірники» дібрались 1 до Патерика та Четій Міней, 10 липня 1741 року з'явилася постанова синоду, в якій архимандриту Києво- Печерському Тимофипо було наказано самому перевірити тексти Четій-Міней св. Димитрія та Патерика «и ежели что в них, как Священному Писанит, Дух. Рег ламенту противноє сьпцется, так и недостоверное и церковньми учителями и историками, вернеі достойньгшми, неутвержденное, но весьма сумнительноге окажется, то таковулпо сумнительнуто й вероятия недостойтую историю отметить в конце жития святого, о котором идет история, или ежели возможно будет, исправить...» Зрозуміло, І0 червня 1742 року архимандрит сповІСТИВ, ЩО НІЧОГО ПОДІОНОоОГО Не Виявлено. Проте модям, для яких Спяте Письмо нн -- зл Бе і-й 5 лорівтовало духовному регламенту, цього було явно недостатньо. А тому даний 10 вересня 1/44 року дозвіл на друкування Чети-Міней та Патерика був 5 березня |746 року відібраний і, за вказівкою імператриці, Синод видав новий наказ про переглядіхнього тексту. Прохання архимандрита Гимофія, аби комісшо було створено при Лаврі, було залишено поза увагою. На п доліо дісталось лише фінансування цієї небоговгідної справи. З листопада було видано постанову «О порядке исправления Четьи-Минеий и Пагерика Печерского», яке містило «критеро оцінки» тексту і відзначалось особливою ворожістю до української агіографії. Постановою 26 лютого | 756 року роботу було форсовано: вона встановлмоє правило, аби результати діяльності «справщиків» подавалися щоп'ятниці. Це не стосувалось опечаток, інформацію про які було наказано передавати прямо до друкарні. Наскільки мало «справщиків» цікавили дійсні опечатки |яких багато в кожному стародруці| і наскільки низькими були їхні знання, в тому числі церковнослов'янської мови, добре видно з того, що навіть при такому «густому прочісуванні» в тексті лишилося чимало дмисних помилок та опечаток. Зокрема, в оповіді про покування раки прп. Феодосія булотак і залишено слово «торсти» замість «корсть». Така «плідна робота» над Патериком відбувалась протягом усього року, доки в постанові 29 листопада «О внесений исправлений в Патерик Печерский» не були зведені воєдино основнІ зміни, які передусім стосувалися виключення з тексту більш чи менш великих фрагментів (пноді - до трьох сторінок!) Таких купюр, зокрема у Патерику, нараховується 58! «Справщиків» цікавили головним чином фрагменти, де наголошувалося на винятковій святості Лаври. Так, із того ж Патерика було зовсім викинуто оповідь про прп. Онисифора й обітницю св. Антонія, обітницю св. Феодосія. Прискіпалися навіть до того, що в церковнослов'янській друкованій редакції Лавра названа «архимандрією всієї Руської землі». Проте треба сказати, що Патерику, вихолощене видання якого з'явилось в Москві 1756 рокуї потім було повторене у Лаврі, ше пощастило вийти з лап московських «спеціалістів» у не надто спаплюженому вигляді й І до початку нашог ; читабельним. Чети-Мінеї св. гитрія Ростовського гасля багатьох років поневірянь у ХІХ ст. були скалічені ще раз - під час «перекладу» на росщиську мову. До речі, недавно опубліковані в Росп два перевидання цього «творєнія св. Димитрия Ростовского» є саме цим текстом і майже нічого спільного з дійсним твором св. Димитрія не мають. Так поступово перестала існувати самобутня лаврська книжна культура. Щоправда, до честі пізніших керівників друкарні треба сказати, що, програвши в якості текстів, вони не поступилися в якості друку. Наша друкарня була аж до свого розорення більшовиками найкращою в Російській імперії П видання просто не можна переплутати з якимись іншими Дуже високим був 1 рівень граверного мистецтва Настуті на Лавру вівся й на інших «фронтах». 1786 рокув Російській імперії було введено т. з. Генеральні штати, за Оки 4 - п ул ЛУ ії рен і пк чпт й | 1 М М ПА 4 че оо з. Раю і оду ноя "б, «ТОЮ У «ії 5 м гм | ой М. Є ї Ром | ть і РОН - Пе "КГ ; ) "АР - | . ч ПР - і | чі ие я А ли аг | "Ре ш- М ; во"? ні РА Рено - - Р -і Й "надій | Й і | , «й -

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин