“Прочани намагатимуться осмислити складний шлях Шевченка до нас і наш шлях до Шевченка”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
ЗАХИСТИТИ МОВУ!
Слово Просвіти, №34 за 2008 рік
Тетяна ПОЛУБКО, учениця 11 класу, м. Чернівці
МОВО МОЯ Мово моя, ти ясна зірниця на сході. Ти наче сонце, що сяє нам крізь пітьму. Хоче воно розказати усім народам, Що українська назавжди рідна йому. Ти народилась — йому простягнула руки, Ясне проміння у себе вдихнула сповна. Як катували тебе, які ти терпіла муки — Все поборола й вернулася до життя. Мово моя, ти з бісеру срібна річка, Серця мелодій жива й дзвінка течія. Пісню величну мільйонів вкраїнських потічків Зі світу всього увібрала душа твоя.
ВІДСТУПНИКОВІ Чи чорним молоком Тебе поїла мати, Що стільки чорноти
В твоїй душі? Забув її і стежечку До хати, Де солов’ї Співають навесні. Забув калинову Чарівну мову, Все рідне й дороге Забув… Так зможе твоє серце Жити довго? Невже не стисне його Щем і сум? Вернися, спам’ятайсь, Вкраїнський сину. Доки не пізно, Раджу: схаменись! Не сунь синівського ножа У спину Матусі рідній. Кайся, Не барись!
Спасибі за чудову газету — патріотичну, розумну, таку, що навчає мудрості. У числі 32 прочитала статтю Бориса Олійника “Мо' ва про мову”. Він пише дуже правдиво й проникливо. Хочеться, щоб переконливі слова Бориса Ілліча сколихнули душі наших можновладців і щоб Державний комітет за' хисту української мови створили якнай' швидше. 2007 року я перемогла в конкурсі “Диво калинове”, тож мовна тема мені дуже близька. Народилося навіть кілька віршів, якими хочу поділитися з читачами улюбленої газети.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
