“Та й нині Україна — поле бою, на якому ми мусимо захищати свою мову, героїв, церкву, історію”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
ЗЕМЛЯ, ПОЛИТА КРОВ’Ю НАШИХ ПРЕДКІВ
Слово Просвіти, №34 за 2008 рік
Фото Миколи Оцуна бати книжки на історичну тематику. Голову' вав на конференції директор науково'дос' лідного інституту козацтва Тарас Чухліб. До' повіді, дискусії, полеміка… Особливо заці' кавив слухачів виступ А. Бульвінського, до' цента кафедри історії України Київського національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, в якій він на історичних фактах розвінчав коментарі МЗС Росії з від' значення 350'річчя битви, що завуальову' вали її причини та применшували значення. Адже тиск, хижацькі наміри Москви, пору' шення Переяславських угод спонукали І. Виговського до рішучих дій. За даними до' повідача, це була масштабніша за Полтав' ську битва. В ній Московія втратила понад 40 тис. війська, зокрема й дворянську кінно' ту. А набирали 150'тисячне загарбницьке військо з 49 російських міст. Привітав та благословив на плідну пра' цю учасників конференції єпископ Сум' ський і Чернігівський Мефодій. Він підкрес' лив, що перемогу цю здобули завдяки мо' литвам, з якими козаки йшли боронити рід' ний край. Багато запитань та жваву дискусію вик' ликали доповіді конотопських краєзнавців, що сходили поля, де була битва, і намага' ються розгадати, за словами Т. Шевченка все “…про могили, коли яку насипали, кого положили”. Бо це земля, полита кров’ю на' ших пращурів. Адже в реєстрі козацьких полків конотопці знаходять і свої прізвища. Краєзнавець Шаміль Акічев дослідив оборону Конотопа, яку очолював ніжин' ський полковник Г. Гуляницький. 70'денна облога тривала з початку травня. Три ряди оборонних валів та ровів перед валами на' дійно захищали місто. Спроби москалів за' сипати рови були невдалими, бо козаки ці' єю землею за ніч зміцнювали вали форте' ці. Гарматно'лучний обстріл москалів не досягав мети, а гармаші Конотопа вели неквапливий, але дошкульний вогонь у від' повідь по позиціях москалів. Тож взяти штурмом місто 40'тисячній армії, яку князь О. Трубецкой кинув на непокірних конотоп' ців, не вдалося. Науковці відвідали місця битви біля с. Шаповалівка. Вони були вражені розпові' дями школярів про подвиги своїх пращурів. До слова, карту Конотопської битви, якою користуються науковці, створив нині покій' ний наш земляк краєзнавець Іван Лисий. Історія боротьби української нації за своє існування мала перемоги і поразки: Руїна, відродження і знову занепад. І так до' сі. Не завжди ми вміли використовувати пе' ремоги в боях і на виборах, що останнім ча' сом простежуємо. Заважали розбрат, нев' міння зорганізуватися, поступитись амбіці' ями задля Вітчизни. Та й нині Україна — по' ле бою, на якому ми мусимо захищати свою мову, героїв, церкву, історію.
Ось і тепер з боку північного сусіда звучать відкриті, дедалі жадібніші зазіхан' ня на нашу землю, де встановлюють не' потрібні пам’ятники. Ми ж часто не даємо належної відсічі, звикаємо терпіти зневагу й образи. Потрібно докласти ще багато зусиль, щоб вистояти нам, українцям, на своїй зем' лі. Нам потрібні єдність, твердість та послі' довність.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
