Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · http://slovoprosvity.org.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗

ГОЛОВНЕ — У НАС Є ДЕРЖАВА

Слово Просвіти, №34 за 2008 рік

Михайло ГОРИНЬ: “Українську Гельсінкську Спілку утворено 1988 року. Спершу нас було тільки троє: В’ячеслав Чорновіл, Зиновій Красівський і я. Але вже через рік долучилося 2 тисячі осіб майже в усіх областях України. Скрізь були політв’язні, вони підтримували нас. Це дало можливість об’єднувати лю' дей. УГС видавала свій журнал “Український вісник”, за два роки вийшло 13 його чисел. Нам, першим, було тяжко. Але всі наші люди загартовані — їх тоді називали “рецидивіс' ти”, ті, що по два й більше разів сиділи в тюрмах. Ми не скар' жилися, мовляв, “як тяжко, нас можуть посадити, треба бути обережними”. Що я сказав би тим, хто ба' гато бідкається, що йому тяж' ко? Я, сімнадцятирічний хло' пець, поставив собі за мету вести боротьбу проти радян' ської влади. Я не планував од' ружуватися. Закінчив універси' тет, став директором школи, потім працював робітником на заводі. І завжди прагнув роби' ти все, щоб Україна стала неза' лежною державою”. Левко ЛУК’ЯНЕНКО: “Святкуючи 20'річчя Гель' сінкської Спілки, озираємося назад, аналізуємо зроблене. У ті часи УГС була ніби дріжджа' ми, вкинутими в діжку з тістом. Ми активізували діяльність громадян, спрямовану проти комуністичної диктатури, про' ти російської імперії під назвою Союз РСР. На першому етапі ми порушували питання про демократизацію суспільства, хоч уже тоді йшлося про неза' лежну Українську державу. Але наше населення було настільки забамбулене агітацією проти будь'якої думки про самостій' ність, що спочатку ми змушені були говорити про це завуа' льовано. Влада комуністичної імперії не могла терпіти жодного руху, навіть такого, який називався “Група сприяння виконанню Гельсінкських угод”, що виник' ла 1976 року і була попередни' цею УГС. Російських членів Гельсінкської групи висилали за кордон, а перших трьох ув’язнили. Українців садили зразу. Нікого не попереджали, іза кордон виїздити не дозволя' ли. Наприкінці 70'х під шале' ним тиском влади московська Гельсінкська група заявила про саморозпуск. Нас так само тиснули і вимагали, щоб і ми саморозпустилися. Але ми не могли цього зробити, бо розу' Вони ростуть разом із Незалежністю міли, що московська група ма' ла одну мету — демократиза' цію, наша ж група мала дві ме' ти — демократизацію й неза' лежність України. Тож ми не могли відмовитися від мети ба' гатьох борців за волю України”. Євген СВЕРСТЮК: “До Дня незалежності ми завжди повинні підходити з гід' ністю і цим піднімати свято. Прапор має силу тоді, коли йо' го несуть. Можливо, в перші роки незалежності хтось і мав великі ілюзії. Але я вважав го' ловним те, що нарешті з нас знято кайдани. Зовнішні знято, а внутрішні залишаються. І нам треба доростати до незалеж' ності. Це відповідальність, го' товність громадянина пред' ставляти свою націю в світі. За' раз маємо вже багато ознак незалежності. За Кучми було іноді незручно й соромно цього дня, бо з’являвся якийсь Коб' зон чи хтось інший, і нам треба було ховати обличчя перед людьми, світом. У нинішнього Президента є почуття націо' нальної гідності. Звичайно, незалежність до нас прийшла, але вона повинна бути всередині кожного з нас”. Василь ОВСІЄНКО: “Треба говорити не про те, що не збулося, а що збулося. Головне — є свобода слова, якої ми домагалися довго. У 80'ті ми почали її завойовувати почина' ючи з машинописних газет, бю' летенів, які друкували в Литві. Тоді проводили мітинги, ство' рювали не лише Українську Гельсінкську Спілку, а й інші ор' ганізації. УГС ішла на крок попе' реду в суспільстві, бо вже нап' рикінці 80'х проголосила курс на незалежність. Коли люди ба' чили, що ті, хто відсидів по 15 років, не бояться, що їх знову заарештують чи поб’ють на мі' тингах, вони йшли за нами. Тепер дуже модним стало говорити, що все погано. Але треба цінувати свободу. Перед нами десятки поколінь поклали голови за незалежність і так її й не побачили. А ми побачили, хоч, щиро кажучи, думали, що загинемо в ув’язненні. Невже ми сподівалися, що за якісь два десятиріччя все так змі' ниться? Ще й після того, як тривала сатанинська селекція нації, коли найкращих винищу' вали, а натомість завозили сю' ди чуже “матоязичне” населен' ня. Але наша справа виграє. Україна є й буде!” Спілкувався Петро АНТОНЕНКО Такий лейтмотив відповідей на запитання “Слова Прос+ віти” видатних особистостей України, причетних до ста+ новлення нашої незалежності. Зустрітися з цими людьми, переобтяженими громадськими клопотами, непросто. Але випала щаслива нагода. Днями в Українському домі столи+ ці відбувся урочистий вечір до 20+річчя утворення Україн+ ської Гельсінкської Спілки. Природно, що діячі, які стояли біля витоків незалежності, зібралися саме там. Адже УГС була першою політичною організацією новітніх часів, яка відкрито проголосила й почала боротьбу за нову Україну, вільну демократичну державу. Саме в УГС почали свій ро+ довід Народний рух України й оновлена “Просвіта”, інші по+ тужні національно+демократичні сили. Я попросив її лідерів поділитися міркуваннями про те, як починався шлях до не+ залежності у ті бурхливі часи кінця 80+х — початку 90+х ро+ ків, про головні наші здобутки. Чи справдилися надії, очіку+ вання, які були на початку державності? Щодо останньої тези природно було сподіватися кри+ тичних зауважень. А натомість прозвучав оптимізм, зак+ лик не занепадати духом, працювати. ГОНЧАРНІ СКАРБИ ОПІШНІ Добровільні пожертви “На Кобзареву Церкву”: МБФ “Українська Родина” Р/р №26045200145101 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401 ЗКПО 21709106 УСЬОГО НА РАХУНКУ ТАРАСОВОЇ ЦЕРКВИ — 898 834 грн. 00 коп.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин