“Ми не відійшли ні на крок від своїх ідей”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
«ПРОСВІТА»
Слово Просвіти, №34 за 2008 рік
Валерій Сарана, Роман Іваничук, Василь Чепурний, Левко Лук’яненко. Початок 1990#х
Мабуть, любов до ман' дрів — вiд предкiв'ко' закiв. Байдарки, гори, велосипед, лижнi похо' ди — все це було, i чи' мало. Походи, безпе' речно, гуртували. Коли зі студентами сидиш бi' ля вогнища, їси кашу з одного казанка, то не' нав’язливо говориш їм про свої погляди, але це потрапляло на хоро' ший ґрунт. Тоді за кож' ним навчальним закла' дом, за установами бу' ли закрiпленi працiвни' ки КДБ. Якось пiдходить до мене мiй студент i каже, що його запросили на розмову в КДБ і запита' ли, що я говорив сту' дентам у походах про академiка Сахарова. А студент вiд' повiдає, що Валерiй Юрiйович го' ворив із ними лише про навчання. Хоч я справді розказував туристам чимало полiтичного. Тобто студен' ти мене не здавали. — Для всiх нас особливо пам’ятнi першi демократичнi вибори до Верховної Ради УкраA їни навесні 1990 року, ще за СРСР, але вже на фiнiшi iмперiї. — Дуже складна була виборча кампанiя. Обком компартiї (це менi пiзнiше розповiли його працiвни' ки) завдання поставив чiтко: не пропустити мене до парламенту. Другий кандидат вiд демократич' них сил в Чернiговi — Тетяна Яхеє' ва була полiтиком загальнодемок' ратичного напряму. А я чiтко пред' ставляв Народний рух України. То' ді розробили схему боротьби зi мною на виборах. Насамперед в Новозаводському окрузi Чернiго' ва, де я балотувався, висунули 21 кандидата. З них кiлька — головнi лiкарi обласних лiкарень. Вважали, що вони вiдтягнуть значну частину голосiв на себе. Так i сталося, тому довелося проводити другий тур. Хоч я виграв у суперника, що посів друге мiсце, майже 12 тисяч голо' сiв, але набрати 50 % плюс один голос не вдалося. А саме цього то' дi вимагав закон. Основним моїм суперником був директор промис' лового гiганта “Хiмволокно”. На другому турі вже була вiдвер' та фальсифiкацiя. На жаль, ми не могли всього проконтролювати. Люди з виборчих дільниць повiдом' ляли, як пачками кидали бюлетенi за мого суперника. Попри все, я програв йому лише тисячу голосiв. А в обласну раду тодi в деяких округах вибори не вiдбулися i були повторнi. Я вирiшив балотуватися в облраду. I обком компартiї вже немiг придумати нiчого iншого, як поставити менi в суперники тут, у Чернiговi, священика з Троїцького собору. Почалася агiтацiя церков' никiв Московського патрiархату проти мене, наприклад, мене на' зивали безбожником. Я мусив на' гадувати виборцям, що я людина
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
