“З тим народом рахується світова спільнота, який має достатньо сили для самоповаги”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
УКРАЇНЦІ У СВІТІ
Слово Просвіти, №34 за 2008 рік
— Валентино Андріївно, що пробудило Вашу національну свідомість? — Я народилася в Одесі під час війни, виросла у дитячому будинку. Навчалася українською мовою. То' ді не надавала цьому особливого значення. Захоплювалась музи' кою, навчилася грати на баяні. Вступила до Одеської консервато' рії. Здобула фах диригента симфо' нічної музики. На третьому курсі вирішила по' їхати студіювати музику в Ленін' град — саме там навчався мій улюблений професор. Після кон' серваторії, яку закінчила 1969 року, мене запросили на роботу до Челя' бінська. Там були представники різних національностей. Грали ми й українську музику. Але моя націо' нальна свідомість ще дрімала. Одного разу, на гастролях у Магнітогорську, я йшла зі спектак' лю і почула, що в одному з будинків люди співали українських пісень.
Надія ОНИЩЕНКО, м. Ніжин
Ґрунтовну працю “Український некрополь Санкт'Петербурга” Те' тяна Лебединська присвятила батькам — українському поетові Миколі Шпаку і Зінаїді Горбатенко' Шпак. Дар гідний. Ілюстроване ви' дання київський видавничий дім “Стилос” оформив розкішною по' ліграфією. Він назвав його особли' во актуальним у наш час, коли від' родився інтерес до некрополів як явища історичної спадщини, коли народи, що тривалий період меш' кали на єдиному геополітичному просторі, почали пильно придив' лятися до власних коренів, вивчати свій внесок у спільну історію цього простору. Некрополезнавство як галузь історичного дослідження понад півстоліття на теренах ко' лишнього СРСР не розвивалося через ідеологічні причини. Тільки в 90'х роках цю тему активно роз' горнула в незалежній Україні Люд' мила Проценко, зусиллями якої Лук’янівському цвинтарю в Києві надано статус меморіального. Тетяну Лебединську, кандидата філософських наук, доцента, члена Спілки письменників України, ка' валера ордена княгині Ольги ІІІ ступеня, українку, яка навчалася у Львові й мешкає у Санкт'Петер' бурзі, тривожить стан українського некрополя у колишній північній столиці Російської імперії. Упро' довж багатьох десятиліть українці приїздили сюди, працювали, тво' рили, а для багатьох із них ця зем' ля стала вічним притулком. Пере' важна більшість могил і пам’ятни' ків занедбана, вони й далі занепа' дають і руйнуються, пише автор у передмові. Наприкінці досліджен' ня вміщено перелік поховань, які були розташовані на знищених цвинтарях. Названо також і похо' вання, які розшукати не вдалося. А починається видання з опису Смоленського кладовища, де пер' шим позначено могилу мого зем'
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
