“Над пругом битої дороги хтось тихо зіркою зійде”. Любов Проць · с. 11сторінка оригіналу ↗
ВКЛОНИЛИСЬ ПАМ’ЯТІ КУЛІША
Слово Просвіти, №34 за 2008 рік
Делегація з України
Від Покровської церкви на столичному Подолі, де прочани помолилися перед початком да' лекої подорожі, маршрут поїздки автобусом проліг через терито' рію Білорусі, Санкт'Петербурга, Петрозаводська, Медвежогор' ська, Кемь. Уперше такою вели' кою групою українці відвідали Левашовське кладовище побли' зу Петербурга. Там, як і в Биківні під Києвом, у роки репресій зако'
Ці сумні місця пували закатованих. Ознайомили делегацію з меморіальним міс' цем, а також із діяльністю петер' бурзького науково'інформацій' ного центру “Меморіал” його ак' тивісти — керівник Ірина Фліґе, Микола Соколов, Тетяна Морга' чова. Представникам громад' ських організацій меморіальці передали нові видання про істо' рію ГУЛАГу. У столиці Карелії гостей, які приїхали у вишиванках, під на' ціональними прапорами, зус' тріли земляки з республікан' ського товариства української культури “Калина”, яке багато років очолює Лариса Скрипни' кова. Активісти “Калини” 2004 року за підтримки світового ук' раїнства встановили в урочищі Сандармох (Медвежогорський район) гранітний пам’ятник — триметровий козацький хрест із написом “Убієнним синам Укра' їни”. Саме там, у глухому закут' ку за Онезьким озером , в пері' од Великого терору страчено тисячі людей, з'поміж них — 1111 в’язнів соловецької тюр' ми. У розстріляному етапі були представники української інте' лектуальної еліти — митці, вче' ні: Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Валер’ян Підмо' гильний, Степан Рудницький, Матвій Яворський. Там розстрі' ляно й відомих державних діячів — Михайла Полоза, Миколу Лю' бинського, священиків, служ' лідникові Юрію Дмитріє' ву, дипломату Миколі Рудьку, публіцистові Сергію Шевченку. Члени делегації заїхали, як і то' рік, до селища Повенець, де оглянули споруди Бі' ломорканалу, будівниц' тво якого забрало життя майже 100 тисяч людей. Українці взяли участь у мітингу й мо' лебнях на островах, до яких уночі проти 6 сер' пня дісталися з Кемі ка' тером. Заходи тради'
Біля соловецького каменя ційно проведено в селищі Соло' вецькому й на Сікирній горі, дев церкві Вознесіння розташову' вався чоловічий штрафний ізо' лятор (там само й розстрілюва' ли). У мітингу та панахидах біля соловецького каменя й поклон' ного хреста, що на колишньому селищному цвинтарі, взяли участь представники держав' них структур, громадських ор' ганізацій, священнослужителі з різних країн. Просвітянин кобзар Віталій Мороз виконав біля хреста ук' раїнські пісні (з'поміж них “Чу' єш, брате мій…” — пісню, яку співали соловецькі в’язні, коли хтось із земляків'українців по' мирав у неволі). Разом з росій' ським учасником мітингу Віталій пов’язав на хрест вишитий руш' ник — пам’ять про співвітчизни' ків, що прийняли на каторзі му' ченицьку смерть. Від України на мітингу виступили донеччанин Олександр Букалов, киянки На' вали тут свої публікації, книжки, присвячені Кулішеві. А неподалік Воронежа, на Гу' ковому хуторі, гості відвідали капличку Куліша. Вінком шани талія Осьмак і Зоя Голота. Отець Павло відслужив літію. Пред' ставники української делегації за традицією усіх пригостили короваєм. Обов’язковий пункт програми на архіпелазі — відвідання Соло' вецького кремля. У монастирі за часів імператриці Катерини II чверть віку тримали в тюрмі ос' таннього кошового отамана За' порозької Січі Петра Калнишев' ського. Випробування козак ви' тримав і пішов у вічність 112'річ' ним. На острові його й поховано. До надгробка та пам’ятника ота' манові наші співвітчизники тра' диційно приносять квіти, везуть з України жмені рідної землі, а ще — неодмінно відвідують камеру Петра Калнишевського. З проча' нами зустрілася Ольга Бочкарьо' ва, працівниця музею, яка розпо' віла про історію островів, прове' ла екскурсії на Сікирній горі та в Соловецькому кремлі. Гості мали змогу оглянути визначні природній історико'культурні пам’ятки Соловків, відвідати музей з екс' понатами часів ГУЛАГу, скупати' ся у Святому озері біля стін крем' ля, а екстремали — пірнути в Біле море. Регулярні поїздки до Сан' дармоха та на архіпелаг почали' ся 1997 року — відтоді, як каре' ло'пітерська пошукова експеди' ція віднайшла в лісі таємне місце масових страт репресованих. Координатором (на громад' ських засадах) семи поїздок ук' раїнців був колишній по' літв’язень Василь Овсієнко. З ним разом північні краї відвідали десятки наших співвітчизників, зокрема Надія Світлична, Олена Голуб, Микола Малишко, Тарас Компаніченко, Олександр Ря' бокрис, Вахтанг Кіпіані, Микола Стратілат, Ярослав Тинченко, Михайло Ткачук. Вирушали під Полярне коло нащадки репресо' ваних'соловчан Веніамін Трохи' менко (США), Тетяна Крушель' ницька, Валентина Бовсунів' ська, Станіслав Волков. Понад дві сотні мешканців усіх реґіонів країни й брати з'за кордону по' бували на прощах, утворивши своєрідне неформальне това' риство “Українські Соловки”. Поїздки у дні пам’яті висвітлю' ють Національна телекомпанія, Всесвітня служба радіо “Украї' на”, інтернет'видання, друкова' на преса, зокрема газети Спів' дружності працівників інформа' ційних видань України.
письменникові стало велике фольклорне свято просто неба — біля річки, на чарівних луках. Тут виступили митці й аматорські фольклорні колективи Сумщини.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
