“Праведна душа нічого не боїться”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
ЄПИСКОП ЗЕМЛІ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ 18 серпня — Святителя Феоктиста
Слово Просвіти, №34 за 2008 рік
Борис Іванович Самбор народився 1 серпня 1941 року в селі Попівці Звенигородського райо+ ну Черкаської області у селянській родині, де всі працювали на землі. Дитинство минуло у сім’ї благочестивих і глибокорелігійних діда Кузьми й баби Ярини. Саме вони посіяли в душу хлопця зерна християнської віри і любові на все життя. 1958+го зі закінчив Вільхівецьку середню школу, завучем у якій працював Максим Йоси+ пович Чорновіл, батько Героя України В’ячесла+ ва Чорновола. 1965 року завершив навчання в Одеському кредитно+економічному інституті. За направ+ ленням розпочав трудову діяльність на Уралі у Пермській області. Із загального 41+річного трудового стажу впродовж 22 років працював у Києві в системі вищої освіти, із них 13 — у мініс+ терстві освіти України.
УКРАЇНСЬКІ СВЯТІ аша розповідь про києво' печерського угодника Фе' октиста, який народився всередині ХІ ст. Лінія його земного життя досить проста: чернець, а потім ігумен Києво'Печерського монастиря і єпископ Чернігів' ський. Уперше про Феоктиста дізнає' мося від преподобного Нестора Літописця з його “Повісті минулих літ” як про ігумена Святої Печер' ської обителі. Там від року 1107 згадано, що Великий князь Київ' ський Святополк Ізяславич, онук Ярослава Мудрого, мав звичай, ідучи на війну, вклонятися гробу преподобного Феодосія Печер' ського і брати благословення у мо' настирського ігумена. Ігуменом тоді був Феоктист. У чернецтво він постригся ще за життя преподобного Феодосія і свій подвиг здійснював досить довго. З розповіді про Микиту Зат' ворника, що є в Києво'Печерсько' му патерику, знаємо лише один епізод із чернечого життя чорно' ризця Феоктиста. Він брав участь у спільній молитві печерських чен' реподобний Федір, князь Острозький, походив із зна' менитого волинського кня' жого роду, корені якого — від роду Рівноапостольного князя Володи' мира через його правнука Свято' полка, князя Туровського. Батько Федора князь Данило Васильович Острозький жив у XIV ст. Він боровся з польським коро' лем Казимиром III за самостійність західноукраїнських земель. Батьки Федора вирізнялися благочестям та християнською любов’ю до Бо' жих храмів. На той час в Острозі бу' ла церква Святого Миколая Чудот' ворця, на неї князь Данило та кня' гиня Василіса передали великі зе' мельні угіддя. Батько брав участь у спорудженні кам’яних укріплень Острозького замку. Рік народження князя Федора невідомий. Федір був старшим із трьох синів. Уже з молодих років ці' кавився, що і як відбувається в чу' жих землях. Уперше ім’я Федора Острозько' го зустрічаємо в історичних доку' ментах 1385 року, коли польський король Ягайло і литовський князь Ві' товт підтвердили його право на во' лодіння батьківськими землями й маєтками в Острозькому окрузі та доповнили їх Заславським і Корець' ким округами. Певно, це вже було після смерті батька. Документи стверджують, що 1387 року молодий князь Федір був луцьким старостою, а 1388'го — воєводою Луцьким. 1408 року князь Федір керував визволенням із Кременецького замку литовського князя Свидри' гайла, прихильника і захисника православної віри. Навіть нинішні руїни цього замку можуть підтвер' дити, яка це була складна військо' ва операція. В XIII ст. Кременецький замок не змогли взяти татари, й осоромлений хан Батий з проклят' тями змушений був відступити. 1410 року він брав участь у
Після виходу 2000 року на пенсію почав дос+ ліджувати і вивчати літературні джерела життє+ писів українських православних святих. Публікацію Житій святих започаткував Пет+ ро Могила, видавши 1661 року “Патерик або Життя святих Києво+Печерської Лаври” україн+ ською мовою. Лише у XX сторіччі цю роботу продовжили, але за кордоном. Так, 1962 року протоієрей А. Дублянський видав у Мюнхені книжку “Українські святі”, а митрополит Іларіон (Огієнко) у Вінніпегу (Канада) — 1965+го “Українську патрологію”, у якій частина друга “Хор українських свя+ тих”. Борис Самбор дослідив й описав жит+ тєписи 230 українських святих. Його робота — для тих, хто регулярно відвідує церковну службу, і для тих, хто лише збирається йти до храму.
знайшли під час археологічних роз' копок у кінці ХХ сторіччя. 1108 року літописець спові' щає, що стараннями й турботами ігумена Феоктиста перед князем Святополком та митрополитом Никифором у синодики всіх єпис' копій Київської митрополії для за' гальноцерковного пошанування внесли ім’я преподобного Фео' досія Печерського. Це третє ім’я після святих страстотерпців Бо' риса й Гліба. За ігуменства Феоктиста 11 лютого 1111 року в Києво'Пе' черському монастирі сталося див' не знамення: від землі до неба з’явився вогняний стовп, блискав' ки освітили землю, а на небі о пер' шій годині ночі прогримів страш' православ’я та зрівняти у правах місцеву шляхту з польською. Свидригайло зрозумів, що всі симпатії місцевого населення на боці Федора Острозького. Та й сам Федір вирішив покладатися лише на власні сили. Помер Ягайло, і королем Поль' щі став його син Владислав. Свид' ригайло вирішив позбутися Федо' радий був князь Давид Святосла' вич і княгиня Феодосія, бо він був її отцем духовним. І бояри, і всі люди радувалися, бо перед ним був єпископ Іоан недужий і не міг він служити, а лежав у болісті двад' цять і п’ять літ. Тому'то князь і лю' ди жадали єпископської служби, і радувалися вони, славлячи Бога”. Тим часом києво'печерська братія обрала ігумена Прохора (1113—1124). З ним єпископ Фе' октист брав участь у перенесенні мощей святих страстотерпців Бо' риса й Гліба у Вишгороді 1115 ро' ку. Сучасником святителя Феок' тиста був священномученик Кук' ша (пам’ять — 9 вересня), чер' нець києво'печерський. Святи' тель Феоктист виправдав споді' приєднували до князівства Литов' ського. Тож усередині XV сторіччя князь Федір Острозький став зе' мельним магнатом, що володів ве' личезними наділами і маєтками в найкращих областях Поділля й Во' лині. Він удосконалив військове мистецтво гуситського порядку у війську, що називалося “табором”. Преподобний Федір заснував в Острозі кам’яну Пречистенську церкву. Усе це разом із князівською силою і славою 1441 року він зали' шає своєму сину Василеві. Між 1441—1446 роками його шлях пролягає до Києва в Печер' ський монастир. Історія зберегла багато відо' мостей про світське життя Федора Острозького, та майже нічого — про чернецтво. Відомо, що його постригли в ченці з іменем Феодо' сій, вірогідно, на честь преподоб' ного Феодосія Печерського. Дру' жина його Агафія також прийняла чернецтво з іменем Агрипина. Преподобний Федір відбував у монастирі обітницю мовчання та
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
