Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“На початку ХХ сторіччя в Опішні було майже 700 гончарських осередків, нині їх “жевріє” не більше 30”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ Й ЕПОХАЛЬНІ ЗДОБУТКИ ГОНЧАРСТВА

Слово Просвіти, №34 за 2008 рік

Лідія ВІЦЕНЯ “Ви вже в Опішному! Віта' ємо! Ви щаслива люди' на, бо вже в Опішно' му!” — цей напис крейдою на шкільній дошці щодня зустрічає гостей, а цього разу його читали учасники Міжнародного керамо' логічного симпозіуму, щойно пе' реступивши поріг Гончарської кни' гозбірні України Національного му' зею'заповідника українського гон' чарства в Опішному. Усі сприйма' ли ці рядки як підтвердження, як констатацію власного стану душі, яка переживала піднесення, зах' ват, зачарування, бо кожен щойно пройшов подвір’ям музею через дивовижний сад глиняних скульп' тур, ніби через етномістечко, яке справляє враження живого. Зда' ється, що потрапив до іншої епохи, де душі такий близький цей затиш' ний, красивий, гармонійний світ, івона наче впізнає його, наче додо' му втрапила. Може, тому, що чули, знаємо — Бог створив людину “з пороху земного”, із глини, а тут, в Опішні, визнаній гончарній столиці України, бачимо й підтвердження біблійних переказів. Цього разу опішнянський уже не перший міжнародний симпозі' ум називається “Гончарне шкіль' ництво на глобалізаційному роз' доріжжі: нереалізовані можливості й перспективи розвитку”. Його ор' ганізатори — Національна акаде' мія наук України, Інститут керамо' логії, відділення Інституту наро' дознавства НАН України, Мініс' терство освіти й науки України, Львівська національна академія мистецтв, Львівський державний коледж декоративного й ужитко' вого мистецтва імені Івана Труша, Міністерство культури і туризму України, Державна спеціалізована художня школа'інтернат “Колегіум мистецтв у Опішному”, Національ' ний музей'заповідник українсько' го гончарства в Опішному. Вітаючи гостей у читальній за' лі книгозбірні, директор Інституту керамології, доктор історичних наук Олесь Пошивайло розповів, що симпозіум приурочено до 120'річчя від дня народження та 70'річчя з дня смерті художника'ке' раміста Павла Дубинського. А ме' та зібрання — з’ясувати місце й роль гончарних навчальних закла' дів у збереженні й розвитку мис' тецьких традицій, визначення прі' оритетів подальшого розвитку гончарного шкільництва. Привіта' ли гостей Полтавщини виконувач обов’язків голови облдержадмі' ністрації Іван Близнюк, співоргані' затори симпозіуму, представники органів місцевої влади, працівни' ки культури. Зачитали численні письмові вітання, серед яких від президента Національної академії наук України, Героя України, ака' деміка НАН України Бориса Пато' на. Не дочекалися через поважні причини запрошених до участі в роботі симпозіуму пре' м’єр'міністра України Юлії Тимошенко та мі' ністра культури і туриз' му Василя Вовкуна. На жаль, бо окреслене в назві симпозіуму глоба' лізаційне роздоріжжя гончарного шкільниц' тва — не перебільшен' ня, ця проблема давно набула державної ваги. Митці, науковці та пе' дагоги ще сподівають' ся, що держава допо' може в її розв’язанні, подбає про них, про підростаючу зміну. Од' наче, аналізуючи стан речей, Олесь Пошивай' ло дійшов конкретних висновків, тож закликав колег: Олесь Пошивайло — Хотілося б, щоб на цьому науковому форумі ми розпроща' лися з такою думкою. В усьому світі потужні явища в мистецтві, в економіці відбуваються там, де є ініціатива приватних осіб — митців, учених. Марно чекати до' помоги чи підтримки держави там, де немає приватної ініціати' ви. Сьогодні зможемо утверджу' вати в Україні й розвивати її як мистецьку державу з багатими історичними традиціями, лише нав’язуючи державі власні кон' цептуальні рішення. Мабуть, настав час нав’язува' ти такі рішення, а не пропонувати. Про це свідчить, стверджує Олесь Пошивайло, те, що жодної дер' жавної програми розвитку культу' ри не виконали. Тож учені вважа' Гості з Білорусі ють, що насправді в Україні нема державницької політики в галузі культури. І тому за роки незалеж' ності дуже багато втратили і нині продовжуємо втрачати те, чого у майбутньому вже не повернути. “Ми втратили за останні роки найбільший гончарний завод в Ук' раїні — “Художній керамік” та завод “Керамік”. На початку ХХ сторіччя в Опішні було майже 700 гончар' ських осередків, нині їх “жевріє” не більше 30, на руїну перетворюєть' ся колись потужний Полтавський фарфоровий завод, а мистецький і культурний мегаполіс в Опішні уже через чотири роки за наполягання Міністерства фінансів і за невтру' чання'мовчання Міністерства куль' тури, по суті, знищили: він розпав' ся на окремі підрозділи, а таке под' рібнення потужних національно' творчих структур призводить до мі' німалізації ефективності їхньої ді' яльності”, — сказав доповідач. Підготовку художників'кера' містів в Україні щороку скорочу' ють, дуже багато проблем пов’язано зі створенням матері' ально'технічної бази гончарних навчальних закладів. Торік ухвале'-но постанову Кабінету Міністрів про затвердження державної програми щодо збереження і роз' витку державних промислів Украї' ни — у ній жодного слова про збе' реження хоч би одного підприємс' тва художніх народних промислів! А закриття цих підприємств приз' водить до звільнення фахівців, які не мають змоги реалізувати себе, мистецтво кераміки втрачає їх. Тим часом полиці крамниць зава' лені виробами низької якості, при' везеними з зарубіжних країн. Так само гостро на зібранні в Опішні обговорювали актуальні Учасники молодіжного фестивалю питання мистецької освіти в Ук' раїні, а форум, присвячений проблемам гончарського шкіль' ництва в Україні, — подія історич' ної ваги. Тим паче, що нині такі проблеми є і в країнах близького й далекого зарубіжжя. Однак фа' хівці не збиралися, щоб їх обгово' рити, принаймні з останньої чверті ХІХ сторіччя. Тому це нау' кове зібрання Олесь Пошивайло назвав форумом небайдужих, ме' та якого — спробувати змінити ситуацію на краще, визначити першочергові завдання, проана' лізувати досвід попередників і не повторити їхніх помилок. Він на' голосив: “Ми вважаємо, що пи' тання мистецької освіти в Україні, питання художнього і культурного виховання населення нашої дер' Директор колегіуму мистецтв Людмила Овчаренко й Олена Савчук

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин