Читацьке віче · “Лицарська мораль козацтва є непорушним підмурівком життя рідного народу”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
ТАНЕЦЬ, ОБІРВАНИЙ КУЛЕЮ
Слово Просвіти, №34 за 2009 рік
Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл.
Анатолю Демо-Довгопільському, засновникові Рівненського українського театру, з його непересічним талантом та дивовижною працьовитістю належало б стати одним із найяскравіших театральних діячів України. Втім, творчий політ і життєвий шлях драматурга і режисера-постановника 1943 року обірвала фашистська куля під час масового розстрілу української інтелігенції. Відтоді ім’я Демо- Довгопільського призабуте. Лише зрідка про нього згадували в історичних розвідках (переважно діаспорних). Нині образ Демо-Довгопільського повертається завдяки книжці “Живе слово — рухом, звуком, барвою”, куди ввійшли твори патріота-подвижника і спогади-розповіді про нього.
— Час і обставини призвели до забуття імені Анатоля Демо-Довгопільського, — говорить Інна Нагорна, упорядник книжки, — тож матеріали доводилося збирати по крупинах не лише в Україні, а й за кордоном. Фактично в кожному матеріалі простежується незрадлива
Таким залишився світлий образ Анатоля Демо7Довгопільського любов його до України. Зрештою, українським духом Анатоль був пройнятий ще з дитинства. Його батько входив до складу керівництва Української Народної Республіки (очолював Державний банк). У другій половині 30-х років ХХ століття юнак навчався у Рівненській українській гімназії. Тривалий час працював у Кракові. Лише на початку Другої світової повернувся до Рівного. Організація театру стала його найважливішою справою. Ще він був талановитим балетмейстером, організувавши фактично всі танцювальні номери до вистав, надавши нового колориту таким суто українським танцям, як гопак, чумак, запорожець. Театральна трупа складалася частково з акторів колишнього радянського театру, частково —
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
