Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пряма мова · “До нас повертається історична правда про гетьманську столицю України”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ДЗВІН ВАРЯЗЬКИХ МЕЧІВ

Слово Просвіти, №34 за 2009 рік

гом десятиліття — дослідження варязької сторінки нашої слов’янської історії. Не забуваймо, що варязька династія Рюриковичів сім століть володарювала на наших землях, органічно злившись зі слов’янським етносом. Саме правнук Рюрика Великий князь Київський Володимир Святий охрестив Русь. Тож сенсацією стало відкриття археологами під керівництвом Коваленка давньоварязького городища в околицях Чернігова, поблизу села Шестовиця. Перший київський князь із варязької династії Віщий Олег, ідучи з Новгорода на Київ, 882 року здобув Любеч, а невдовзі й столицю племені сіверян Чернігів. І віднайдений археологами військовий табір, можливо, заклав саме він. Принаймні протягом півтора століття цей “гарнізон” контролював водну й сухопутну торгові магістралі знаменитого шляху з варяг у греки. Дослідження городища приносять дедалі нові відкриття. Так, 2006 року було віднайдено пишне поховання конунга — варязького вождя. Після двох років реставрації унікальні прикраси, зброю та інші знахідки нині експонують у Чернігівському історичному музеї. Нещодавно в Чернігові завершився ІІІ Міжнародний польовий археологічний семінар “Матеріальна та духовна культура Південної Русі”. Він, зокрема, був присвячений дослідженням городища в Шестовиці. Володимир Коваленко представив учасникам наукового зібрання “Проект відтворення табору вікінгів ІХ—початку ХІ століть у Шестовиці” з макетом городища. З доповідями виступили відомі вчені — академік Петро Толочко, члени-кореспонденти НАН України Микола Котляр, Олександр Моця, Гліб Івакін, професор Центру досліджень Візантійської цивілізації (Париж) Костянтин Цукерман, завідувач відділу археології Інституту історії Академії наук Білорусі Ольга Левко. Ішлося і про дослідження в Любечі, де планують відтворити замок Володимира Мономаха, який тут княжив. Обговорювали й результати археологічних досліджень найпівнічніших скіфських курганів неподалік Чернігова, а також Мезинської стоянки. Учасники семінару стали гостями ІХ Міжнародного фестивалю варязько-слов’янської культури “Коровель—2009” у Шестовиці. Його назвали на честь урочища, де розташоване варязьке городище. Фестиваль — чудовий приклад того, як залучати молодь до вивчення історії. Організатор — Чернігівський клуб історичного фехтування, співорганізатори — Чернігівські районні державна адміністрація і рада. Кілька днів у чарівному лісі неподалік Десни тривало свято. Були виставки робіт народних майстрів, змагання бардів, конкурс-демонстрація моделей тисячолітнього одягу. Звісно, одяг виготовлено нині, але він відповідає давньому вбранню князів і княгинь, дружинників і простолюдинів. Я щасливий, що ніби жив серед героїв М. В. Гоголя кілька років, ілюструючи “Тараса Бульбу” та “Страшну помсту”. І хоч обидві повісті оспівують героїчну боротьбу українських козаків проти польських поневолювачів, образна система їх різна. Повість “Тарас Бульба” захопила мене патріотичністю, відданістю козацькому братерству. Здавалося, що багатофігурні динамічні композиції, виконані технікою чорно-білої гравюри, найповніше передають трагізм і звитягу твору. А образний лад “Страшної помсти” ґрунтується на глибинній метафізичності, на різноманітних асоціаціях, що схожі на кольорові сни. Ці напівреальні видіння Гоголя живляться українською прадавньою міфологією; це дало мені як художникові великі можливості для створення образотворчого еквівалента геніальної повісті. Для втілення задуму я використав кольорову гравюру. Люблю Гоголя за щемкі “Шинель” і “Записки божевільного”, де його ніжна, чутлива душа пробуджує і заохочує нас до співчуття і доброти. Люблю його чудове почуття гумору в “Ревізорі”, “Одруженні”. Схиляюся перед ним за його чисту й правдиву віру, заради якої він пожертвував усіма досягненнями і славою. Пишаюся його надзвичайним талантом, завдяки якому він посів належне місце у світовій літературі, за дивовижний універсалізм стилів, жанрів і тем, за співучу, барвисту, соковиту мову, за те, що відкрив людству чарівну, прекрасну, ідеалізовану Україну, яка ще колись постане перед світом в усій своїй красі й величі. “Родзинкою” фестивалю були військові турніри. У вправності стрільби змагалися лучники. А найбільше захоплення глядачів викликали поєдинки воїнів “меч— щит” і “меч—меч”. Усю зброю, військове спорядження учасники фестивалю мають виготовити самі, та й коштує воно чимало. Важать обладунки близько 20 кілограмів. Мечі, до речі, справжні, бойові, але затуплені. У фестивалі взяли участь представники Білорусі й України (Київ, Львів, Житомир, Вінниця, Сімферополь, Луганськ тощо). Почесним гостем був Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Норвегії в Україні Олав Берстад, який приїхав із двома доньками. Гості зі Скандинавії постійно приїздять у Шестовицю.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин