Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Справжні українці мають гідність і ніколи не дозволять собі такої ганьби”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

МІСТЕЧКОВІ МАЛОРОСИ, знайдеться й на вас закон!

Слово Просвіти, №34 за 2009 рік

Федір ШЕВЧУК, журналіст, м. Бершадь Вінницької області Фото автора Це ж треба — на вісімнадцятому році незалежності в центральному реґіоні України, у переважно сільському районі, грубо ігноруються Конституція, вимоги законодавства щодо державної мови! Справді ж бо, хто дозволяє деяким людям відверто порушувати Основний та інші закони, зневажаючи тих, хто поруч? Що — наш район уже не частина України, а перетворюється на провінцію Росії? Таке враження складається, коли йдеш центром Бершаді та інших районних міст і селищ (не кажу вже про Вінницю) і читаєш вивіски на деяких закладах. Гірко стає не тільки за долю нашої мови, а й за майбутнє народу. Якщо так і далі піде, то скоро рідного слова не тільки не прочитаємо, ай не почуємо його на споконвічних українських землях. А тим часом президент сусідньої, здавалося б, братньої держави, вдягнутий у чорну сорочку, менторським тоном повчає українців, якими їм треба бути, ллє крокодилячі сльози з приводу долі російської мовив Україні… Коли раніше у своїх публікаціях у різних виданнях я звертав увагу на проблему збільшення кількості російськомовних вивісок, то реакція деяких власників магазинів була різною. Одні пояснювали, що це, мовляв, вимога їхніх господарів із Києва (це — що вже, не столиця України?). Інші казали, що власник магазину — росіянин, тож намалював вивіску рідною мовою. Уявіть картину: етнічний українець, який живе в Росії, відкрив там свій магазин, а вивіску на ньому і розпорядок роботи написав українською… Кажете, такого не може бути? А чому ж тоді в Україні таке дозволяємо? Більш того, державною мовою сусідньої країни пишуть вивіски переважно наші ж українці… Втім, які з них українці? Це малороси. Бо справжні українці мають гідність і ніколи не дозволять собі такої ганьби. А деякі підприємці-малороси навіть обурювалися, мовляв, газета порушує їхні права, тож погрожували подати за це до суду. Але ж не подали, бо знають, що ніколи того суду не виграють. Адже це вони порушують закони. Відверто скажу, що з нетерпінням чекаю на такі позови з тим, щоб з’явився прецедент; це привернуло б увагу всієї України до проблеми. А поки що навпаки, разом з місцевим об’єднанням товариства “Просвіта” збираємо матеріали для того, щоб притягти до судової відпові-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин