Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче 20-ліття Незалежності · с. 6сторінка оригіналу ↗

ЯКА ПРАВДА, ЧИЯ СИЛА?

Слово Просвіти, №34 за 2011 рік

Віталій КОРЖ, народний депутат України 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України. Цей Акт набув всенародного схвалення у грудні 1991 року, коли понад 90 відсотків громадян України висловили бажання жити у власній незалежній суверенній державі, в якій, як писав великий Тарас, “своя правда, і сила, і воля”. Нині, через двадцять років після численних “реформ” і “реформаторів”, ми добре бачимо, яка правда, чия сила і воля панують в Україні. І тому, мабуть, кожен із нас має підстави вважати, що сталося не зовсім так, як гадалося. Проте насправді сталося саме так, як вчинила більшість суспільства, впродовж двадцяти років обираючи відповідних поводирів Українського народу. Чи насправді наша Україна стала державою Українців? Чи нині знову набереться понад 90 відсотків громадян, які мріють жити в незалежній Українській державі? Чи хоча б наполовину здійснилися наші очікування та бажання, які ми піднесено переживали двадцять років тому? Невтішні відповіді на ці актуальні запитання і нинішній стан речей в Україні — це ніщо інше, як наслідок байдужості й брак патріотизму переважної частини громадян. Про це мусимо сказати чесно й відверто. Сьогодні не вдасться за допомогою полум’яних промов, солодких обіцянок і гучних шоу на майданах приховати сумний і очевидний факт — авторитет України невисокий, за всіма рейтингами наша держава перебуває серед найгірших у світі, прірва між багатіями-корупціонерами при владі й залишеними напризволяще збіднілими пересічними громадянами дедалі збільшується. Перспективи на майбутнє не додають оптимізму хоча б тому, що за допомогою проросійських сил Москва продовжує відверту експансію в усіх сферах життя, поступово нарощуючи свою присутність в Україні, тоді як українське військо не достатньо боєздатне, щоб захистити нас від агресії. Фото з архіву “СП” Фото з архіву “СП” ред черговим тяжким випробовуванням, тасують свої нечисленні політичні партії, яких сила-силенна в Україні. Сподіваються, що якимось дивом переможуть на всенародних — ненародних виборах… Гей-гей, братове українці! Що зробили ми, щоб розбудити з летаргійного сну приспану ворогами українську національну ідею? Що всі разом зробили, аби об’єднати національно приспаний, стократ одурений, духовно й матеріально окрадений чужинцями наш український народ?! Що зробили ми всі разом, щоб цвіла й розвивалася дана нам Всевишнім Українська Мова? Чому чужинські зайди з нашими рідними яничарами пишуть нам закони про мову, а інші — нащадки христопродавців — із чужого голосу продовжують писати українську історію? І методично, з нашого попуску руйнують українські школи. І вчать наших дітей, як треба зневажати отця і неньку, рідну Україну. Чому, як навіжені, продовжуємо розпинати останнього Президента-патріота України? Якому, усупереч нашій заздрості й прямій зраді великої ідеї, все-таки вдало- Свято Незалежності — нині це свято зі сльозами на очах. Але ми сподіваємося, що молоде покоління, яке народилося вже у формально незалежній Україні й щойно входить у суспільні процеси, не змириться з нинішнім станом справ і побудує систе-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин