Бібліотека «Просвіти» · “Просвіта” згуртувала сотні тисяч україно? центричних людей, українських патріотів”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
ВВААССИИЛЛЬЬ ККЛЛІІЧЧААКК:: «МИ ПРАГНЕМО ВИСОКОЇ ЯКОСТІ ВИДАНЬ»
Слово Просвіти, №34 за 2011 рік
— Василю Йосиповичу, пригадаймо, з чого починалося видавництво? — Я все життя працював у видавництвах, зокрема в “Молоді”, “Веселці”. Завжди був активний у громадському житті — і в Товаристві української мови, і в Товаристві “Просвіта”. У липні 1992 року на запрошення Павла Мовчана прийшов працювати у “Просвіту”. Спочатку в Товаристві був видавничий відділ, а 1995 року створили видавничий центр. За цей час ми видали понад 200 назв книжок. Накладів набереться загалом близько мільйона примірників. Ми завжди були зорієнтовані на українську тематику. Як приклад можу назвати книжку Є. Гуцала “Ментальність орди”, публіцистику Павла Мовчана, інше. — Чи брали участь у форумах, виставках? — Брали участь фактично в кожному форумі видавців у Львові й пропонували на конкурс свої книги. Але на нас не звертали уваги до 2004 року. Успіх 2004-го був несподіваний. Я спочатку навіть не повірив. Це був дуже хвилюючий момент. Гран-прі здобула книжка поезій Миколи Воробйова “Слуга півонії” з його малюнками. А 2005-го Микола Панасович отримав за неї Національну премію імені Тараса Шевченка. 2006 року лауреатом Шевченківської премії став наш автор Анатолій Погрібний за книжки “По зачарованому колу століть” і “Поклик дужого чину”, що вийшли у нашому видавництві. 2006 року на Львівському форумі ми отримали відзнаку за книжку Р. Радишевського та В. Свербигуза “Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого бароко”. 2007-го у рейтинговій акції “Книжка Року” це видання вибороло нагороду в номінації “Минувшина”, а в номінації “Голоси” — книжка поезій Василя Герасим’юка “Папороть”. Наш автор, дитячий письменник Євген Білоусов за книжку “Тарасове перо”
1996 Євген ГУЦАЛО. Ментальність орди. Статті. 1997 Олександр ПОНОМАРІВ. Фонеми Г та Ґ. Словник і коментар. 1998 “Просвіта”: історія та сучасність (1868—1998): Збірник матеріалів та документів, присвячених 130-річчю “Просвіти”. Чорна книга України. Зб. документів, арх. матеріалів, листів, доповідей, статей, досліджень, есе. 1999 Даніел КРМАН. Подорожній щоденник. (Itinerarium 1708—1709). Літературно-історичне видання. Анатолій ПОГРІБНИЙ. Розмови про наболіле, або Якби ми вчились так, як треба… Публ. роздуми. Наук.- публіц. видання. Юрій ГНАТКЕВИЧ. Чи злетить птаху синє небо… Нариси про русифікованих і русифікаторів та гірку долю української мови в незалежній Україні. Публіцистика. 2000 Юрій ГНАТКЕВИЧ. Уникаймо русизмів в українській мові! Короткий словник-антисуржик для депутатів Верховної Ради та всіх, хто хоче, щоб його українська мова не була схожою на мову Вєрки Сердючки. Марія ВОЛОЩАК. Неправильно — правильно. Довідник з українського слововживання. За матеріалами ЗМІ. Олесь ГОНЧАР. Поетичний пунктир походу. Поезії. ЛЕПЕХА Т. В. Українська мова. Навчальний посібник. Свята земля. Гравюри Миколи Стратілата. 21 гравюра. Тарас ШЕВЧЕНКО. Кобзар. 2001 БУРЯЧОК А. А. Українсько-російський транслітерований словник власних імен і найпоширеніших прізвищ. Олександра СЕРБЕНСЬКА, Марія ВОЛОЩАК. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. Іван ЮЩУК. Мова наша українська. Статті, виступи, роздуми.
“Книга має бути влучною”, — стверджує директор ВЦ “Просвіта” Василь КЛІЧАК, розповідаючи про видавничу діяльність. Шістнадцять років Василь Йосипович очолює Видавничий центр “Просвіта”. Тож напередодні двадцятиріччя Незалежності ми цікавимося злетами і падіннями, здобутками і промовистими досягненнями видавництва.
отримав державну премію імені Лесі Українки. — Цього року плануєте брати участь у Форумі видавців у Львові? — Так. Збираємося надіслати на конкурс три книжки: “Крути. Січень 1918 року: документи, матеріали, дослідження, кіносценарій”, упорядник Ярослав Гаврилюк, “Подорожній щоденник” Даніела Крмана, “Сад божественних поезій. Тематична антологія французької поезії ХІ—ХХ віків у перекладах Всеволода Ткаченка”. — Нині видавництва, зорієнтовані на українську тематику, перевидають книжки, які уперше побачили світ у ВЦ “Просвіта”. Але про це мало хто згадує… — Так. Ми самі винні в тому, що мало дбаємо про свій піар, або люди просто до нас так ставляться. Наприклад, Києво-Могилянське видавництво 2007 року випустило книжку Євгена Гуцала “Ментальність орди”. Видання повторне, а перше здійснили ми 1996 року. Тоді ця книжка вийшла накладом 10 тисяч примірників і мала неабиякий розголос. Це було знакове видання. Подібна історія була із книжкою “Розстріляне Відродження” Юрія Лавріненка, яка спочатку вийшла у нас, а згодом у “Смолоскипі”. — На Ваш погляд, у чому унікальність ВЦ “Просвіта”? — Нині багато новоутворених видавництв із різних причин не надають важливого значення саме редакторській підготовці видань. Якщо, наприклад, автор своїм коштом видає, то вони роблять усе: і макет, і верстку, а в текст не втручаються. Вони фактично знімають із себе будь-яку відповідальність. Над такими книжками треба добре попрацювати. Всі недоліки видно неозброєним оком. Ми робимо хоч кількісно небагато, але намагаємося досягати високої якості видань. Зайвий раз хочу нагадати — ми надали великого значення роботі над книжкою “Декамерон” Д. Боккаччо у перекладі Миколи Лукаша. Річ у тім, що творча спадщина Миколи Олексійовича потребує нового прочитання. Тому що він жив сам, у нього не було сім’ї, не мав нащадків, які б продовжили роботу з оприлюднення його спадщини. Є багато неопублікованих його робіт. “Декамерон” у перекладі Лукаша виходив 1964 року у видавництві “Дніпро”. Але редактори його правили, редагували текст. Ми ж відтворили так, як хотів перекладач. Микола Лукаш хотів мову середніх віків передати українською мовою, яка могла бути тоді. Він зібрав докупи всі діалекти і витворив такий варіант. Тут багатий і науковий, і довідковий апарат книги. Це справді наша велика робота. — У видавничому портфелі чимало рукописів? — Про “чимало” не скажу. На найближчі кілька років вистачить. Є автори, які видають книжки власним коштом. Інколи ми йдемо на ризики, випускаємо своїм коштом, але система книгорозповсюдження діє погано… Над цим треба працювати і потрібно мати штат. — Чи побачить цього року світ Словник української мови? — Уже шість років ми працюємо над Словником української мови. Віддрукований на машинці, він пролежав в Інституті української мови років 15—20. Робота дуже складна й довготривала. Сподіваємося, що завершимо її до кінця цього року. Не знаю, чи будуть якісь відзнаки, але те, що Словник прозвучить, — однозначно. У незалежній Україні таких словників ще не було. За роки незалежності виходило багато різних словників. Є словники, які упорядковували відомі науковці, професори-літературознавці. А в Інституті української мови мені пояснили, що це робота фахівців-лексикографів. І наш Словник української мови — фаховий, академічний, такий, яким має бути. Я переконаний, що про нього говоритимуть. Словник української мови (перший том), на який усі чекали, випустило видавництво “Наукова
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
